Підсумки конкурсу «Покажи нам свій рушник!»

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Андрій Малишко

З розвитком суспільства багато українських народних традицій та звичаїв відходять у небуття. Але вишитий рушник і донині відіграє особливу роль в житті українців. Рушник – це символ України, предмет гордості нашого народу.

Здавна український рушник мав не тільки естетичне призначення, але і був неодмінним атрибутом повсякденного життя людей і прикрасою їхнього побуту. Жодна важлива подія в житті людей не обходилася без рушників: вони супроводжували людину протягом усього життя як в радості, так і в горі. Це – оберіг, адже у візерунках рушників збереглися прадавні магічні знаки, що несуть у собі захист від усього злого і нечистого, образи добра і краси, символічне значення кольорів.

Для того, щоб відродити інтерес до традиції вишивки українського рушника, ми в компанії «Медвестснаб» провели конкурс під назвою «Покажи нам свій рушник!». Співробітники з радістю відгукнулися на нашу витівку. Завдяки конкурсу ми дізналися, що наші співробітниці шанують традиції свого народу, які передали їм матері та бабусі. Вони не тільки дбайливо зберігають старовинні рушники, що переходять від покоління до покоління, а й самі продовжують своїми руками творити історію і духовну спадщину свого роду.

Наша співробітниця з Києва Хохлова Олена для участі в конкурсі дістала зі скрині своєї бабусі по маминій лінії Олександри Григорівни Горобець два надзвичайно красивих рушника. Олена згадує, як її бабуся прикрашала цими рушниками ікони та портрети, які висіли на стінах її будинку, накривала подушки, складені гіркою на ліжках. Перед Великоднем всі рушники та інші вишиті текстильні речі пралися і прасувалися. Олена дуже добре пам’ятає, яким ошатним і затишним був будинок бабусі, прикрашений рушниками.

Перший рушник, представлений на фото вгорі, виконаний технікою «хрест». На ньому зображений вінок, під яким вишита смужка з квітів. Другий рушник (на фото розташований нижче) виконаний технікою «тамбурний шов» і «художня гладь». На рушнику зображено букет з польових квітів. Оригінальною його прикрасою служить зв’язана гачком облямівка, пришита на кінцях. Ці рушники були створені приблизно в 1960 – 1965 роках.

Олена дуже радіє, що завдяки конкурсу вона знайшла і «дістала на світ Божий» давно складені в скриню і несправедливо забуті прекрасні рукотворні вироби її бабусі, доторкнулась до історії своєї родини, а також з великим інтересом поринула в історію стародавнього українського ремесла. Олена також зізналася, що тепер у неї в планах вишити рушник для сина і вишиванку для чоловіка.

Для участі в конкурсі наша співробітниця з Миколаєва Артюхова Ольга представила весільний рушник. Ольга каже, що весільний рушник символізує дорогу життя, тому полотнище його має бути цілим і безперервним, як життя. Центр рушника обов’язково повинен залишатися порожнім, без вишивки – це Боже місце, тому, стаючи на рушник, молоді отримують благословення згори. Починають вишивку з правого кінця – це чоловіча сторона, і вона має позитивний енергетичний заряд. На цю сторону в майбутньому стане наречений. Відповідно лівий кінець – жіночий, вишивається останнім і на нього стає наречена. Ольга радить вишивати тільки той малюнок, який припав тобі до душі. Таким чином ти помножуєш позитивну енергію, яку вкладаєш у вишивання весільного рушника.

Ще з давніх часів українські майстрині вкладали у вишивку душу, ставлення до життя, свої мрії та побажання благополуччя, щасливої ​​долі тим, хто переступив поріг самостійного життя, тим, кого проводжали в далекі походи, і тим, кого зустрічали з хлібом – сіллю.

Кількість приготованих дівчиною рушників показувала її працьовитість. Якщо про дівчину говорили, що вона «рушників не придбала», то мова йшла про ледащо, а якщо «скриня повна рушників», – це свідчило про хазяйновитістьнареченої, її заможність, багатство.

