Позначка: Статья

Любов існує, але стріли Амура деколи

потрапляють чоловікам далеко не в серце…

З найдавніших часів органи, що дають життя людині, були у великій пошані. Навіть у Стародавньому Римі символи чоловічого достоїнства зустрічалися всюди: римлянки робили собі амулети і прикраси з цим символом, майстрами виготовлялися чаші, лампи, сидіння з каменю, які мали форму дітородного органу. Епоха римлян була прямо-таки наскрізь пронизана еротикою. Однак навіть в епоху свободи і розкутості в любовних справах чоловіків траплялись проблеми. Тоді їм на допомогу приходили різні зілля, трави і прянощі, що збуджують бажання.

Сучасний чоловік в порівнянні зі своїми предками живе у вкрай несприятливих умовах. Прискорення темпу життя, підвищення рівня особистої відповідальності, погіршення якості харчування негативно впливають на його сексуальне здоров’я. За оцінками фахівців, порушеннями сексуальних функцій страждає кожен десятий, а за деякими даними, і кожен п’ятий чоловік.

Як і тисячі років тому, на допомогу чоловікам приходить фітотерапія. На відміну від синтетичних препаратів для підвищення чоловічої сили, властивості лікарських рослин перевірені часом і в їх ефективності немає сумніву. Натуральні інгредієнти не викликають побічних ефектів, а лікування ними дає стійкий результат.

З точки зору фізіології, основою сексуального здоров’я чоловіка є андрогени – чоловічі статеві гормони. Гормон, який відповідає за більшість процесів, пов’язаних з інтимним життям чоловіка – це тестостерон. Після 35 років спостерігається дефіцит даного гормону.

Дослідження показали, що набагато безпечніше не вводити в організм готовий тестостерон, а допомогти організму виробляти його негормональними методами. Серед лікарських рослин таким ефектом володіють якірці сланкі (Tribulus terrestris). Активні речовини якорців сланких чинять позитивний вплив саме на центральні механізми контролю рівня тестостерону, стимулюючи його природний синтез організмом.

Здавна якірці є символом постійності і стабільності. Кажуть, що один чоловік, улюбленець богів, жив на землі так довго, що втомився і захотів спокою. Довго він благав богів дарувати йому завершення життя, але боги все впиралися, а одного разу, втомившись від його прохань, перетворили його в якір і залишили на березі. Адже він більше не хотів мандрів… Але якір зазеленів, укорінився і покрився квітками під колір сонця. Так з’явилася на світі рослина – якірец сланкий. А так як втома, що накопичилася за сотні років, давала про себе знати, то якірці розпластали стебла по землі, немов прилягли на неї відпочити.

Народна медицина різних країн світу застосовувала якірці в лікувальних цілях з незапам’ятних часів. У східній медицині якірці сланкі вважаються одним з найефективніших засобів, що підвищує чоловічу силу, хорошим сечогінним засобом, що дробить камені в нирках і сечовому міхурі, а також володіє загальнозміцнюючою дією. У суміші з іншими рослинами якірці сланкі застосовують при чоловічому безплідді, імпотенції і гіпертрофії передміхурової залози.

Надпотужним лікарським ефектом володіє імбир лікарський (Zingiber officinale). У Китайській медицині імбир входив в багато прописів, призначених для людей літнього віку, як рослина, яка повертає життєвий тонус.

Користь імбиру для чоловіків також істотна, його назва з китайської мови перекладається як «мужність». Ця чоловіча спеція, покращуючи циркуляцію крові, стимулює потенцію, надає впевненість, викликає прилив крові до інтимних зон, оновлює енергію. Постійне вживання в їжу імбиру знижує ризик захворювання ПРОСТАТИТОМ, приводить в порядок тонус м’язів, розумову і фізичну працездатність.

Імбир відомий як наймогутніший афродизіак також в Індії, де використовується вже багато століть як внутрішньо, так і зовнішньо. Старовинний індійський рецепт свідчить, що потрібно вживати в їжу суміш імбирного соку, меду та недовареного яйця протягом місяця як засіб проти статевого безсилля. Також індійські лікарі радять перед заняттям любов’ю чоловікові жувати суміш імбиру і кориці.

Кориця цейлонська (Сinnamomum zeylanicum) – ще одна дивовижна рослина. Вона була відома з глибокої давнини. Ця рослина буладорогою спецією і її нерідко приносили в дар ченцям і різним правителям. Щоб утримати високу ціну на товар, араби придумували для греків історії про важкодоступність рослини, говорили, ніби кориця росте в гнізді птаха Фенікс. А китайські купці розповідали, що коричне дерево виростає тільки на болотах і його охороняють кажани.

У народній медицині кориця використовується з незапам’ятних часів. Згадка про застосування кориці в лікувальних цілях зустрічається в одній з перших книг по гомеопатичній медицині Китаю, що відноситься до 2700 році до н. е. Кориця має антимікробну, противірусну, протигрибкову, жарознижуючу, знеболюючу, стимулюючу, тонізуючу властивості.

А крім того, кориця підвищує настрій, допомагає справитися з нерішучістю і нервозністю. Корисні властивості кориці для чоловіків полягають в тому, що вона підсилює збудження і підвищує потенцію. Історикам відомо, що кориця була на перших місцях у списку продуктів, які рекомендував для підвищення потенції у чоловіків Авіценна.

Це цікаво!

Фонд досліджень в Чикаго проводив дослідження про вплив смаків і запахів на сексуальне збудження. Випробовували реакцію студентів-медиків на різні аромати шляхом приєднання вимірювального пристрою до чоловічого органу випробуваного. Запах гарячої булочки з корицею дав найбільший приплив крові!

