Автор: administrator

Якщо довго тримати камінь за пазухою,
згодом він переходить в нирки…

Сечостатева система – одна з найбільш уразливих в нашому організмі, тому хоч раз в житті, але в уролога побуває кожна людина. Саме з приходом осені часто відбувається загострення сечокам’яної хвороби, так як підвищується концентрація солей в сечі. Особливо небезпечними вважаються місяці вересень і листопад, і виною тому надто активний прийом в їжу таких соленасичених овочів, як баклажан, помідор, перець та інші.

23 вересня у Львові проходила урологічна науково-практична конференція під назвою «Сучасні технології в урології». Організаторами заходу виступили Національна академія медичних наук України, Інститут урології НАМН України, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Асоціація урологів України, комунальна Львівська міська клінічна лікарня медичної допомоги та благодійний фонд «Здоров’я нації і суспільства». Організаційний комітет представляли доктор медичних наук, професор, завідувач відділом рентген-ендоурології та літотрипсії Інституту урології НАМН України Возіанов Сергій Олександрович і доктор медичних наук, професор, завідувач відділенням реконструктивної та геріатричної урології Інституту урології України Шуляк Олександр Владиславович.

Захід зібрав фахівців-урологів з різних міст України. З доповіддю на тему «Ускладнення малоінвазивного лікування закритої травми нирки» наукову програму відкрили доктор медичних наук, професор, завідувач відділенням реконструктивної та геріатричної урології Інституту урології України Шуляк Олександр Владиславович і Сабадаш Максим Євгенович. В ході засідання доктор медичних наук, професор Шуляк Олександр Владиславович також представив доповіді, серед яких «Старіння», «Урологічний тиждень в Європі», «Конференція GCP and SPS-2016 FORUM» та інші.

ТМ ФарсіФарм на конференції представляли продакт-менеджер Долока Віталій, регіональний менеджер Лапунька Олег і медичний представник ТМ ФарсіФарм по місту Львів і Львівській області Бабич Володимир. Гостям конференції демонструвалися стенди препаратів ТМ ФарсіФарм. Фахівці мали можливість отримати цікаву для них інформацію про такі препарати, як Лопракс, Лораксон, Ексипім і Лорікацин, які вже давно успішно застосовуються в області урології та отримали масу позитивних відгуків серед лікарів і пацієнтів.

Конференція дозволила лікарям підготуватися до сезонного напливу пацієнтів з запальними урологічними захворюваннями, почути думки авторитетних колег і задати їм питання. Подібні заходи дуже важливі і необхідні для медицини нашої країни. Конференції в такому форматі об’єднують колег навколо питань урології та сприяють спільним рішенням загальних проблем.

 

Харків недарма називають містом студентів. Це один з найбільших центрів освіти в Україні та Східній Європі. Саме на Харківщині є перший і єдиний фармацевтичний ВНЗ – Національний фармацевтичний університет. Напередодні професійного свята всіх працівників фармацевтичної галузі на базі цього університету відбувся VIII Національний з’їзд фармацевтів України. Захід розпочався 14 вересня з урочистого відкриття в Харківському національному театрі опери та балету імені М. В. Лисенка та тривав протягом трьох днів.

Національний з’їзд фармацевтів України – це масштабна і значуща подія для фармацевтичної галузі нашої країни. В цьому заході взяли участь близько 1500 фахівців з усієї країни, а також представники фармацевтичної галузі з інших країн світу. Форум відвідали представники вузів України, фармацевти, провізори, наукові діячі, керівники фармацевтичних підприємств, а також іноземні делегації. З’їзд, як і раніше, проходив в форматі діалогу між представниками всіх сегментів галузі – освіти, науки, виробництва, дистрибуції, контролю якості, аптечної мережі, інформаційного поля і громадських організацій.

Протягом трьох днів роботи з’їзду проходили екскурсії, зустрічі, симпозіуми, майстер-класи, дискусії, круглі столи та концерти. Було піднято безліч питань, обговорювалися такі теми, як роль фармацевтичної галузі в системі охорони здоров’я, визначення подальшої стратегії розвитку її основних сегментів, вдосконалення підготовки кваліфікованих кадрів. Крім того, керівники фармацевтичних підприємств України за круглим столом обговорили актуальні проблеми розвитку фармацевтичного виробництва в країні.

ТМ ФарсіФарм брала активну участь в з’їзді фармацевтів. Заступник директора з організаційних питань ТОВ «Медвестснаб» Штупун Петро Анатолійович і завідувач аптечним складом №1 Чорнобай Анатолій Володимирович брали участь в пленарних засіданнях на теми: «Удосконалення системи регулювання лікарських засобів», «Професія фармацевта – публічність і соціальна відповідальність», «Актуальні аспекти розробки виробництва і реєстрації генериків згідно з європейськими вимогами»,«Аналітичний погляд на фармацевтичний ринок України» та інші.

ТМ ФарсіФарм також не упустила можливість взяти участь в Дискусії керівників фармацевтичних підприємств України за круглим столом під назвою «Фармацевтичне виробництво в Україні: пульс сучасності». Крім того, наші делегати відвідали науково-практичний симпозіум, який порушував питання сучасної технології ліків, екстемпоральної рецептури, упаковки і маркування лікарських препаратів, імплементації протоколів провізора/фармацевта як стандарту якості фармацевтичної допомоги та інші.

В рамках з’їзду наші представники провели семінарське заняття з менеджменту та маркетингу у фармації для студентів 5 курсу Національного фармацевтичного університету спеціальності «Фармація» за темою «Цінова політика фармацевтичних підприємств». Їх виступ викликав непідробний інтерес, захоплені відгуки і вдячність майбутніх фахівців.

Відвідавши Національний з’їзд фармацевтів України, представники ТМ ФарсіФарм поділилися своїми враженнями про захід. Штупун Петро Анатолійович розповів про важливість цього форуму і виділив основні завдання, які дозволяють вирішити подібні заходи:

– Національний з’їзд фармацевтів – це велика подія не тільки для співробітників нашої галузі, а й для всієї України в цілому. Адже на з’їзді піднімаються дуже важливі і актуальні питання для всієї країни. Наше головне завдання як співробітників фармацевтичного сектора охорони здоров’я України – забезпечення населення держави якісними, ефективними, а найголовніше, доступними медикаментами. І це завдання ми можемо вирішити тільки спільними зусиллями: виробник – дистриб’ютор (оптовий, роздрібний) – органи влади. З’їзд – це величезна можливість встановити хороший, плідний діалог між усіма учасниками ринку, а найголовніше – між ринком і владою.

