Наш край (Частина 1)

Той, хто не любить свою країну,

нічого любити не може.

(Д. Байрон)

Як ви знаєте, в нашій компанії працюють люди з усіх куточків України. Об’єднує нас не тільки спільна праця, а й любов до нашої дивовижної батьківщині. Тому що в якому б місті України ти не жив, завжди буде чим пишатися і про що розповісти з захопленням. Ми вирішили дати нашим співробітникам можливість поділитися частинкою своєї батьківщини і розповісти, за що вони люблять свій край.

На південному заході України знаходиться прекрасне місто Івано-Франківськ, звідки родом наш співробітник Любомир Павлюк. Любомир розповідає, що Івано-Франківськ – відносно молоде місто, але це не заважає йому бути одним з важливих економічних, культурних та архітектурних центрів Західної України. Місто утворилося на місці двох сіл: Заболоття (1437 г.) і Княгинин (1449). Дата заснування міста точно не визначена, проте відомо, що в 1662 році Станіслав (так раніше називався Івано-Франківськ) отримав магдебурзьке право. Ця дата і вважається офіційною датою заснування міста.

У далекому 1654 краківський воєвода і великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький викупив землі, де лежить нинішнє місто, у заможної родини Жечковських з метою спорудження тут фортеці для захисту від набігів кримських татар та як свій опорний пункт на галицькій землі. Місто-фортеця Станіслав був споруджений за короткий термін (5 місяців) за проектом Франціско Корассіні з Авіньйона у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточували власне замок Потоцьких. Проектування і спорудження міста велось за стандартами і нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз міської структури сьогодні дає можливість вказати на її унікальність в Східній Європі. За оригінальність архітектури місто інколи називають «малим Львовом».

У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його перейменували – відтоді воно носить ім’я видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.

Сьогодні Івано-Франківськ є містом зі значним промислово-економічним та науковим потенціалом, широкими можливостями для розвитку як внутрішніх міжрегіональних, так і зовнішніх міждержавних зв’язків. Івано-Франківськ став одним з чотирьох українських міст, удостоєних високих нагород – Європейського диплома та Почесного Прапора Ради Європи.

Боркунова Ольга з гордістю повідала нам про свою рідну Полтавщину. Полтавщина подарувала світові таких великих людей, як Микола Гоголь, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Симон Петлюра, Панас Мирний, Марія Башкирцева, тут жив і працював Володимир Вернадський. Природа тут неймовірно красива, є і зелені ліси, і безкраї степи, і швидкі ріки (їх в Полтавській області аж 62!).

Великі Сорочинці – село в Миргородському районі Полтавської області. Визначною пам’яткою села є Спасо-Преображенська церква – яскравий зразок церковної архітектури України XVIII ст., інтер’єр якого прикрашений унікальним семиярусним різьбленим іконостасом (17×20 м) з більш ніж сотнею ікон. Саме в цій церкві в 1809 р. хрестили Н. В. Гоголя. Щорічно в серпні в селі проходить найвідоміший Національний Сорочинський ярмарок, який в XIX столітті був одніим з багатьох ярмарків в Україні і отримавпопулярність після виходу повісті Миколи Васильовича Гоголя «Сорочинський ярмарок» (він був уродженцем цього села).

Диканька – адміністративний центр Диканського району. Відомий завдяки хрестоматійній книзі Н.В. Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». До наших часів збереглися залишки печерного скиту, який існував в лісовій гущавині на схід від Диканьки до 1602 року. Це було майже ціле підземне містечко з 8 печер, з’єднаних розгалуженими ходами, і системи підтримки життєдіяльності ченців. Серед відомих пам’яток Диканьки – Тріумфальна арка XIХ століття і Миколаївська церква XVIII століття.

Прекрасне і саме місто Полтава. Його історія почалася дуже давно – за свідченням археологів, люди на території сучасної Полтави почали селиться більше 1500 років тому! Тому Полтава багата безліччю історичних пам’яток. У краєзнавчому музеї Полтави зібрано безліч предметів історії, археології, природознавства, етнографії і культури. Один з найкрасивіших символів міста – Ротонда дружби народів або Біла альтанка – колонада в Полтаві.

А ось наша співробітниця з Вінниці Ревякіна Катерина разом зі своїм чоловіком Вадимом зняла красивий фільм про своє рідне місто (Ви можете побачити його, перейшовши за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=oBEVmNfjAXY&feature=youtu.be). Подивившись фільм, ну просто неможливо не полюбити це місто, з його складною і героїчною історією та неповторним шармом і красою.

Вінниця – перлина Поділля. Це прекрасне місто, що розкинулося на берегах річки Південний Буг. Це місто зі своєю самобутньою древньою історією, красиве, привітне і гостинне. Перша документальна згадка про Вінницю відноситься до 1396. Назва міста походить від старословянского слова «вена», що означає «дар». Ці землі литовський князь Ольгерд подарував своєму племіннику Федору Коріатовичу. Тоді ж і почалося будівництво міста як прикордонної фортеці між Литовським князівством і Золотою Ордою. У складних умовах прикордоння Вінниця все ж росла і розвивалася. За часів визвольної війни 1648-1651 років місто стало опорним пунктом українського козацтва. Вінницьким полковником був легендарний Іван Богун. Польські війська кілька разів намагалися захопити Вінницю, але козаки захищали рідну землю самовіддано і героїчно.

З кінця XVII століття Вінниця, котра дісталася Польщі, почала стрімко разростаться. Було побудовано перша велика кам’яна споруда – Єзуїтський монастир, який зберігся і до наших днів.

Наприкінці XIX ст. кількість жителів у Вінниці була вже 40 тис. осіб, вона стає центром Подільської губернії і поступово перетворюється в гарне місто. Основна заслуга в цьому головного архітектора – Григорія Артинова, який створив неповторний стиль Вінниці. Будівлі, побудовані ним, існують дотепер і є візитною карткою міста.

За часів Великої вітчизняної війни Вінниця сильно постраждала. Німецькі загарбники встановили тут особливий режим,через те що тут знаходилась ставка Гітлера «Вервольф». Зараз про неї нагадують лише брили каменю, що залишилися після вибуху в 1944 році. Про «Вервольф» ходить безліч історій, але повністю його таємниці так і не розкриті.

Після війни Вінниця відбудувалася, активно росла і розвивалася. Зараз в ній проживає близько 350 тис. жителів.

На подільській землі останні 20 років свого життя провів видатний учений,лікар, основоположник польової хірургії Микола Іванович Пирогов. Садиба, в якій він жив і працював, тепер є музеєм. Його ім’я носить Вінницький національний медичний університет та Обласна клінічна лікарня.

Вінниці є чим пишатися. І в минулому, і зараз. Вона безперервно змінюється, але береже свої культурні цінності і пам’ятає історію, постійно розвивається і стає прекрасніше. І що б не готувало майбутнє, Вінниця залишається вірною собі, тому що вміє зберігати індивідуальність, радіти життю і дивитися в майбутнє з оптимізмом.

Фільм вийшов дуже професійний, інформативний і яскравий. Але найголовніше – у кожному слові, сказаному Катериною, відчувається невичерпна любов і гордість за свою рідну землю.

Наша країна така різна, але разом з тим вона єдина: нас об’єднує дух, а ще властиві кожному українцеві хоробрість, самовідданість, працьовитість і віра в свій народ.

Далі буде …