Ще одна рослина з давніх часів носить славу збуджуючого засобу – це шафран посівний (Crocus sativus). Трава шафран була важливим компонентом у приготуванні любовних напоїв в стародавньому Римі. У період Ренесансу було сказано, що запах квітки шафрану «розширює серце і розум, а також стимулює до злягання». А в містичній медицині Ісламу говориться, що «вживання квітки шафрану має чудовий вплив на кров. Квітка шафрану також здатназаспокоювати болі в суглобах, і посилювати сексуальний потяг».

В даний час доведено, що шафран – дуже сильний антиоксидант, що знищує шкідливі речовини, які виробляються в організмі людини з віком. Він містить каротиноїди, які запускають енергетичний обмін, що призводить до знищення шкідливих речовин в організмі і синтезу корисних. Шафран також підвищує вироблення гормонів лютропінів, що в свою чергу стимулює статеву функцію, а ще рослина полегшує протікання сечокам’яної хвороби.

Якірці сланкі, імбир лікарський, шафран посівний і кориця цейлонська – компоненти натурального рослинного препарату ТМ ФарсіФарм АППОЛОН. Завдяки лікарським властивостям цих рослин, АППОЛОН є прекрасним комплексним засобом для поліпшення функціонування сечостатевої системи.

Рекомендаціями до застосування АППОЛОНУ є:

• зниження лібідо у чоловіків і жінок;
• статева недостатність (незадовільна ерекція);
• функціональна імпотенція;
• статева слабкість у людей похилого віку;
• сперматорея;
• комплексне лікування чоловічого та жіночого безпліддя;
• гіпертрофія передміхурової залози;
• для підвищення сексуальної енергії та відновлення енергетичних витрат.

Скільки тисяч років існує людство, стільки ж триває і наша міцна дружба з лікарськими рослинами. З давніх часів люди стали розуміти, що природа – кращий доктор, і якщо добре пошукати, можна знайти засіб від будь-якої хвороби. Накопичений досвід вони передавали з покоління в покоління, завдяки чому ми тепер маємо в своєму розпорядженні величезну базу лікарських рослин та історію їх застосування.

У цій статті ми хочемо розповісти Вам про одну рослину, яка володіє воістину чудодійними властивостями по відношенню до жіночому організму.

Давно відомо, що багато порушень здоров’я жінки пов’язані з підвищеним виробленням гіпофізом гормону пролактину. Пролактин чинить пряму стимулюючу дію на проліферативні процеси в молочних залозах, підсилюючи утворення сполучної тканини і викликаючи розширення молочних проток. У нормі він сприяє розвитку молочних залоз, готує їх до лактації, регулює вироблення молока. За певних порушень його надлишок може стати причиною відхилень менструального циклу, безпліддя, болі в грудях і мастопатії, а також передменструального синдрому.

Більше 2500 років для лікування гінекологічних патологій використовується прутняк звичайний (Авраамове дерево, Вітекс священний, прутняк зухвалий, перець дикий, перець лютий або перець монаший). Гіппократ писав: «Якщо кров тече з утроби, дайте жінці випити темного вина, в яке занурені листя Авраамова дерева». Також прутняк згадується в роботах Плінія, Діоскорида і Теофраста. У 20 столітті прутняк «повернув» в медицину Герхард Мадаус.

Аптечна назва прутняку звичайного – Vitex angus castus. Сам по собі прутняк – це деревовидний чагарник висотою до 4 метрів з добре розвиненим стрижневим коренем. Цвіте прутняк блідо-ліловими квітами, зібраними в колосоподібні суцвіття. У народній медицині зазвичай використовують ягоди рослини. Їх застосовують для лікування гінекологічних та онкологічних захворювань, а також як сечогінний, седативний, і вітрогінний засіб.

До складу прутняка входять аскорбінова кислота, ефірна олія (цинеол, сабінен, пінен, пальмітинова кислота). Також виявлено флавоноїди (кактицин та ізо-оріентин), іридоїди, іридоїдні глікозиди (агнусід і аукубін), жиророзчинні флавони, незамінні жирні кислоти.

Вченими доведено, що вироблення пролактину в жіночому організмі контролює гіпоталамус – воно гальмується біологічно активною речовиною дофаміном. Виявляється, біологічно активні речовини прутнякузвичайного володіють дією, аналогічною дії дофаміну. Знижуючи секрецію пролактину і збільшуючи вироблення лютеїнізуючого і фолікулостимулюючого гормону гіпофізом, прутняк підсилює прогестеронову фазу циклу. Гіпофіз при цьому також впливає на яєчники, стимулюючи вироблення ними прогестерону, зменшуючи таким чином підвищену кількість естрогенів – головних винуватців більшості жіночих захворювань. Зниження вмісту пролактину призводить до зворотного розвитку патологічних процесів у молочних залозах і купірує больовий синдром при мастодинії.

Завдяки властивостям прутняка досягається гормональний баланс, який чинитьлікувальну дію на щільність железисто-фіброзних структур молочних залоз, циклічні болі, товщину ендометрія і т.д. Прутняк звичайний знаходить застосування в комплексному лікуванні мастопатії, ендометріозу, кіст, міом, фібром, дисменореї (болісні менструації) і аменореї (відсутність менструації). Також він широко застосовується для лікування симптомів ПМС, тому що зниження рівня естрогену тягне за собою зниження рівня нейромедіатора серотоніна, який знижує рівень дратівливості, нервозності, болючості молочних залоз, здуття живота, головні болі та ін.

Прутняк звичайний викликає протипухлинний ефект шляхом апоптозу (так зване «самогубство клітин») і пригнічення ділення ракових клітин, тому знаходить своє застосування як протираковий засіб у комплексному лікуванні раку молочної залози, раку шийки матки, раку яєчників і т. д. Крім того, прутняк застосовується ще як антиоксидантний та антибактеріальний засіб. Найбільш сильний антибактеріальний і антиоксидантний ефект проявляє ефірне масло, хлорогенова і кавова кислоти, що знаходяться в плодах прутняка.