Чорнобай Анатолій Володимирович також поділився своїми враженнями про захід:

– Від з’їзду залишилися тільки позитивні враження. Відмінна організація, комфортні умови проживання, харчування, отримання інформації. Велика заслуга в проведенні з’їзду на такому високому рівні ректора НФаУ – Черних Валентина Петровича.

На фото в центрі ректор Національного фармацевтичного університету Черних Валентин Петрович, праворуч – заступник директора ТОВ «Медвестснаб» з організаційних питань Штупун Петро Анатолійович, зліва – завідувач аптечним складом №1 Чорнобай Анатолій Володимирович

Національний з’їзд фармацевтів України став черговим етапом підбиття підсумків роботи фармацевтичної служби України. Були озвучені досягнення вітчизняної фармації, обговорені актуальні проблеми галузі, а також визначено основні вектори її подальшого розвитку. Учасники форуму не упустили можливості поспілкуватися з колегами, обмінятися практичним досвідом, обговорити сучасні аспекти розробки та промислового виробництва фармацевтичних препаратів. Особливо цінним було спілкування з іноземними колегами, чий успішний досвід надихає і змушує рухатися вперед.

Щорічно в третю суботу вересня в Україні відзначають День фармацевтичного працівника.

Ми вирішили відзначити цей день в дружному колективі, відвідавши виставку квітів на Співочому полі!

Під час прогулянки нам вдалося:

Побачити серце очима хірурга на композиції, присвяченій доктору Амосову М.М., «Сенс життя – Рятувати людей».

Пройти кінопроби на роль у фільмі режисера Олександра Довженка «Десною зачарований».

Зустрітися з казковими тваринами в сонячному світі художниці Марії Приймаченко.

Здійснити подорож до зірок з конструктором Корольовим С.П.

Підкорити вершини спортивного Олімпу з українськими гімнастами.

Послухати баладу Івасюка В.М. про дві скрипки.

І отримати заряд позитиву і море вражень.

 

Нове дослідження американських вчених викликало справжній фурор в наукових колах. Як нам відомо, співтовариство бактерій, що живуть в організмі людини, – це цілий мікроскопічний світ, який тісно співпрацює з багатьма органами. Причому результат таких взаємовигідних відносин часто виявляється дуже корисним для сторін, що «уживаються». І кожне нове відкриття вчених доводить: вплив бактерій кишкової флори поширюється далеко за рамки травної системи. Так сталося і цього разу. Дослідники з’ясували, що кишкові бактерії здатні впливати на наш артеріальний тиск. Виявилося, що кишкова мікрофлора є частиною складної системи, що підтримує рівень артеріального тиску в організмі людини.

В ході проведеного дослідження вчені з університету Джонса Хопкінса і Єльського університету відкрили специфічний нюховий рецептор, який в нормі знаходиться в порожнині носа, але, як з’ясувалося, може виявлятися в кровоносних судинах у всьому організмі. Керівник наукової групи Дженніфер Плужник виявила рецептори нюху на стінках дрібних судин, які пронизують все тіло. Дослідження встановило, що ці рецептори знаходяться у взаємодії з бактеріями кишечника під час травного процесу. Коротколанцюгові жирні кислоти, які утворюються в результаті життєдіяльності кишкових бактерій, впливають на рівень артеріального тиску.

Взаємодія бактерій і нюхового рецептора

Як розповіла лідер групи, фізіолог зі Школи медицини університету Джонса Хопкінса Дженніфер Плужник, присутність нюхового рецептора Olfr78 на стінках ниркової артерії і її дрібних відгалужень була абсолютно випадково виявлена нею кілька років тому. Згодом її група знайшла Olfr78 на стінках дрібних кровоносних судин, які пронизують всі тканини тіла, включаючи серце, діафрагму, скелетні м’язи і шкіру. Рецепторами є білки, які зазвичай знаходяться на поверхні клітин. Вони пов’язують певні молекули і реагують на них за типом того, як замок може бути відкритий тільки певним ключем. Специфічні молекули являють собою хімічні сигнали, які спонукають клітину до певної дії, наприклад поділу, загибелі, або ж дозволяють певним речовинам проникати в клітину або виходити з неї.

Вчені поставили собі за мету визначити, які молекули зв’язуються з Olfr78. Вони запрограмували клітини виробляти рецептори на своїй поверхні і «налаштували» їх таким чином, щоб, коли молекули зв’язувалися з цими рецепторами, це викликало світловипромінюючу реакцію. Таким чином, кожен раз, коли клітина «світилася», це означало, що молекула успішно зв’язалася з Olfr78.

Серії експериментів з різними молекулярними «коктейлями» показали, що Olfr78 пов’язується лише з молекулою оцтової кислоти. Подальші тести продемонстрували, що пропіонат також зв’язується з Olfr78.

Оцтова кислота, похідними якої є ацетат і пропіонат, – частина сімейства молекул, званих коротколанцюговими жирними кислотами (SCFAs). SCFAs виробляються анаеробними бактеріями кишечника в процесі розкладання крохмалю і целюлози, що надходять з рослинною їжею. Потім вони всмоктуються в кров, де можуть взаємодіяти з Olfr78.

Несподіване відкриття

Вчені помітили, що додавання SCFAs мишам, у яких відсутній ген Olfr78, викликає зниження їх артеріального тиску, при цьому в звичайних умовах SCFAs, навпаки, викликає його збільшення. Але коли вчені давали SCFAs нормальним мишам, у яких був ген Olfr78, вони з подивом виявили зниження артеріального тиску, хоча і не такий значний, як це спостерігалося у інших мишей.

Команда дослідників вирішила з’ясувати, що станеться, якщо вони скоротять всі джерела надходження SCFAs у мишей, в тому числі вироблені кишкової мікрофлорою.

