Антибіотики як засіб боротьби з інфарктом міокарда? Частина 1
В молодості пожежу в грудях викликає любов,
а в старості – інфаркт.
Серед причин смерті жителів у розвинених країнах перше місце давно і міцно займає інфаркт міокарда. В Україні щорічно реєструються близько 50 тисяч випадків інфаркту міокарда. Сам же інфаркт являє собою, як правило, сумний фінал атеросклерозу – хронічного захворювання, що полягає в дегенеративній зміні стінок артерій, якасупроводжується утворенням на них жирових бляшок і рубцевої тканини, що призводить до поступового звуження просвіту судин і, відповідно, обмеження кровотоку. Все це певною мірою нагадує процес утворення накипу всередині водопровідної труби.
Довгий час вважалося, що першопричиною атеросклерозу є неправильний спосіб життя: гіподинамія, куріння, стреси, надмірна вага, багата тваринними жирами їжа. Все це і породжує атеросклероз. Звучить, на перший погляд, начебто цілком переконливо і логічно. Але виникає питання: чому ж тоді чимало людей, ведучих абсолютно здоровий спосіб життя, тим не менш страждають на атеросклероз? Звичайно, певну роль тут грає і спадкова схильність, однак і з урахуванням цього фактора запропонувати чітку теорію патогенезу атеросклерозу вчені не можуть. Професор Юрген Шеффер, співробітник кардіологічного центру Марбурзького університету, пояснює: «Таких випадків скільки завгодно: пацієнт виконує все, буквально всі розпорядження лікаря, чесно приймає всі ліки, і, тим не менш, його атеросклероз прогресує».
У 1988 р. фінський мікробіолог Пекка Сайкку зробив відкриття, яке, можливо, самим безпосереднім чином пов’язано з поясненням цього загадкового феномену. Він звернув увагу на те, що в крові пацієнтів, які пережили інфаркт міокарда, майже завжди є сліди імунної відповіді на бактерію Chlamydia pneumoniae. Ця обставина спонукала Сайкку провести велику серію досліджень, щоб з’ясувати, чи існує такий взаємозв’язок. Вчений дійшов висновку, що у пацієнтів, у крові яких протягом усіх 5 років незмінно були присутні специфічні антитіла проти хламідій, ризик інфаркту міокарда підвищений в 2,6 рази в порівнянні з тими пацієнтами, у яких такі антитіла були відсутні. Після цього Сайкку провів експерименти на тваринах: він інфікував хламідіями кроликів, і у них всього лише кілька тижнів потому розвинувся атеросклероз.
Це стало великою несподіванкою для прихильників класичної теорії виникнення атеросклерозу: у ній ні про яку бактеріальну інфекцію і мови не було.
Зрозуміло, що гіпотеза фінського мікробіолога про інфекційну природу атеросклерозу привернула пильну увагу медиків всього світу, тим більше що щось подібне одного разу вже мало місце: відкриття бактерії Helicobacter pylori змусило кардинально переглянути колишні уявлення про причини і принципи терапії виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.
Так, може бути, атеросклероз теж можна лікувати антибіотиками?