Нариси учасника сплаву по Дністру (Частина 2)
Будто в поле вольный ветер,
Что в жизни не видал оков,
Течет река – великий Днестр,
Между бескрайних берегов.
Олександр Журавський
День 1.
12.07.2014 р.
Сьогодні в другій частині моєї розповіді я докладніше розповім про те, як пройшов перший день нашого сплаву. Зустріч групи в Івано-Франківську була організована в 12:40 на залізничному вокзалі, де нас зустрів гід-провідник нашого сплаву. Ми познайомилися з нашим командиром і іншими учасниками туру. Ні хвилини не втрачаючи, ми сіли в автобус і дружно поїхали на р. Дністер поблизу села Лука (Івано-Франківська область), де нас уже чекали інструктори з усім спорядженням.
На фото ділянка р. Дністер в районі с. Лука.
Після трохи стомлюючого переїзду Київ – Івано-Франківськ – Лука ми щільно пообідали і стали з нетерпінням чекати початку нашої подорожі. Далі пішов інструктаж, і вже після нього ми склали всі речі і похідне спорядження на два катамарани.
Коли всі приготування були завершені, одягнувши рятувальні жилети і розібравши весла, ми почали сідати по місцях. Після посадки на місця ми стали на воду і почали рух на двох катамаранах. Сплав проходив в неспішному темпі, щоб ми змогли вдосталь милуватися природою і навчитися управляти катамараном. Перші кілометри і перші враження були найяскравіші.
Погода нас в перший день не порадувала – зустрічний вітер, дощ – ми трохи замерзли. Але вода в Дністрі була настільки теплою, що навіть хотілося залізти по шию у воду і зігрітися.
Перший привал ми зробили через те, що біля селища Раковець почалася негода. Саме тут збереглися останки Раковецького замку, колись грізної фортифікаційної споруди, яка не пережила випробування часом. Замок розташовувався на скелястому виступі на березі Дністра і був стратегічним об’єктом, який охороняв переправу в околицях Раковця. Він пережив кілька татарських облог, але був узятий турками. Зараз від величної споруди залишилася тільки одна вежа, яка нагадує про колишню велич.
Незважаючи на негоду, гіди не давали нам занудьгувати на катамарані. Вони весь час нас розважали, жартували, розповідали анекдоти, цікаві легенди, співали, відвідані нами місця стали ще більш цікавими завдяки їхнім розповідям. Особливо запам’яталися підбадьорювання: «Десь ще 3 км, а там і пристанемо», було весело …
Далі на нашому маршруті було кілька гарних островів, річка петляла меандрами між стінами каньйонів. Нам належало дістатися до місця ночівлі, яке знаходилося за загадковим схилом каньйону під назвою «Червона Гора». Про нього розповідають, що такий колір він отримав через масове знищення турками селян, кров яких назавжди пофарбувала тутешні гірські породи на Дністрі. Насправді це знамениті червоні відкладення девонського періоду. Місцеві жителі називають околиці Червоної гори «Дністровськими субтропіками» через особливо м’який клімат. Це все особливості рельєфу, який перешкоджає проникненню холодного повітря з півночі, залишаючи вхід в долину тільки з півдня.
У загальній складності в перший день ми подолали близько 26 км. Уздовж річки нам траплялося багато мандрівників з різних куточків нашої країни, які ділилися своїм досвідом. А місцеві жителі не скупилися на гучні вітання і теплі слова підтримки.
Різноманітні легенди, історії, пісні – чого тут тільки не було.
Вразила велика кількість птахів! Граціозні, білі та сірі, але крикливі чаплі, лелеки, чайки …
Ночівля була запланована на стоянці поблизу урочища Берем’яни (Тернопільська область).
Після дощу в другій половині дня погода трохи заспокоїлася, що дозволило нам розпалити багаття, розбити наметовий табір, приготувати вечерю і висушити весь намоклий одяг.
Наші хлопці змайстрували флагшток з підручних засобів, на якому гордо розвивався жовто-блакитний прапор нашої країни.
На фото Павлюк Любомир і Пігарьов Антон.
Вечірні посиденьки біля багаття пройшли у веселій і дружній обстановці…. зголоднілі після насиченого дня, ми миттю спустошили котел з кулінарним шедевром наших кухарів – справжнім українським борщем, після якого ми приготували смачні шашлики.
Після ситної вечері хтось залишився біля багаття до пізньої ночі, а хтось пішов спати. Адже вранці нас чекав новий насичений день!
Але про це докладніше в наступній частині моєї розповіді!
Далі буде ………………….