Для цього вони знищили мікрофлору кишечника гризунів за допомогою тритижневого курсу антибіотиків, контролюючи при цьому їх артеріальний тиск. У нормальних мишей це викликало лише незначні зміни, але артеріальний тиск у мишей, позбавлених Olfr78, зріс. Це дозволяє припустити, що зв’язок між Olfr78, SCFAs і рівнем артеріального тиску був трохи складніше, ніж здавалося на перший погляд: чи були задіяні інші чинники?

Команда вчених в кінці кінців виявила, що не зв’язані з нюхом рецептори Gpr41 також відіграють певну роль. Вони теж зв’язуються з SCFAs, і, коли це відбувається, рівень артеріального тиску знижується.

Вплив двох протилежних механізмів проявляється так: коли вони зв’язуються з Olfr78, SCFAs провокують підвищення артеріального тиску, але коли ці ж молекули зв’язуються з Gpr41, артеріальний тиск знижується. Проте ефект Gpr41 більш виражений, тому збільшення кількості SCFAs призводить до загального зниження артеріального тиску.

«Ми знаходимося тільки на початку шляху, визначивши ключових гравців і основні шляхи їх взаємодії. Наша робота відкриває можливості для вивчення наслідків лікування антибіотиками, пробіотиками чи іншими змінами дієти на рівень артеріального тиску у людей,» – керівник наукової групи Дженніфер Плужник.

Виявлений регуляторний механізм, головну роль в якому грають бактерії, що живуть в кишечнику, як вважають автори, може згодом допомогти по-новому поглянути на причини виникнення і лікування гіпертонії.

Дорогі колеги!

Вітаю Вас з наступаючим Днем фармацевтичного працівника України.

Це свято провізорів, фармацевтів, дистриб’юторів, працівників виробничих фармацевтичних підприємств, всіх тих, хто день у день трудиться, щоб зберегти здоров’я українців. Саме завдяки Вам наша країна сьогодні забезпечена всіма необхідними лікарськими препаратами, їх асортимент розширюється, а якість надання медичної допомоги піднімається на новий рівень.

Нехай Ваша сумлінна праця, безцінний досвід і глибокі професійні знання і далі служать благородній справі, а щира вдячність і повага людей надихають на подальші успіхи та професійні досягнення.

Прийміть побажання щастя, добра, благополуччя і процвітання. Бажаю Вам невичерпної енергії та натхнення, реалізації найсміливіших ідей і планів, успіхів у бізнесі і, звичайно ж, міцного здоров’я!

З повагою,
Директор ТОВ «Медвестснаб»,
Ірина Іванівна Розгон

Як Ви зрозуміли з попередньої частини статті, наука прийшла до того, що ген більше не розглядається як «закрита» стаціонарна система зберігання успадкованої інформації. Навпаки, з’являється все більше наукових даних про пластичність генів, їх адаптаційні властивості, здатність чутливо реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища людини.

Вплив генів, які ми успадковуємо, на розвиток хронічних хвороб становить всього 15%, решта 85% – наслідок нашого способу життя. Кожен з 20 тисяч Ваших генів, упакований десь в одній з 46 хромосом будь-якої соматичної клітини Вашого організму, осцилюючи, перебуває в абсолютно різних станах, в залежності від того, як Ви себе поводите. Чи п’єте чай, каву або гранатовий сік, сидячи вдома або в офісі, або мчите в вагоні переповненого метро, ​​намагаючись з усіх сил утримати рівновагу і читати одночасно, напружуючи майже всі Ваші 656 м’язів. Ваш генетичний статус постійно змінюється.

Занадто часто ми вважаємо їжу звичайним наповнювачем, покликаним зменшити наші муки голоду. Ми відчуваємо, що ми занадто зайняті, щоб прочитати етикетки на продуктах, які іноді говорять нам, що продукти, які ми збираємося з’їсти, можуть виявитися дуже небезпечними для нашого здоров’я.

Чому що одному – користь, іншому – шкода?

Ні для кого не секрет, що кожен з нас має унікальний індивідуальний наборір генів. Наприклад, у когось темне волосся, у когось світле. Ці відмінності визначаються невеликими відмінностями в ДНК – явище, відоме як поліморфізм. Завдяки поліморфізму кожна людина унікальна.

Крім того, внаслідок поліморфізму кожен людський організм засвоює їжу по-своєму. Наприклад, через поліморфізм чийсь організм добре засвоює жирну їжу, а чийсь засвоює її набагато гірше. Хтось погано засвоює вуглеводи, хтось добре. Нещодавно вчені ідентифікували гени, що відповідають за реакцію організму на каву. При цьому з’ясувалося, що специфіка впливу цього продукту на кожну конкретну людину є спадковою. Аналогічним чином були досліджені генетично обумовлені варіанти жирового, вуглеводного і білкового обміну, специфічні для різних груп людей.

Поліморфізм також може відповідати і за виникнення захворювань: наприклад, існують зміни в ДНК, пов’язані із захворюваннями (діабет і інші).

Що таке нутригенетика?

Нутригенетика – це дослідження, спрямовані на виявлення індивідуальних генетичних схильностей, що впливають на засвоєння тих чи інших мікро- і макронутрієнтів. Ця галузь науки шукає генетичні особливості, які допоможуть персоналізувати раціон з точки зору здатності організму ефективно засвоювати ті чи інші продукти.

Як працюють гени

Ген – як стаття закону, в якій прописано, що і як має відбуватися в конкретному організмі з конкретним нутрієнтом. Припустимо, надходить в організм залізо – корисна і потрібна річ. Ген дає розпорядження утворитися спеціальним ферментам, які доведуть елемент до потрібного стану і роздадуть всім нужденним клітинам. Якщо ген активний і працює на 100%, значить, ці процеси будуть здійснені. Але якщо ген активний на 50%, або на 20%, або на 5% (а в цьому і полягає поліморфізм, наші індивідуальні особливості), з такою ж інтенсивністю будуть виконуватися і регульовані нимм процеси. Тобто заліза в їжі і крові може бути достатньо, а клітини його недоотримають.

Нутригенетика в дії

Залежно від індивідуальних особливостей ДНК, харчові продукти можуть стимулювати несприятливі або, навпаки, позитивні для організму ефекти.