Прутняк звичайний – діюча речовина натурального препарату ТМ ФарсіФарм МАСТОГОЛ. Кожна таблетка МАСТОГОЛА містить сухого екстракту плодів прутняку звичайного (Vitex agnus castus) 3,2 – 4,8 мг, що відповідає 40 мг висушеної рослинної сировини. Препарат випускається по 100 таблеток в упаковці.

Рослинний засіб МАСТОГОЛ застосовується для нормалізації функцій жіночої статевої системи, а дія його на жіночий організм обумовлена всімома вищезгаданими властивостями прутняку звичайного.

МАСТОГОЛ рекомендується приймати жінкам при таких захворюваннях і симптомах:

• больовий синдром при мастодинії (нагрубання і біль у молочних залозах);
• доброякісні новоутворення, в тому числі фіброзно-кистозна мастопатія;
• порушення менструального циклу внаслідок недостатності жовтого тіла;
• передменструальний синдром, головні болі, психо-емоційна лабільність, набряки.

Кожна матуся знає, що грудне молоко є найкориснішою і найсмачнішою їжею для її малюка. У ньому містяться всі вітаміни, мінерали та поживні речовини, необхідні для правильного росту і розвитку дитини. Але у грудного молока є і багато інших кориснихвластивостей, про які ми не чули.

Скільки б не билися виробники молочних сумішей, досі їм не вдається повністю відтворити цю дивовижну чудо-речовину. У материнському молоці міститься від 400 до 500 компонентів. Їх кількість змінюється в залежності від віку, часу доби і навіть одного годування! Так, наприклад, молоко, яким мама годує малюка вночі, набагато жирніше і ситніше. У спеку грудне молоко втамовує спрагу, тому що в ньому міститься більше рідини. Також склад грудного молока змінюється відповідно до потреб зростаючого дитячого організму. Молоко матусі, що народила нещодавно, буде містити більше білків і мінеральних речовин, а для малюка постарше в молоці з’являється набагато більше жирів і вуглеводів. Так як смак грудного молока постійно змінюється, за запевненням вчених, діти, які довгий час перебували на грудному вигодовуванні, набагато швидше і охочіше їдять різноманітну їжу, ніж ті малюки, які харчувалися адаптованою молочною сумішшю.

Дослідження з’ясувало, що якщо давати дитині зціджене молоко, склад його більш стабільний і бідний, ніж коли дитина взаємодіє з грудьми. Якщо мама захворіла, з молоком до дитини потраплять імунні тіла, які захищатимуть його. І навпаки: якщо захворіла дитина або дитині потрібно більше якогось елементу, відбувається обмін між слиною і рецепторами молочної залози і через кілька годин дитина отримає все, що ій потрібно.

Грудне молоко значно знижує ризик багатьох майбутніх хвороб дитини. Воно позитивно впливає не тільки на шлунково-кишковий тракт, імунітет дитини, але і знижує у неї ризик захворювання на цукровий діабет (як і процес годування грудьми у самих мам), дитячої лімфоми, розсіяного склерозу, хронічних захворювань печінки, сечостатевих інфекцій, лейкемію, коліту, хвороби Крона, астми, екземи. Завдяки високому вмісту кальцію, грудне молоко зміцнює зуби малюка. Виявлено, що в майбутньому діти, що харчувалися грудним молоком, рідше скаржаться на зубний біль і менше страждають від захворювань порожнини рота. А для самих мам годування грудьми приблизно в 5 разів знижує ризик в майбутньому набути хвороб серця, таких як серцевий напад та інсульт унаслідок кальцификации коронарних артерій, аорти, сонних артерій.

Дослідження, проведене американськими вченими в Гарварді, доводить, що малюки, які тривалий час перебували на грудному вигодовуванні, надалі набагато рідше за своїх однолітків страждають від надмірної ваги і проблем з обміном речовин. Вважається, що під час годування малюк може сам регулювати кількість споживаної їжі відповідно до потреб.

Якщо у матусі донечка, то годування груддю зменшує ризик розвитку раку грудей у дитини на 25% (адже те, що мати годує – це профілактика і її ризику теж – тобто фактично мама рятує 2 життя), а також сприяє доброму розвитку репродуктивної функції, лактації вже самої дівчинки в момент її материнства.

Виявляється, грудне молоко містить «снодійні» білки, які допомагають дитині розслабитися і відпочивати, а ще смоктання малюка стимулює вироблення гормонів у самої мами, які допомагають і її розслабленню.

Те, що штучне вигодовування легше грудного, – неправда. Після налагодження грудного вигодовування мама і дитина настільки пристосовуються і звикають до нього, що воно стає набагато зручніше годування з пляшечки. Їжа завжди для малюка готова, вона «під рукою» в будь-якому місці і завжди потрібної температури.

    Для стимуляції лактації у годуючих матерів призначений натуральний рослинний засіб ТМ ФарсіФарм ШИРАФЗА. 

До складу препарату входять: плоди фенхелю звичайного (Foeniculum vulgare), тмин звичайний (Carum carvi L.), пажитник кольоровий(Trigonella foenum-graecum L.), кріп пахучий (Anethum Graveolens).

Завдяки властивостям рослин, що входять до складу ШИРАФЗИ, вона чинить комплексний вплив на організм жінки, стимулює всі ланки лактації, запобігає виникненню проблем зайвої ваги у годуючих матерів і підвищення рівня глюкози в крові.

ШИРАФЗА рекомендується всім годуючим мамам для:

• стимуляції лактації при гіполактії і підвищення жирності молока;
• усунення здуття кишечника у немовлят;
• поліпшення апетиту;
• нормалізації функціонування шлунково-кишкового тракту;
• нормалізації секреторної і моторної функції шлунка;
• нормалізації моторної діяльності кишечника;
• нормалізації жовчовиділення та сечовиділення;
• усунення кишкових коліків, запальних процесів в органах травлення;
• нормалізації перистальтики і сприяння швидкому виведенню газів з кишечника.

