Фотовиставка «Історія старої фотографії» (Частина 2)
Фотографія – це таємниця про таємницю. Чим більше вона
розповідає Вам, тим менше Ви знаєте.
(Дайан Арбус)
А Ви любите старі фотографії? Не просто старі, а дуже-дуже старі – чорно-білі і вже пожовклі, з нерівнимикраєчками, з часів молодості ваших дідусів і бабусь? Перебирати їх – це все одно, що подорожувати в часі. Від них віє якоюсь загадковістю і в той же час простотою. Здається, до чого ж красивими були люди, зображені на них! Звичайно, така краса була б сприйнята в наші дні як старомодна, неактуальна, але це робить їх ще більш привабливими. Краса бідна, але від того природна, справжня. У ній немає нічого зайвого, напоказ, як у красі сьогоднішнього дня. Дивишся на них, і чомусь виникає сум за цим чорно-білим часом з нерівними краєчками, наче ми колись належали йому.
У першій частині статті ми розповіли Вам, що в компанії «Медвестснаб» була організована фотовиставка під назвою «Історія старої фотографії». Ми попросили співробітників компанії надіслати нам старовинні фотографії із сімейних архівів, які є їх гордістю і якими вони хотіли б поділитися з іншими. Чудово, що співробітники охоче відгукнулися на нашу ідею. Надіслані фотографії дуже точно передають дух епохи і володіють неповторною чарівністю.
Директор компанії «Медвестснаб» Розгон Ірина Іванівна вирішила поділитися з нами своєю улюбленою фотографією з сімейного архіву. Знімок був зроблений в 1955 році в селі Старий Іржавець Полтавської області. Ірина Іванівна розповідає: «На цьому знімку відображені сім’ї Нестеренко та Боровко. Мій тато Боровко Іван Гнатович на фотографії у формі моряка. Йому тоді було 18 років. Коли батькові виповнилося 16 років, військкомат відправив його як сина полку служити в Кримський полк морської авіації (татів батько загинув під Сталінградом). На старенькій фотографії тато приїхав у свою першу відпустку. Попереду служба надстроковиків, студентські роки в Тамбовському авіаційному військовому училищі, служба в авіаполку під Сімферополем. Демобілізувався він в 1980 році. На цьому знімку є моя бабуся, прабабусі, тітка. У кожного своя доля і свої історії. Тут звичайні українські колгоспники. Я їх усіх дуже люблю, хоча багатьох ніколи і не бачила, але із задоволенням слухала розповіді бабусі і тата про цих людей.»
Сторіночкою з історії своєї сім’ї поділилася з нами співробітниця з Києва Клименко Надя. «Мій дід Володимир був теслярем, – говорить вона. – У 50-х роках він брав участь у ремонтних роботах в храмах і церквах міста Києва. Дідусь готував дерев’яні каркаси куполів для покриття їх жерстяними, мідними листами. У 1952 році на роботах у Софії Київській дід познайомився з дівчиною-маляром Катею. Через рік вони одружилися, а ще через рік у них народився син Діма – мій тато.» На першій фотографії Надін дідусь Володимир (у верхньому ряду перший зліва) з будівельною бригадою на тлі великої дзвіниці Києво-Печерської Лаври. А на другому знімку він вже разом зі своєю другою половинкою – Надіною бабусею Катею.
Для нашого співробітника з Києва Пігарьова Антона найбільшою гордістю і прикладом завжди був його дід – справжній герой, майор Стегайло Юхим Андрійович. Саме його фотографіями і вирішив поділитися з нами Антон. До фотографій діда він доклав виписку з нагородного листа, яка була взята з Центрального військового архіву Міністерства оборони Російської Федерації: «Майор Стегайло, в період підготовки забезпечення димами наступальної операції армії і в день штурму укріплень супротивника перебував у частинах, 7 і 8 квітня 1944 року, зневажаючи небезпеку, під вогнем противника керував установкою димових засобів на рубежах димопуска в 63 СК і постановкою димзавіс в період загального наступу. В результаті добре організованої димзавіси, танки під прикриттям диму без втрат вийшли в район Каранка, а підрозділ піхоти під прикриттям диму форсував оз. Айгульське, в районі на схід Ашкадан, і завдав противнику серйозних втрат. Особисто ведучи розвідку, майор Стегайло добув цінні відомості про стан хімічної служби у військах супротивника.»
На першій фотографії Стегайло Юхим – ще молодий курсант Єйського авіаційного училища 1939-1941 рр.
Антон розповідає: «За мужність і відвагу під час проведення Кримської наступальної операції 1943-1944 рр. мій дід був представлений до чергової нагороди – Ордена Червоної Зірки».
На другому знімку зображений Стегайло Юхим Андрійович (п’ятий зліва у верхньому ряду) під час нагородження Орденом Червоної Зірки в Колонній залі Кремля. У центрі Голова Президії Верховної ради СРСР, член Політбюро ЦК КПРС Михайло Іванович Калінін. Фотографія датована 05.1944 р., м. Москва.
Один з улюблених знімків нашої співробітниці з Києва Хохлової Альони – стара дитяча фотографія її мами, Кастецької Надії Олексіївни, яка була відзнята в 1947 році. «Мамі на фотографії трохи більше рочку, – розповідає Олена. – Це моя улюблена фотографія. Для мене вона дуже жива і емоційна, на ній видно дитячий допитливий і пустотливий погляд великих гарних очей. Це саме про мою маму говорив персонаж Володимира Етуша – товариш Саахов з радянської кінокомедії Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка або нові пригоди Шурика»: «Студентка, комсомолка, спортсменка. Нарешті, вона просто красуня!». У школі мама займалася баскетболом і гімнастикою, брала участь у республіканських змаганнях по туризму. Під час навчання у ВУЗі активна студентка була комсоргом групи, виступала у складі інститутської команди з легкої атлетики. А після закінчення Київського політехнічного інституту за спеціальністю електроніка працювала інженером у спеціалізованому конструкторському бюро заводу «Генератор». З часом мама стала провідним інженером заводу з НВЧ-приладів, була членом комітету комсомолу заводу. Зараз, вже після виходу на заслужений відпочинок мама бере активну участь у вихованні трьох онуків, передаючи їм весь свій юнацький запал, позитив, душу і любов. Саме завдяки моїй мамі, я мала можливість вийти на роботу в компанію «Медвестснаб» у 2004 році, довіряючи їй найцінніше – свою однорічну дитину…»
Далі буде …