Доведено, що у людей з повільним метаболізмом кофеїну підвищується ризик серцевих атак при його вживанні. А у людей з поширеною мутацією, яка знижує ефективність ферменту, необхідного для метилування ДНК, при нестачі в їжі джерел метильних груп (фолату і холіну), підвищується ймовірність захворіти на колоректальний рак. Для таких людей вживання алкоголю – це додатковий негативний фактор, так як алкоголь знижує абсорбцію фолату і збільшує його виведення з організму.

Виявлено також, що ймовірність онкологічних захворювань зростає при мутації в гені одного з типів глутатіонтрансферази (ферментів, що беруть участь в детоксикації), і постійне надходження в організм токсинів (при палінні і ін.) небезпечне для людей з подібною мутацією. А поїдання капусти та інших хрестоцвітних, навпаки, буде вкрай корисно, так як вони містять речовини, що збільшують активність глутатіонтрансферази.

Поліморфізм подібний зарядженій рушниці: вона ще не вистрілила, але якщо складуться певні умови середовища або раціону харчування, – відбудеться постріл. Так і виникають захворювання. Виходить, генетика – це рушниця, а умови середовища або раціону харчування – спусковий гачок, точніше, палець, що давить на нього.

Практичне використання досягнень нутригенетики

Результати роботи вчених знайшли застосування в такій популярній області, як боротьба із зайвою вагою. Виявилося, що можна складати індивідуальні дієти, керуючись аналізом генома людини, яка мріє поліпшити параметри своєї фігури. Сьогодні кілька компаній, що базуються в США і деяких країнах Європи, вже пропонують послуги з проведення ДНК-тестів і складання на їх основі порад по здоровому харчуванню.

Погляд в майбутнє

Вчені з упевненістю говорять, що внесок нутригеноміки і нутригенетіки в охорону здоров’я в наступному десятилітті буде дуже значним. Встановлення молекулярних механізмів взаємодії «їжа-гени» і виявлення ранніх маркерів порушень в метаболізмі дозволить проводити ефективне превентивне лікування.

Коли-небудь, можливо, всі отримуватимуть розшифровку своєї ДНК при народженні, щоб спроектувати оптимальний план харчування для кожної людини на основі особливостей метаболізму і генетичних схильностей. А продукти харчування будуть перевірятися вже не тільки на безпеку, але і на ефективність їх дії на організм.

«Дозволь їжі бути твоїми ліками» (Гіппократ).

Про те, що їжа впливає на стан тіла і духу і навіть здатна позбавляти від хвороб, людям було відомо ще з часів Стародавньої Греції. Але всі знання грунтувалися на щасливому або сумному досвіді, здогадах, припущеннях. Людство страждало від безлічі хвороб, пов’язаних з дефіцитом вітамінів і мінералів, і виною всьому був незбалансований раціон харчування. Фундаментальні відкриття були зроблені тільки в 18-20 століттях, коли вчені вивчили хімічний склад їжі і основні шляхи метаболізму.

У наші дні, незважаючи на всі відкриття вчених і колосальну різноманітність продуктів, ми знову стикаємося з наслідками нераціонального харчування, наприклад ожирінням, діабетом II типу. Крім того, фахівці стверджують, що і тривалість життя, і розвиток серцево-судинних, нейродегенеративних і ракових захворювань залежить від раціону людини.

Медикам і вченим стало очевидно, що для ефективного лікування та профілактики багатьох захворювань необхідно зрозуміти механізми впливу їжі на організм на клітинному і молекулярному рівнях. Внаслідок цього народилися дві порівняно нові науки – нутригеноміка і нутригенетика.

Що таке нутригеноміка?

Нутригеноміка – наука, яка вивчає вплив тих чи інших продуктів або елементів на генетичний код, функцію генів і їх можливий вплив на виникнення різних захворювань.

Включення і виключення генів

Всі клітини нашого організму – від нейронів до лейкоцитів – несуть однаковий генетичний матеріал. Але в кожній клітині експресується специфічний набір генів – це визначає спеціалізацію клітин. Включення/виключення генів регулюється епігенетичними модифікаціями (такі модифікації не зачіпають послідовність ДНК, але змінюють її «довісок»). Крім цього, вимикання генів відбувається при модифікації безпосередньо молекули ДНК (метилювання).

Експресія генів – це процес, в ході якого спадкова інформація від гена перетворюється в функціональний продукт – РНК або білок. Експресія генів регулюється на різних стадіях, але головний «контрольний пункт» – це початок транскрипції (синтезу РНК на матриці ДНК). Ініціація транскрипції залежить як від наявності необхідних білків (транскрипційні фактори, ферменти та ін.), так і від доступності (спорідненості) ДНК для цих білків (тобто від епігенетичних модифікацій). Компоненти їжі здатні впливати на обидва процеси!

Нутригеноміка в дії

Розглянемо вплив їжі на наші гени за допомогою конкретних прикладів. Наприклад, речовина сульфорафан (що міститься в капусті, брокколі, цвітній капусті) і діаллілдісульфід (з часнику) включають дрімаючі в ракових клітинах гени – регулювальники нормального розподілу, що пригнічують ріст пухлини. Подвійний плюс: масляна кислота, яка утворюється мікрофлорою людини при вживанні клітковини, чинить аналогічний вплив на роботу генів, а також активує імунну систему, що також пригнічує ріст ракових клітин.

Джерела метильних груп, наприклад холін, метіонін, фолієва кислота, які містяться в яйцях, шпинаті, бобових і печінці, також дуже важливі. Експериментально доведено, що у дорослих щурів хронічний дефіцит метильних груп тягне за собою спонтанне утворення пухлин, а також веде до активації мобільних елементів геному. В одному експерименті самки гризунів, спочатку схильні до ожиріння, діабету і раку, отримували з їжею холін, метіонін і фолієву кислоту, в результаті давши абсолютно здорове потомство!

При дефіциті фолієвої кислоти у вагітних підвищується ризик передчасних пологів, викиднів, а також можливі патології в нервовій системі плода і низька вага новонародженого. Точні механізми дії фолієвої кислоти до цих пір не ясні, відомо лише, що посилюється метилування гена IGF2 (інсуліноподібний фактор росту 2), який бере участь в зростанні і розвитку плоду.

Як впливають на наш організм транс-жири?

Дослідження показують, що існує пряма залежність між споживанням транс-жирів і розвитком серцево-судинних захворювань, діабету, ожиріння, алергії, раку грудей, а також скороченням періоду вагітності (див. малюнок).