Дорогі матусі, нехай ваше грудне вигодовування буде легким і повноцінним. Здоров’я Вам і Вашому малюку!

 Демодекоз – хвороба, що викликається паразитуванням умовно-патогенного кліща – Demodex folliculorum і Demodex brevis. Кліщ розмірами 0,2-0,5 мм мешкає в протоках сальних і мейбоміевих залоз, в устях волосяних фолікулів людини і ссавців.

Складність боротьби з підшкірним кліщем визначається тим, що він є нашим симбіонтом, тобто його наявність є нормою, а не патологією. Однак неприємності ці кліщі приносять тільки тоді, коли починають бурхливо розмножуватися. Ці кліщі зустрічаються у 90% людей і тварин і зазвичай ніяких неприємностей не викликають, тому що імунна система організму підтримує їх кількість на допустимому рівні. Однак, у випадках імунної недостатності (або спадкової, або викликаної соматичними захворюваннями), кліщ починає неконтрольовано розмножуватися, що призводить до проблем зі шкірою або волоссям (залежно від того, де він оселився). Це відбувається також при деяких шкірних захворюваннях, наприклад розацеа, або судинних захворюваннях, або при жирній пористій шкірі.

Причини розвитку демодекозу.

Спровокувати захворювання можуть такі чинники:

• порушення в роботі ендокринної системи;
• захворювання шлунково-кишкового тракту (панкреатит, дисбактеріоз, гастрит, холецистит та ін.);
• збої в ліпідному обміні речовин;
• сезонне зниження імунітету;
• емоційне напруження, тривалі стресові стани;
• неправильне харчування: надмірне споживання кави, гострої їжі, алкогольних напоїв;
• зловживання лазнею та солярієм.

Симптоми і прояви шкірної форми.

Клінічно демодекоз може проявлятися у двох формах. Первинний демодекоз розвивається на зовні не зміненій шкірі. Якщо ж демодекоз є ускладненням основного захворювання (розацеа, дерматит та ін.), можна говорити про вторинний демодекоз. Улюблена локалізація кліща – повіки, шкіра обличчя, область надбрівних дуг, лоб, носогубні складки і підборіддя, зовнішній слуховий прохід. Рідше – груди і дуже рідко – спина. Продукти життєдіяльності кліща сприяють алергізації організму, розвитку рожевих вугрів (Acne rosacea) на обличчі, себореї; викликають специфічне ураження очей – демодекозний блефарит і блефарокон’юнктивіт.

За своїми проявами демодекоз дуже схожий на розацею і вугрову хворобу. Не рідкістю є поєднання цих захворювань, так як і звичайні, і рожеві вугри пригнічують природний захист шкіри. При запущених формах хвороби спостерігаються осередкове або дифузне потовщення шкіри, наявність серозних, іноді кров’янисто-гнійних скоринок.

Захворювання носить хронічний характер з сезонними загостреннями навесні і восени.

Лікування демодекозу.

Лікування демодекозу може зайняти від 1,5 до 3 місяців. Для нього використовуються насамперед зовнішні засоби, що володіють протидемодекозною активністю, які знезаражують шкіру – як правило, для боротьби з кліщем призначають різні мазі, що містять інсектицидні компоненти. Також використовують засоби, які допомагають очистити шкіру від сального секрету і продуктів життєдіяльності кліщів. Паралельно застосовуються також імуностимулятори та вітамінні препарати, які зміцнюють організм, підвищують його захисні сили.

При наявності вогнищ запалення на шкірі місцево застосовують засоби, які знімають запалення. Таким засобом є фітопрепарат від ТМ ФарсіФарм – Календіт-Е – крем на основі календули і ехінацеї. Препарати на основі календули лікарської мають антибактеріальний та протизапальний ефекти. Календула також прискорює регенерацію тканин, стимулює обмін речовин в клітинах шкірних покривів. Ехінацея – імуностимулюючий засіб, який при місцевому застосуванні також має антибактеріальну і противірусну дії.

Біологічно активні речовини календули і ехінацеї, які входять до складу Календіта-Е дозволяють помітно зменшити запалення шкіри повік і обличчя, стимулюють обмінні та відновлювальні процеси в тканинах, знімають набряки, свербіж, усувають дискомфорт, запобігають виникненню нових висипань.

Спосіб застосування Календіта-Е – на уражені демодекозом ділянки шкіри наноситься крем тонким шаром від 1 – 2 разів на добу.

Лікування ефективне тільки при суворому дотриманні заходів особистої гігієни (існує можливість повторного самозараження). Правильний косметичний догляд полегшує перебіг захворювання і наближає одужання. Він полягає в ретельному очищенні шкіри двічі на день від шкірного сала, продуктів життєдіяльності кліщів, поту та інших забруднень. Також важливо регулярно проводити глибоке очищення шкіри за допомогою поверхневих хімічних і ензимних пілінгів, м’яких скрабів, гоммажей, масок, які звільняють пори від шкірного сала, знімають поверхневі ороговілі частинки. Ці заходи сильно підривають популяцію паразитів.

Там, де не вистачає знання – підказує серце.

Жорж Санд.

Загроза виникнення аденоми простати, або доброякісної гіперплазії передміхурової залози, в наш час турбує більшість чоловіків. Це захворювання вважається патологією старшого віку, проте в останні десятиліття лікарі всього світу відзначають, що «аденома помолодшала». Доброякісну гіперплазію передміхурової залози виявляють у кожного десятого чоловіка у віці 40 років, у 40-50% – в 50-60 років, і у 90% обстежених – у 80 років.