Наша співробітниця з Ужгорода Деяк Наталя показала нам надбання своєї сім’ї. Справжнє багатство – три прекрасних рушника, одному з яких вже близько 100 років! Рушники Наталії – на фото праворуч.

Ревякіна Катерина з Вінниці представила нам рушник, який вишила і подарувала їй бабуся. Він вишитий в техніці простого хреста, візерунок – більш сучасний варіант орнаменту “букет” (основна композиція), а на кінці полотна візерунок – гілочка, в якій повторюються елементи букета. У цьому рушнику поєднуються 2 види рукоділля: крім вишитого візерунка, мереживо на кінцях. Воно теж зв’язане вручну, гачком.

Катерина дбайливо зберігає бабусин рушник, тому що це не тільки пам’ять про бабусю, а й символ рідного дому, символ вірності своєму роду, який передаватиметься далі з покоління в покоління.

Наша співробітниця з Чернігова Коновалова Оксана теж з великою пошаною і трепетом ставиться до українських народних традицій. Вона знає все про історію такого улюбленого народного атрибуту, як рушник, і про техніки виконання вишивки. Оксана розповідає, що, крім самого орнаменту, його форми і розташування, величезне значення має колір ниток, якими він вишитий. Червоний колір символізує любов і радість, чорний – смуток і печаль, синій несе здоров’я, а зелений – багатство, вишивка коричневими нитками показує повагу до рідної матінки-землі, жовтий символізує сонце і добробут, а рожевий дарує мрії і надію на краще. Вишивка білим кольором по білому – запорука чистого духу і здоров’я.

Катерина і Оксана, за рішенням журі, розділили між собою 3-е місце у нашому конкурсі.

Наша співробітниця Боровкова Наталя зовсім недавно знайшла на горищі батьківського будинку рушник і чотири серветки, вишиті її матір’ю. Ці речі зберігають пам’ять про незвичайно працьовиту жінку, яка в непростий післявоєнний час після важкої роботи знаходила сили і час вишивати. Основам вишивки її навчила бабуся, Варвара.

Наталя з гордістю демонструє, як копітко і якісно виконаний рушник: вишивка майже однакова і з обличчя, і з вивороту, а малюнок на серветці не зашкодило навіть використання її для миття посуду. Чотири серветки повторюють елементи малюнка на рушнику, а їх краї підрублені і оброблені в техніці «мережка». Знайшовши такі скарби, Наталя була дуже щаслива і забрала їх до себе додому.

Наталя розповідає, що коли вона була маленькою, мама вчила її шити і хрестиком, і гладдю, але тоді у дівчинки не виявився талант до вишивки. Проте зараз у неї цей талант раптом прокинувся, і Наталя почала вишивати… бісером!

В якості конкурсної роботи майстриня представила власноруч вишитий бісером великодній рушник, на якому в центрі зображено храм, а з боків – квіткові візерунки. Краї рушника Наталія підрубила і прикрасила бахромою.

Журі конкурсу присуджує нашій рукодільниці почесне 2-е місце.

А перемогу в конкурсі ми віддаємо Стебловській Тетяні із Сум. Тетяна представила рушник, який вишила сама в якості приданого для хрещениці. Рушник виконаний у техніці «рахунковий хрест», а орнамент має глибокий символізм і несе сакральний зміст. Троянду здавна вишивають для нареченої, вона символ краси і любові, дуб – символ Роду, знак чоловічої сили та енергії, калина – символ безсмертя роду, довголіття сім’ї, а виноград – символ багатства, достатку й родючості, які повиннісупроводжувати чоловіка і його сім’ю протягом життя. У слов’ян виноград вишивали з боку нареченого. Виноградна лоза також є символом плодючості.

Журі гідно оцінило красу виробу і складність виконаної Тетяною роботи. Тож вітаємо переможця!

На закінчення хотілося б сказати: не забувайте наші традиції, зберігайте та передавайте своїм дітям і онукам вишиті рушники. Ці обереги пройшли крізь століття і зараз символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. “Нехай стелиться вам доля рушниками!” – кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди і любові.