а) Транс-жири змінюють продукцію, секрецію і катаболізм ліпопротеїнів в клітинах печінки, а також впливають на транспорт ефірів холестерину в ліпопротеїни дуже низької щільності.

б) У ендотеліоцитах збільшується синтез циркулюючих молекул адгезії і знижується функція NO-синтази.

в) Під дією транс-жирів змінюється нормальний метаболізм жирів в адипоцитах і посилюється запальна відповідь.

г) У макрофагах зростає продукція медіаторів запалення (інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлин).

Перераховані ефекти транс-жирів підтверджені дослідженнями на людях і сприяють атеросклерозу, діабету, відриву бляшок, раптовій смерті від серцевих патологій.

Не чувствуя запах, теряешь вкус…
Не только к еде, но и к жизни.

До недавнего времени ученые уделяли мало внимания исследованиям обоняния у человека, считая нос гораздо менее важным органом чувств, чем глаза или уши. В существование же у человека феромонов – веществ, управляющих поведением практически всех известных животных, включая млекопитающих, насекомых, рыб и рептилий, и подавно верили единицы. Согласно господствующей в науке точке зрения, феромоны утратили свое значение в процессе эволюции человека, поэтому производство этих веществ и реакции на них остались в далеком “животном” прошлом. Однако в последние годы отношение к обонятельному анализатору человека стало меняться – появились веские основания утверждать, что роль обоняния в нашей жизни до сих пор была незаслуженно занижена. Соответственно пришлось пересмотреть и отношение к человеческим феромонам.

Что такое феромоны?

Чтобы понять, что же такое феромоны, можно вспомнить о гормонах. Гормоны – это химические вещества, которые словно связывают в единое целое весь организм, обеспечивая быстрый обмен информацией между его частями. Ту же самую роль играют и феромоны, только их задача – связывать индивидуумов, принадлежащих к одному и тому же виду животных, в пары, семьи и сообщества.

Феромоны (от греческого pherо – несу и hormао – возбуждаю) — биологические маркеры собственного вида, летучие хемосигналы, управляющие нейроэндокринными поведенческими реакциями, процессами развития, а также многими другими процессами, связанными с социальным поведением и размножением.

История открытия

О том, что существуют биохимические сигналы, ученые догадывались давно, но только в 1961 году Адольф Бутенандт, который специализировался в области химии гормонов, выделил из желез самки тутового шелкопряда половой аттрактант – бомбикол. На это вещество самец реагирует так же, как на присутствие самки – трепетанием крыльев. Для того, чтобы самец «учуял» даму сердца, нужна невообразимо маленькая концентрация этого вещества – в пределах 3 000 молекул на 1 мл воздуха. А чтобы получить 6 граммов бомбикола, потребовалось 500 тысяч бабочек!

Позже были открыты феромоны рептилий, рыб и млекопитающих (в том числе приматов). Но, конечно, самый интригующий вопрос – существуют ли человеческие феромоны?

18 ноября 1986 года газета The Washington Post опубликовала сенсацию – «Ученые Филадельфии впервые установили, что человеческое тело производит феромоны – специальные ароматические химические соединения, которые влияют на сексуальную физиологию другого человека».

Интересный факт! Особенно много желез, выделяющих феромоны, находится в теле человеческого зародыша, но когда ребенок рождается, большая часть желез утрачивается, а те, что остались, дремлют в организме до начала полового созревания.

Что творят феромоны!

Оказывается, феромоны контролируют не только половое влечение, но и глубокие эмоции, уровень гормонов, плодовитость, заботу о детях, зрелость, агрессию или покорность и многое другое.

Учёный, занимавшийся изучением феромонов, доктор Уиннифред Б. Катлер доказал, что запахи мужчин имеют огромное значение для женского здоровья. Он рекомендовал женщинам с необычно длинными или короткими менструальными циклами идти в мужскую раздевалку и вдыхать запах. По словам ученого, уже через три месяца наблюдалась стабилизация среднестатического цикла на уровне 29,5 дней. Дело в том, что подмышечные мужские железы выделяют, по крайней мере, один феромон, влияющий на репродуктивное здоровье женщин.

Доказано, что мужчины имеют в своем поте половой феромон, который делает их особенно привлекательными для женщин – андростерон. Андростерон производится надпочечными железами как мужчин, так и женщин. Достоверным фактом является то, что мужчины, которые выделяют много андростерона, более притягательны для женщин, чем те, кто выделяет его мало. Хотя это и не вызывает подлинного влечения, но зато помогает образовывать любовные пары.

Мужчинам на заметку! По некоторым данным, самыми сильными обонятельными стимуляторами родительского инстинкта ухода, который безотказно действует на женщин, являются детские присыпки и некоторые другие косметически средства для младенцев. Это обусловлено тем, что между матерью и младенцем в его первые месяцы жизни телесный контакт доминирует и обонятельный компонент в нем, безусловно, занимает значительную роль. Мужчины могут попробовать усилить внимание к себе детскими средствами. Однако надо учитывать то, что к вам могут относиться со странной нежностью и питать к вам материнские чувства☺

Ученые установили, что женские феромоны влияют на поведение мужчин с более выраженным эффектом. Было сделано предположение, что так называемые флюиды имеют биохимическую природу. Оказывается, женщина, находясь в сильном эмоциональном состоянии, называемом любовью, способна посылать необыкновенно мощные хемосигналы понравившемуся мужчине и одновременно подавлять желание других конкурирующих подруг. Под воздействием феромонов мужчина, даже предпочитающий выбирать женщину чисто визуально, как бы «слепнет». Удивительно, но пик активности выделения феромонов приходится на «бальзаковский возраст».

Где живут феромоны?

Хотя мощная индустрия по производству дезодорантов и моющих средств успешно борется с запахами человеческого тела, а наша система обоняния очень слабая, мы пахнем сильнее, чем животные. Главными источниками феромонов у человека являются кожа и слизистые оболочки. Наиболее важны сальные и потовые железы, располагающиеся у основания волос – на голове, в подмышечных впадинах, в области гениталий. И, нравится это нам или нет, есть все основания утверждать, что в деле производства феромонов нам активно помогают бактерии. Эти вещества образуются при разложении бактериями стероидных гормонов (например, мужских половых гормонов) и жиров. Волосы играют здесь очень важную роль: они предоставляют обширную поверхность сначала для работы бактерий, а затем для испарения пахучих веществ.