Простата – життєво важливий орган, який бере участь у реалізації видільної, репродуктивної та інших функцій в організмі чоловіка. За формою передміхурова залоза нагадує потовщений каштан і трохи – людське серце. Підкреслюючи цю зовнішню подібність і важливу роль простати в чоловічому організмі, вчені часто називають її «другим серцем чоловіка».

Фітотерапія захворювань передміхурової залози має ряд істотних переваг перед використанням синтетичних медикаментозних хіміопрепаратів. Лікарські рослини, як правило, добре переносяться хворими, не надають небажаної побічної дії, їх можна застосовувати тривалий період часу (при необхідності терапія триває протягом 1-2 років), особливо при хронічних захворюваннях, не призводячи до гіповітамінозу і дисбактеріозу.

Одним з незамінних лікарських засобів в лікуванні захворювань передміхурової залози є гарбуз. Про лікарські властивості гарбуза було відомо ще за дві тис. років до н. е. Знаменитий всьому світу лікар Авіценна також згадував у своїх працях гігантський овоч, що володіє протизапальним ефектом.

Здавна вважається, що все найцінніше в рослині міститься в його “серці” – насінні. Гарбуз, в цьому сенсі, не є винятком. Насіння гарбуза (Cucurbita peрo) не тільки дають життя найбільшим на землі плодам, але і володіють цінною для нашого організму здатністю “очищати тіло і виносити хвороби”. Насіння гарбуза є багатим джерелом цинку, селену, заліза, вітаміну Е, лецитину, холіну, лютеїну, кукурбітину, незамінних амінокислот, жирних кислот у збалансованому природному вигляді. За статистичними даними, на Балканському півострові, де чоловіки постійно вживають насіння гарбуза, простатит передміхурової залози і аденома зустрічаються вкрай рідко.

Насіння гарбуза виявляє по відношенню до передміхурової залози не тільки протизапальну дію, але й антисептичну, репаративну, метаболічну та антиатеросклеротичну. Насіння гарбуза також знижує розростання клітин передміхурової залози, завдяки чому зникають проблеми при сечовипусканні, знижується больовий синдром, активуються імунні системи організму, навіть підвищується потенція.

Комплекс біологічно активних речовин, які входять до складу кропиви дводомної(Urtica dioica), також дозволяє домогтися гарних результатів при лікуванні захворювань передміхурової залози. Багаторічна рослина, що росте в сирих лісах і трав’янистих областях, кропива містить величезну кількість органічних речовин для зміцнення здоров’я. Крім фітостеринів, в кропиві знаходяться флавоноїди, дубильні речовини, каротиноїди, вітаміни С і К та ін.

Особливо кропива корисна для чоловіків, вона відіграє ключову роль у сприянні здоров’ю передміхурової залози і сечового тракту. Кропива показана при лікуванні запалень та інших захворювань сечовивідних шляхів, а також при болючій затримці сечовипускання. А так як кропива діє ще й послаблююче, то вона особливо рекомендується для лікування передміхурової залози у чоловіків. Кропива дводомна блокує перетворення тестостерону в дигідротестостерон. У корінні кропиви міститься комплекс біологічно активних речовин, що сприяють гальмуванню процесів, що призводять до гіперплазії (зростання) простати, тобто викликають аденому простати.

Вченими доведено здатність кропиви знімати цілий ряд симптомів гіперплазії, в тому числі неодноразові позиви до сечовипускання ночами, прискорене сечовипускання і неповне випорожнення сечового міхура. В одному з досліджень за участю 2000 пацієнтів, що приймали препарат з коріння кропиви, було відзначено не тільки послаблення симптомів, але і зменшення патологічних змін. Це доводить, що кропива допомагає лікувати захворювання, а не просто пригнічує його симптоми.

До речі, ще Овідій у своїх трактатах вказував кропиву в якості основного елементу для приготування «еліксиру кохання». Вплив цієї сорного рослини на потенцію посилюється тим фактом, що вона включає не тільки фітостерини, але і вітаміни E і B, які підвищують ефективність цих елементів.

Запальні процеси в передміхуровій залозі, крім того, що викликають розлади сечовипускання та інші подібні симптоми, часто призводять до сексуальних порушень у чоловіків.

За чоловічу потенцію відповідає гормон тестостерон. Дослідження показали, що набагато безпечніше не вводити в організм готовий тестостерон, а допомогти організму виробляти його негормональними методами. Наприклад, лікарська рослина якірці сланкі (Tribulus terrestris) стимулює роботу гіпоталамуса і гіпофіза і підсилює вироблення лютеїнізуючого гормону, який віддає команду організму виробляти тестостерон.

Трава якорців містить алкалоїди, стероїдні глікозиди, дубильні речовини, смоли, сапоніни і аскорбінову кислоту. А в насінні рослини є алкалоїди п’яти видів та жирні олії.

У східній медицині траву якірці сланкі вважаються одним з найефективніших засобів, що підвищує «чоловічу силу», хорошим сечогінним засобом, що дробить камені в нирках і сечовому міхурі, що володіє також загальнозміцнюючою дією. А в китайській і тибетській медицині якірці сланкі застосовують як діуретичний, тонізуючий і протизапальний засіб.

Якірці сланкі стимулюють роботу статевих залоз, нормалізують гормональний фон, актівізіруюет сперматогенез, підвищують потенцію. Крім того, активні компоненти в якірцях сланких виконують ряд функцій: чинять сечогінну дію, сприяючи виведенню зайвої рідини з організму, попереджають утворення каменів в сечовивідної системі, надають оздоровчий вплив при гіпертрофії передміхурової залози.

В основі хвороб сечостатевої системи найчастіше лежить саме запалення, інфекція. Враховуючи патогенетичний вплив рослин на запальний процес, для лікування таких захворюваньнеобхідно застосовувати рослини, які найбільш ефективно діють при запаленні. Всім відомо, що до таких рослин відносяться квіти ромашки аптечної (Matricaria chamomilla).

