Антибіотикорезистентність – загроза безпеки людства (Частина 1)
«Бактерії правлять світом, вони є домінуючою формою життя. Давайте пам’ятати про основний урок легенди про Давида і Голіафа. Щоб успішно боротися з бактеріями, потрібно навчитися вести себе так, як ведуть вони. А бактерії завжди живуть і діють в популяції, для них характерні глобальні та скоординовані дії», – Жан-Клод Пешер, професор факультету генетики і мікробіології Женевського університету.
Напевно, кожна людина, навіть абсолютно не пов’язана з медициною, хоч раз у житті чула слово “антибіотикорезистентність”. У цій статті ми хочемо поговорити про те, яка небезпека загрожує людству в її особі, і що кожен з нас може зробити, щоб допомогти вирішенню проблеми антибіотикорезистентності.
Антибіотикорезистентність – це феномен стійкості штаму збудників інфекції до дії одного або декількох антибактеріальних препаратів, зниження чутливості культури мікроорганізмів до дії антибактеріальної речовини. Сьогодні вчені, лікарі та ветеринари по всьому світу, але в основному, звичайно, у більш розвинених країнах, все частіше стикаються з нечутливістю збудників інфекцій до антимікробних препаратів, а в найближчому майбутньому ця проблема обіцяє набути загрозливих масштабів. Такі важкі інфекції, як пневмонія, туберкульоз, гонорея, менінгіт, які людство начебто тільки взяло під контроль і навчилося з ними боротися, знову можуть стати невиліковними! Тому стійкість до антибіотиків визнана однією з найнебезпечніших загроз для людства.
Свого часу Іван Павлов сказав: «Діючи на мікроби, слід пам’ятати про їх інтереси». Головний інтерес мікроба, втім, як і будь-якого живого організму, – вижити. І він відстоює його всіма доступними способами.
Механізми розвитку резистентності мікроорганізмів
-
- Модифікація мішені дії. У цьому випадку бактерії роблять структурні зміни в молекулах, що є мішенями для антибіотиків. Прониклий в клітку антибіотик не знаходить свої мішені і не може блокувати біохімічні процеси.
- Інактивація антибіотика. Полягає в руйнуванні антибіотика ще до його проникнення в цитоплазму клітини (зовнішнє середовище, периплазматичний простір грамнегативних бактерій). Здійснюється бактерією за допомогою специфічних ферментів, що розщеплюють антибіотик до структур, які не становлять для неї небезпеки.
- Видалення антибіотиків з клітин бактерій. Бактерії набувають здатності активно видаляти (викачувати) антибіотики з клітин за допомогою насосів. При цьому антибіотики, які проникли всередину бактерії, виганяються з неї назовні. У результаті вони не встигають зв’язатися зі своїми мішенями і зчинити антибактеріальну дію.
- Зменшення проникності стінки бактерії. Деякі бактерії навчилися посилювати свій захисний бар’єр, не даючи можливості антибіотикам проникнути всередину клітини. Наприклад, грамнегативні бактерії вміють зменшувати пори мембран, через які b-лактамні антибіотики потрапляють до своїх мішеней – пеніцилінзв’язуючих білків.
- Створення помилкових мішеней-приманок. У цьому випадку бактерії продукують альтернативні мішені, резистентні до інгібуючого антибіотика. Вони зв’язують антибіотик і позбавляють його можливості вразити справжні мішені. Зазвичай в якості підставних мішеней виступають ферменти.
Схема являє мішені різних типів антибіотиків
Етапи і швидкість розвитку антибіотикорезистентності
Візьмемо перший антибіотик – пеніцилін. На його прикладі можна розглянути розвиток стійкості до нього стафілококів:
1928 – відкриття пеніциліну;
1942 – впровадження його в практику;
1945 – попередження Флемінга про можливість формування антибіотикорезистентності;
1946 – антибіотикорезистентність у 14% госпітальних штамів*;
1950 – стійкість у 59% госпітальних штамів;
1960-70е рр. – поява стійкості у позалікарняних штамів стафілокока;
1980-90е рр. – стійкість перевищила 80% у госпітальних і 95% у позалікарняних штамів стафілокока.
*Госпітальний штам – це культура патогенних мікроорганізмів, що отримала в результаті мутацій або переносу генів невластиві «дикому» штаму характерні риси, що дозволяють виживати в умовах стаціонару.
Далі буде…