Интересный факт! Феромоны содержатся и в женском молоке. Как считают исследователи, запах, идущий от сосков, успокаивает малыша, создает у него ощущение безопасности, стимулирует привязанность. Не исключено, что околососковая область, где располагаются одновременно и сальне, и апокриновые железы, выделяет и другие феромоны, в том числе и те, что управляют сексуальным поведением. Может быть, именно этим объясняется странное влечение мужчин к женской груди?

Главные кандидаты на роль человеческих феромонов – уже упоминавшийся андростенон и родственные ему вещества – андростенол и другие стероиды. Однако феромонами также могут быть некоторые летучие кислоты (разветвленные С6-С12 кислоты), например триметилгексеновая кислота.

Чем же они пахнут?

Сложно поверить в существование запаха, если ты не можешь его ощутить. Но, как ни обидно, феромоны не имеют запаха в привычном для нас смысле этого слова. А всё дело в том, что за восприятие феромонов в нашем организме отвечает вомероназальный орган. Этот орган представлен небольшим углублением, находящимся на расстоянии 15−20 мм от края ноздрей. Примерно у 80% людей такие ямки имеются в обеих ноздрях, у остальных — только в одной. Это биологическое «устройство» посылает импульсы в ту часть головного мозга, которая заведует неосознанными реакциями, инстинктами, желаниями и страстями.

Таким образом, феромоны не пахнут лишь в бытовом смысле этого слова. На самом деле они реагируют с рецепторами и посылают в мозг сигналы, которые легко считываются подкоркой. Действуя в фантастически малых количествах на рецепторы вомероназального органа, они решают, кто нам мил, а кто вовсе даже и нет!

Половой феромон – вещество очень капризное, он легко разрушается в воздухе, плохо проникает через одежду и ослабляется под действием гелей для душа, дезодорантов и духов. Чистое тело является наилучшим “поставщиком” половых феромонов, а самым сильным образом феромоны проявляют себя летом и весной.

Духи с феромонами

Скорее всего, мы Вас разочаруем, но исследования показывают, что человеческие феромоны улавливаются партнером на расстоянии не более одного метра и «живут» примерно пять часов, в редких случаях – сутки. Именно поэтому профессиональные биологи с известной долей скептицизма относятся к такой парфюмерии. Судя по всему, духи с феромонами – это чистейшей воды рекламный ход. Как действуют духи с феромонами? Только по принципу самовнушения!

Зато для борьбы с вредителями в сельском хозяйстве с успехом используют биологические половые маркеры насекомых, хотя бы потому, что они имеют более простые формулы.

Сьогодні дуже багато розмов ведеться навколо глютену. Модно стало сидіти на «безглютенових» дієтах і всіляко обмежувати вживання продуктів, що містять його. Далеко ходити не треба, навіть голлівудські красуні, наприклад Гвінет Пелтроу, Міранда Керр, Джессіка Альба, Майлі Сайрус і Вікторія Бекхам, добровільно відмовилися від продуктів, що містять клейковину. Природно, постає запитання, що це – істина або модні віяння? Адже хліб і каша – їжа наша. Так харчувалися наші предки, і ні про яку шкоду мова не йшла. Давайте ж розберемося, що являє собою цей горезвісний глютен і якої шкоди нашому здоров’ю він може заподіяти.

Що таке глютен?

Глютен – це складний білок, що входить до складу більшості злакових культур, і, зокрема, пшениці, ячменю та жита. Вміст глютену в пшениці – не менше 80% від маси зерна. Латинська назва gluten означає «клей» – саме тому глютен іноді називають «клейковиною».

Де можна зустріти глютен?

Глютен міститься в чотирьох злаках: пшениці, житі, ячмені та вівсі, і отже, у всіх продуктах, що містять ці 4 злаки. Клейковина входить до складу хліба, булок, лавашей, печива, бубликів, кексів, тортів, піци, пластівців, макаронних виробів і пива. Крім цього, часто глютен міститься в багатьох продуктах, куди його додають штучно, щоб підвищити еластичність якоїсь маси або надати їй форму. Він може входити в кетчупи, заправки, всілякі підливи, чіпси, цукерки, морозиво, йогурти, соєві соуси, бульйонні кубики, напівфабрикати, заморожені овочі, а також ресторанну картоплю фрі і вітаміни в капсулах і таблетках. Крім того, останнім часом пшеничне борошно, а нерідко і порошкоподібний чистий глютен, стали додавати в дуже багато видів ковбасних виробів і сиру(!).

Що таке целіакія?

Хвороба целіакія, в перекладі «хвороба утроби», була відома ще в Стародавньому Римі. Так називають непереносимість глютену, за принципом алергії. Хворим на целіакію вживати продукти з глютеном не можна. В першу чергу у них пошкоджуються стінки тонкого кишечника, але крім цього, страждають мозок, серце, суглоби та інші органи, порушується обмін речовин, не засвоюються вітаміни і мінерали.

Поспішаємо Вас заспокоїти: хворих на целіакію дуже мало, приблизно 1% всього населення планети! І діагностувати цю хворобу може тільки лікар – гастроентеролог. А обмежити глютен сьогодні радять часто всім без винятку. Давайте розбиратися, чому.

Аргументи проти вживання глютену

1) Не дивлячись на те, що целіакія вражає лише 1% населення, за деякими оцінками, у кожного третього спостерігають ті чи інші імунні реакції на глютен. Помічено, що багато хронічно хворих людей з неясним діагнозом після переходу на безглютенову дієту відчувають себе набагато краще.

2) Девід Перлмуттер, невролог і автор видання під назвою «Їжа і мозок. Що вуглеводи роблять зі здоров’ям, мисленням і пам’яттю» вважає, що чутливість до глютену є однією з найбільших і найбільш недооцінених загроз для здоров’я людства.

3) У США і Європі рух під кодовою назвою «Глютен – це смерть» йде вже давним давно. На цю тему проведено величезну кількість досліджень, складена не менша кількість дієт і рекомендацій. Практично в кожному магазині поруч зі стійкою продуктів для діабетиків є стійка з продуктами, що не містять глютену.