Комплекс біологічно активних речовин квіток ромашки (ефірне масло, азулен, флавоноїди, полісахариди, вітаміни та ін.) чинить спазмолітичну, протизапальну, антисептичну, седативну, потогінну та знеболювальну дії. Квітки ромашки аптечної містять близько 0,8% блакитно забарвленої ефірної олії, головною складовою частиною якої є специфічна біологічно активна речовина хамазулен. Саме він наділяє ромашку настільки потужною протизапальною дією.

Травники рекомендують застосовувати ромашку в складі комплексних рослинних зборів при болісному сечовипусканні, запальному захворюванні нирок і сечового міхура, при аденомі передміхурової залози, хронічному простатиті, а також при загостренні хронічного простатиту.

Ще одна рослина, яка володіє потужним протизапальним ефектом – аніс звичайний (Pimpinella anisum). Стародавні римляни першими використовували насіння анісу для оздоровчих цілей. Згадували про нього і давньогрецькі лікарі – Гіппократ, Теофраст і Діоскорид.

Дія анісу визначається вмістом в плодах рослини лікарських речовин. Насіння анісу містить вітаміни C, P, ефірну олію, кумарин, холін, стигмастерин, цукор, білки, жири і мікроелементи. До складу олії входять діанетол, анетол, аніскетон, метілхавікол, анісальдегід, анісова кислота.

Ефірна олія анісу має протизапальну, антисептичну, спазмолітичну, анестезуючу властивості. Аніс звичайний покращує роботу нирок, розчиняє камені в нирках, а також в сечовому міхурі, стимулює сексуальну активність, знімає депресію і полегшує головні болі.

Чудодійну силу всіх п’яти рослин об’єднує в собі натуральний рослинний препарат ТМ ФарсіФарм ПРОСТАГОЛ.

Кожна таблетка ПРОСТАГОЛА містить сухі екстракти:

• коренів і листя кропиви дводомної (Urtica dioica) – 28 мг
• насіння гарбуза (Cucurbita peрo) – 25 мг
• плодів якірці сланких (Tribulus terrestris) – 22 мг
• квітів ромашки аптечної (Matricaria chamomilla) – 18 мг
• плодів анісу звичайного (Pimpinella anisum) – 17 мг

Завдяки лікарським властивостям цих рослин, ПРОСТАГОЛ створює оптимальні умови для функціонування передміхурової залози при:

• хронічному простатиті;
• неспецифічних запальних захворюваннях сечовивідних шляхів;
• комплексній терапії початкової стадії доброякісної гіперплазії передміхурової залози;
• профілактиці обумовлених віком порушень функції передміхурової залози і сечовипускання.

Всё излечит, исцелит – и ожог и дерматит

Чудо-крем Календит!

Календулы и эхинацеи дуэт

Это лучший наш совет!

Зима – час свят і прогулянок по засніженій природі. Але зимові прогулянки крім приємних емоцій здатні принести і проблеми. Так тривале перебування на морозі може стати причиною обмороження.

Обмороження – пошкодження тканин організму під впливом низьких температур. Нерідко супроводжується загальним переохолодженням організму і особливо часто зачіпає вушні раковини, ніс, недостатньо захищені кінцівки, перш за все пальці рук і ніг.

Найчастіше обмороження виникають в холодний зимовий час при температурі навколишнього середовища нижче -20 -10 ° C.

До обмороження приводять тісний і вологий одяг і взуття, фізична перевтома, голод, вимушене тривале нерухоме і незручне положення, попередня холодова травма, ослаблення організму в результаті перенесених захворювань.

Профілактика переохолодження та обморожень

Щоб уникнути обморожень, потрібно правильно підготуватися до виходу на мороз. Є кілька простих правил, які дозволять вам уникнути переохолодження та обморожень на сильному морозі:

1. Не пийте спиртного– алкогольне сп’яніння (втім, як і будь-яке інше) насправді викликає велику втрату тепла (у зв’язку з розширенням периферичних судин), в той же час викликаючи ілюзію зігрівання. Додатковим фактором є неможливість сконцентрувати увагу на ознаках обмороження.
2. Не паліть на морозі– паління зменшує периферійну циркуляцію крові, і таким чином робить кінцівки більш уразливими.
3. Носіть вільний одяг– це сприяє нормальній циркуляції крові. Одягайтеся як “капуста” – при цьому між шарами одягу завжди є прошарки повітря, що відмінно утримують тепло. Верхній одяг обов’язково повинен бути непромокаючий. Тісне взуття, відсутність устілки, сирі брудні шкарпетки часто служать основною передумовою для появи потертостей і обмороження. Особливу увагу приділяти взуттю необхідно тим, у кого часто потіють ноги. В чоботи потрібно покласти теплі устілки, а замість бавовняних шкарпеток вдягнути вовняні – вони вбирають вологу, залишаючи ноги сухими.
4. Не виходьте на мороз без рукавиць, шапки і шарфа.Кращий варіант – рукавиці з вологовідштовхувальної тканини, що не продувається, і з хутром всередині. Рукавички же з натуральних матеріалів хоч і зручні, але від морозу не рятують. Щоки і підборіддя можна захистити шарфом. У вітряну холодну погоду перед виходом на вулицю відкриті ділянки тіла змажте спеціальним кремом.
5. Не носіть на морозі металевих (у тому числі золотих, срібних) прикрас– кілець, сережок і т. д. По-перше, метал остигає набагато швидше тіла до низьких температур, внаслідок чого можливе «прилипання» до шкіри з больовими відчуттями і холодовими травмами.По-друге, кільця на пальцях ускладнюють нормальну циркуляцію крові. Взагалі на морозі намагайтеся уникати контакту голої шкіри з металом.
6. Добре харчуйтеся. Взимку організму потрібно більше енергії. Щоб її забезпечити, потрібно правильно харчуватися і вживати досить калорійну їжу.
7. Не дозволяйте обморожениммісцям знову замерзнути – це викличе куди більш значні пошкодження шкіри. Не знімайте на морозі взуття з обморожених кінцівок – вони розпухнуть, і ви не зможете знову надіти взуття.

 

Перша допомога при обмороженнях

Дії при наданні першої медичної допомоги відрізняються в залежності від ступеня обмороження, наявності загального охолодження організму, віку і супутніх захворювань.

            Перша допомога полягає у:

• припинення охолодження,
• зігріві кінцівки,
• відновленні кровообігу в уражених холодом тканинах,
• та попередженні розвитку інфекції.

Перше, що треба зробити при ознаках обмороження – доставити постраждалого до найближчого теплого приміщення, зняти промерзлі взуття, шкарпетки, рукавички. Одночасно з проведенням заходів першої допомоги необхідно терміново викликати лікаря, швидку допомогу для надання лікарської допомоги.

Чого робити не потрібно:

1. Не рекомендується розтирати хворих снігом, так як кровоносні судини кистейі стоп дуже тендітні й тому можливо їх пошкодження, а виникаючі мікроподряпини на шкірі сприяють внесенню інфекції.
2. Не можна використовувати швидке відігрівання обморожених кінцівок біля багаття, безконтрольно застосовувати грілки і тому подібні джерела тепла, оскільки це погіршує перебіг обмороження.
3. Неприйнятнийі неефективний варіант першої допомоги – втирання масел, жиру, розтирання спиртом тканин при глибокому обмороженні. Заборонено мазати уражені ділянки після обмороження жирними мазями або жиром! Це позбавляє шкіру можливості дихати, посилює запалення, набряк і погіршує негативні наслідки.

Прискорити загоєння ран при обмороженні I ступеня можуть засоби місцевої дії, які мають протизапальну, протинабрякову і регенеруючу дію. Такими властивостями володіє крем від ТМ ФарсіФарм – КАЛЕНДІТ-Е – натуральний високоякісний крем на основі рослинної сировини.

КАЛЕНДІТ-Е

Склад: кожні 10 г крему містять водно-спиртові екстракти свіжих:

• квітів та листя календули лікарської (Calendula officinalis) – 1,0 г
• трави і коріння ехінацеї вузьколистої (Echinacea angustifolia) – 1,1 г

Календула лікарська, або Нігтики (лат. Caléndula officinalis) має сильно виражені бактерицидні властивостівідносно багатьох мікробів, особливо стафілококів і стрептококів.

 Препарати на основі календули мають протизапальну, загоюючу і антисептичну дії. Ці ефекти зумовлені багатим вмістом речовин (каротиноїди, флавоноїди, сапоніни, дубильні речовини, тритерпенові глікозиди, органічні кислоти, аскорбінова кислота), які призводять до посилення росту грануляцій, поліпшення епітелізації, підвищення місцевих захисних механізмів. Тому зовнішнє застосування календули сприяє прискоренню процесів загоєння тканин, їх зростанню, формуванню невеликого рубця.

Ехінацея пурпурова (лат. Echinacea purpurea) має бактеріостатичну, фунгіцидну, вірусостатичну і протизапальну дію. Сік зі свіжих суцвіть при місцевому застосуванні викликає прискорення загоєння ран при обмороженнях. Препарати ехінацеї пурпурової є активними стимуляторами імунітету.

Нежирна кремова основа КАЛЕНДІТА-Е на відміну від мазевой дозволяє швидко вбиратися, не залишає жирних слідів, дозволяє шкірі «дихати», добре пом’якшує шкіру, не дозволяє лущитися, тому його можна рекомендувати для застосування у обморожених хворих.

Унікальна комбінація екстрактів свіжих квітів і листя календули лікарської та трави і коріння ехінацеї вузьколистої, яку поєднує в собі КАЛЕНДІТ-Е, забезпечує багатосторонню лікувальну дію при пошкодженні тканин.

Також слід зазначити, що КАЛЕНДІТ-Е не містить синтетичних ароматизаторів, барвників та консервантів, тому він має високий профіль безпеки і може застосовуватися з перших днів життя, під час вагітності та годування груддю.

Зима – це прекрасна пора року. Як писав Пушкін: «Мороз и солнце; день чудесный!». На жаль, мороз не тільки прикрашає природу, а й згубно впливає на людський організм. Не секрет, що в цей час істотно підвищується ризик захворіти вірусними і бактеріальними інфекціями дихальних шляхів, зростає число пацієнтів із запаленнями глотки, гортані і мигдалин, які супроводжуються болями в горлі (фарингіт, ларингіт, тонзиліт).

Здавна фітотерапія відіграє важливу роль у лікуванні захворювань дихальних шляхів. Незаперечними перевагами лікарських рослин є доступність, безпека і високотерапевтична ефективність. Лікарські рослини, що застосовуються для лікування таких захворювань, повинні володіти такими властивостями: протимікробна, протизапальна, відхаркувальна, муколітична, бронхолітична та імуномодулююча.

Солодка (солодка гола, лакриця, лакричник, жовтий корінь) – Glycyrrhiza glabra – багаторічна трав’яна рослина з великим кореневищем, прямостоячими стеблами, що досягають у висоту 1,5 метрів, продовгуватими клейкими листками і фіолетовими, зібраними в кисті, квітами.

Солодка або корінь лакричника використовується кілька тисяч років. У Середні віки у всіх європейських країнах в різній медичній літературі згадувалося про корінь солодки. Знайдені клинописні таблички стародавнього Вавилона згадують про рослину з саду вавілонського царя Мардука-паліддіна – корінь «солодкого дерева», який розтирали з маслом і пивом і лікували зіллям кашель. Єгипетські папіруси описували рецепти приготування лікувального зілля з солодки.