4) Встановлено, що та пшениця, яку вживає в їжу сучасна людина, дуже сильно відрізняється від тієї, яку їли наші предки. Послідовники Мічуріна протягом двох останніх століть спеціально відбирали сорти пшениці в бік підвищеного вмісту білка, а значить і глютену. Таким чином, ми вживаємо набагато більше глютену, ніж наші предки. Саме це і призводить до системних порушень в організмі.

5) Глютен впливає на засвоєння корисних речовин в організмі не кращим чином. Речовина як би склеює ворсинки в кишечнику, розгладжує їх, а ворсинки, навпаки, повинні працювати, вони якраз і відповідають за всмоктування корисних речовин з перевареної їжі. Саме тому ми часто відчуваємо після прийняття їжі не бадьорість, а втому і сонливість.

6) Нещодавно проведені дослідження показали, що надмірне вживання продуктів з глютеном підвищує ризик розвитку цілого ряду захворювань, серед яких серцево-судинні захворювання, рак, анемія, вовчак, остеопороз, ревматоїдний артрит, розсіяний склероз, аутоімунні захворювання, шлунково-кишкові розлади і багато інших.

Аргументи за вживання глютену

1) Люди їдять пшеницю, а разом з нею і глютен, вже більше 10 000 років. Середньостатистична людина вживає від 10 до 40 грамів глютену на добу. Але тієї шкоди, яку глютеновмісні продукти приносять хворим на целіакію, здоровим людям вони не заподіють.

2) Те, що сучасні види пшениці набагато шкідливіше, ніж 50 років тому, – це міф. Професор медицини в Клініці Майо і президент Північноамериканської асоціації з вивчення целіакії Джозеф А. Мюррей вивчав генетику пшениці. На його думку, гени пшениці практично не змінилися, сучасні зерна не відрізняються від тих, які збирали з полів 500 років тому.

3) В Азії глютен в чистому вигляді вживається в їжу. Він став заміною м’ясу і тофу і називається «сейтан» (seitan), подається приготованим на пару, смаженим або запеченим.

4) Що насправді означає напис на продуктах «не містить глютену»? Найчастіше борошно замінюється на крохмалі – кукурудзяний, рисовий, картопляний, які є рафінованими вуглеводами і які різко підвищують рівень цукру в крові. У підсумку дивна виходить дієта: без глютену, але з високим вмістом рафінованих вуглеводів!

5) Поки результати жодного дослідження, яке стосується глютену, не були підтверджені на всі 100%, так як вивчення різних дієт і їх впливу на організм – це дуже тривалий процес. До того ж всі ці рекомендації досить часто є занадто загальними для того, щоб реально допомогти всім.

6) Ще один міф: дітям не можна давати глютеновмісні продукти. Дослідження показали, що якщо не почати давати продукти з глютеном до 7 місяців, ризик алергії, навпаки, збільшується. Підсумкова рекомендація виглядає так: «Вік 4-6 місяців – найкращий час для того, щоб почати давати дитині їжу з глютеном».

Їсти чи не їсти?

Як бачимо, аргументи обох сторін надто суперечливі. Тому вибирати Вам. Дамо лише невелику пораду. Щоб однозначно відповісти на питання «їсти чи не їсти глютен», простежте за своїм самопочуттям. Якщо після вживання продуктів,що містять клейковину, у Вас виникають здуття живота, діарея, болі в животі, а також позакишкові симптоми: головні болі, коливання настрою, м’язові судоми, хронічна втома, втрата ваги, спробуйте на якийсь період обмежити вживання цих продуктів. Але щоб знати напевно, чи є у вас алергія на глютен або підвищена чутливість до нього, потрібно здати відповідні аналізи і проконсультуватися з лікарем.

Масова істерія через вміст глютену в продуктах схожа швидше на маркетинговий хід, а не на реальну турботу про здоров’я населення. Вживання пшениці для здорових людей не є забороною, хоча білий хліб і хлібобулочні продукти дійсно варто обмежити.

Чи допомагає безглютенова дієта схуднути?

Багатьох цікавить, чи можна схуднути, відмовившись від клейковини. Відповідь однозначна: ні. Звичайно, якщо повністю відмовитися від мучного, це вплине на зниження ваги. Але якщо замінити житній хліб гречаним, рисовим або кукурудзяним, а «Наполеон» – безглютеновим тортом, стати стрункішою не вийде. Навпаки, борошно без клейковини і продукти з нього (хліб, печиво, макаронні вироби) містять більше жирів, крохмалю та цукру, ніж традиційні аналоги. Тому дієтичне харчування краще залишити тим, кому без нього не обійтися.

Самостійно виключати глютен з раціону – просто для профілактики – небезпечно, це може спровокувати інші захворювання, пов’язані з дефіцитом необхідних мінеральних речовин і вітамінів.

Щоб бути у формі, досить віддавати перевагу цільним продуктам: овочам, фруктам, бобовим, горіхам і насінню, рибі, нежирному м’ясу і молоку, а також необробленим злакам як з глютеном, так і без нього. Красива фігура і гарне самопочуття при такому раціоні забезпечені.

 

– Вам не даси Ваші 40 років …
– А я і не візьму!

Вікова криза – це завжди період підведення підсумків. Будь то трирічний малюк, бунтуючий підліток або 35-річний дорослий, в цей період він розуміє, що не хоче жити далі за тим же сценарієм, що і раніше. Він хоче щось змінити, ось тільки не завжди розуміє, що саме і як це зробити.

Незважаючи на притаманну жінкам емоційність, вразливість і підвищену чутливість, на думку фахівців, представниці прекрасної половини людства більш стійкі психологічно, ніж їх сильні супутники життя. За рахунок викиду негативних емоцій через істерики і сльози, жінки в більшості випадків легше переносять стресові ситуації, втрати і невдачі, тоді як їхні чоловіки намагаються приховати проблему і вирішити її самостійно, найчастіше лише посилюючи положення.

Від 37 до 42 років – це один з найбільш важких періодів в житті чоловіка. Цей період часто називають «сороковими-роковими».

Звикнути до свого віку було б дуже легко, якби він не змінювався так часто…

Причини горезвісної кризи

«Криза середнього віку» – одне з наймолодших захворювань на планеті, про яке вчені почали говорити лише в кінці минулого століття, виділяючи дві основні причини недуги.

Причина №1 – біологічна. Тривалість життя наших предків була набагато меншою в порівнянні з поколінням 21-го століття. Величезний список невиліковних захворювань і епідемій, постійні війни забирали молоді життя. Виходить, у жителів минулих епох просто не було часу для зневіри, переосмислення і зміни себе і свого життя. Сучасна ж людина має час, бажання і можливості стежити за власним здоров’ям, а також красою. Сьогодні зрозуміла і доступна інформація про те, що в період 40-45-ти років у представників сильної статі спостерігається зниження вироблення чоловічих статевих гормонів, що відповідають не тільки за репродуктивність, а й сексуальну активність. Звичайно ж, це супроводжується занепокоєнням, переживаннями і комплексами.

Причина №2 – соціальна. Знаменитий афоризм про те, що справжній чоловік за своє життя повинен посадити дерево, побудувати будинок і виростити сина, для більшості представників сильної статі стає життєвим кредо. Приблизно до 45-ти років багато чоловіків дійсно мають сім’ю, розширюють житлоплощу і, досягнувши вершини кар’єрного зростання, чекають онуків. Тут і настає розуміння того, що головні завдання виконані, і рухатися далі вже нема навіщо, а головне – не для кого. Також напружує буденність життя. Що вже й говорити про чоловіків, у яких до середнього віку немає ні повноцінної сім’ї, ні власного житла, ні улюбленої роботи, ні особливих заслуг.

Так що причин для смутку у зовні сильних і непереможних чоловіків досить багато, а в сукупності вони рано чи пізно провокують кризу середнього віку.

Скільки б Вам було років, якби ви не знали, скільки Вам років?

Ознаки кризи середнього віку

Дратівливість. Чоловік постійно висловлює закиди і невдоволення всім і всіма – укладом життя, обстановкою в будинку, вимогами керівництва, а також собою, дружиною, дітьми, друзями і колегами.

Втома. Навіть у відпустці чоловік демонструє лінь, а в робочі будні відмовляється виконувати елементарні побутові доручення.

Непередбачуваність. Передбачити бажання і поведінку чоловіка практично неможливо, тому що його настрій змінюється блискавично і нез’ясовно.

Прагнення до лідерства. Гостро реагуючи на досягнення оточуючих, чоловік в повному розквіті сил намагається самовдосконалюватися, щоб довести собі й іншим, що він – найкращий – майстер, радник, друг, батько, чоловік і коханець.

Апатія. Якщо довести свою перевагу і незамінність не виходить, в кризовий період чоловік замикається в собі, а відчай нерідко намагається розчинити в алкоголі, тому в середньому віці депресію часто супроводжує зловживання алкоголем.

Роки беруть своє. Ось тільки не розумію, як вони своє від мого відрізняють?

Що робити?

1. Нормалізуємо рівень гормону. Так як зниження рівня статевих гормонів є природним процесом в середньому віці, не завжди вдасться вирішити проблему, не застосовуючи терапію гормональними препаратами.

2. Усуваємо фактори, що викликають незадоволення життям і собою. Таких причин може бути багато: невдоволенням своєю роботою, натягнуті відносини в родині, невдоволення своїм зовнішнім виглядом і здоров’ям і багато іншого. Розуміння того, що кілька «нерозв’язних» завдань відразу звалилося на голову, лише погіршує становище речей. Намагайтеся не піддаватися паніці і вирішувати проблеми поступово.

3. Ставимо нові цілі. Щоб життя не втрачало фарби, потрібно чогось постійно прагнути. Постановка нових цілей якраз відповідає цим критеріям.

4. Шукаємо нові захоплення. Життя проходить куди цікавіше, якщо у людини є улюблені захоплення. Неважливо, що це: заняття спортом, моделювання, блогінг або рибалка, головне – захоплення повинно приносити задоволення!

5. Відпочиваємо! Не потрібно намагатися, як то кажуть, осягнути неосяжне – щоб налагодити душевний спокій, краще мінімізувати емоційні, розумові і фізичні навантаження.

Юність – це дар природи, а зрілість – витвір мистецтва.

Роль жінки в подоланні чоловічої недуги

Пережити будь-яку кризу і вирішити проблему легше вдвох. Тому сімейні психологи в першу чергу звертаються до дружин пацієнтів. Отже, кілька простих порад для жінок:

Більше терпіння! Криза середнього віку може тривати від кількох місяців до кількох років, протягом яких жінці важливо спокійно і поблажливо ставитися до змін у поведінці чоловіка.

Утримайтеся від порад. Гордих чоловіків дратують моралі жінок, тому, щоб не бути винною в помилках чоловіка, Вам не варто надокучати мудростями, адже все одно рано чи пізно життя розсудить.

Надайте більше свободи. Не потрібно обмежувати чоловіка в його бажаннях і прагненнях до самовираження, іншими словами, краще утриматися від сцен ревнощів і заборон спілкування, розваг і хобі.

Схвалюйте прояв ініціативи. Якщо чоловік вирішив почати навчання, змінити місце роботи, вид діяльності або запропонував відпочити удвох від мирської суєти, підтримайте його. А ще в моменти душевної дисгармонії звільніть чоловіка від домашніх справ і проблем, дозволивши йому сконцентруватися на самоаналізі і подальшому розвитку.

Хваліть! Намагайтеся вселити своєму чоловікові, що він прекрасний працівник, чоловік, батько, що його всі цінують, поважають і люблять, що багато його ровесників йому і в підметки не годяться. Якщо за допомогою похвал (нехай навіть і не завжди об’єктивних) Ви проллєте цілющий бальзам на самолюбство свого чоловіка, це обов’язково піде йому на користь.

Спілкуйтеся! Ні в якому разі не залишайте чоловіка наодинці з його проблемою – від’їзд, роман на стороні, заява на розлучення позбавить чоловіка всякої надії на світле майбутнє сім’ї, де він любимий і необхідний.

Поліпшите інтимну сферу відносин. Покажіть чоловікові, що інтимне життя не закінчується на позначці в сорок років (в чому він абсолютно впевнений), з цього моменту все тільки починається.

Долати кризу середнього віку необхідно разом з коханою людиною, відчуваючи її підтримку і турботу.