Коріння солодки голої містить сапонін гліциризин, флавоноїди (ліквіритин, ізоліквіритин, ліквіритозид, ізоквертицин, рутин), глаброву і гліциретову кислоти, дубильні речовини, стероїди, сапоніни, полісахариди (крохмаль, целюлоза), ефірну олію, янтарну, лимонну, фумарову, винну, яблучну кислоти, кумарини, алкалоїди, вищі жирні кислоти.

Солодка гола надає багатосторонній терапевтичний ефект і має протизапальну, бактерицидну, відхаркувальну, обволікуючу, спазмолітичну, сечогінну, протиалергічну, противиразкову, протипухлинну властивості.

Галенові препарати солодки широко застосовуються при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, які супроводжуються кашлем, як протизапальний, відхаркувальний (оскільки її сапоніни посилюють секрецію залозистого апарату за допомогою подразнення слизових оболонок), обволікуючий, пом’якшувальний засіб.

Вічнозелене дерево евкаліпт, чия кора обсипається уздовж стовбура, спадаючидовгими стрічками, насправді дивовижне. Воно вважається найвищим деревом на Землі – може досягати 100 метрів у висоту. Родина евкаліпта – Австралія і Тасманія. Аборигени називали це вічнозелене дерево «алмазом лісів» і «деревом життя». Здавна корисні властивості евкаліпта використовували для лікування ран і інфекційних хвороб, для зняття м’язового болю і втоми.

Ефірну олію евкаліпта – Eucalyptus essence – отримують шляхом гідродістілляціі з молодих пагонів і листя швидкозростаючих видів евкаліпта (кулястого, прутовидного і попелястого). З 1 т сировини виробляють 3-5 кг ефірної евкаліптової олії, що містить 60-80% цинеолу. Саме високий вміст цинеолу визначає терапевтичний ефект евкаліптової олії. Крім цинеолу, в маслі евкаліпта містяться дубильні речовини, флаваноїди, органічні кислоти і різні альдегіди – всього близько 40 компонентів.

За вмістом фітонцидів евкаліпт – абсолютний чемпіон серед всіх листяних дерев і трав’янистих ефіроолійних рослин. Йому поступається навіть таке визнанеджерело рослинних антибіотиків, як лавр благородний. Сила евкаліпта така, що він з легкістю знищує особливо стійкі патогенні мікроорганізми.

Ефірна олія евкаліпта має безліч корисних і лікувальних властивостей: бактерицидну, противірусну, антисептичну, болезаспокійливу, протизапальну, спазмолітичну, противоревматичну, загоюючу, жарознижувальну, кровоочисну, відхаркувальну та ін.

Масло евкаліпта з успіхом використовується для лікування захворювань органів дихання. За допомогою препаратів на основі евкаліпта лікують як простудні захворювання, що супроводжуються кашлем, нежитем, інфекціями горла, так і найскладніші ангіни, тонзиліти, бронхіти, пневмонію і туберкульоз. Поєднуючи противірусні та бактерицидні властивості, евкаліпт не тільки прочищає слизові і сприяє нормалізації секреції, але і перешкоджає розмноженню і поширенню вірусів. Евкаліпт з успіхом застосовують для боротьби зі стійкими патогенними мікроорганізмами – стафілококами, стрептококами і т.п. Він також здатний надавати допомогу при гарячкових станах і використовується для їх профілактики.

Крім цих властивостей, лікарські засоби на основі листя евкаліпта володіють імуномодулюючою дією, вони зміцнюють природний захист організму і борються з вірусами (з герпесом, фурункульозом, грипом і т.д.).

Ще одна рослина є незамінною, коли справа стосується лікування захворювань дихальних шляхів. Це стручковий перець (Capsicum annum). Найважливішоюскладовою стручкового перцю є алкалоїд капсацин. Крім того, в стручковому перцімістяться вітамін С, фолієва, нікотинова кислоти, Р, В1, В2, каротиноїди, білки; знайдені стероїдні сапоніни, глікоалкалоїд соланін, флавоноїди (апігенін, лютеолін); кумарин скополетин, ефірне і жирне масло, солі калію, натрію, кальцію, ртуті, марганцю, заліза та алюмінію.

Перець вже дуже давно відносять до цілющих рослин. Ще індіанці майя використовували його для зняття болю, лікування кашлю, ангіни, астми та інших респіраторних захворювань.

Основні ефекти перцю стручкового: знеболюючий, місцевий розігріваючий, протизапальний, бактерицидний, антиоксидантний. Вчені з Ноттінгемського університету з’ясували, що капсаїцин викликає масову загибель злоякісних клітин завдяки впливу на мітохондрії-органели, що забезпечують клітини енергією.

Завдяки вищепереліченим властивостям стручковий перець – хороший засіб проти простуди і кашлю, що має потогінну, відхаркувальну і жарознижуючу властивості, який ось уже не одне тисячоліття з успіхом застосовується при гострих респіраторних захворюваннях. Він широко використовується для лікування хворого горла, запалення мигдалин, кашлю, а також як профілактика трахеїту.

А крім цього, стручковий перець сприяє виробленню «гормону радості» (ендорфіну) – і людина менше схильна відчувати стрес. Пекучі якості продукту підвищують больовий поріг організму, змушують кров швидше циркулювати, кров активніше насичується киснем, прискорюється виведення токсинів і «поганого» холестерину з організму, перець чинить позитивний вплив на збереження імунітету. А якщо врахувати, що в перці міститься в три рази більше вітаміну С, ніж в апельсині, то його імуностимулююча дія не викликає сумнівів.

Корисні властивості всіх трьох рослин поєднав у собі препарат від ТМ ФарсіФарм ТОНЗІГОЛ.

 ТОНЗІГОЛ – це натуральний високоякісний антисептичний, протизапальний, відхаркувальний і знеболювальний засіб на основі рослинної сировини. До його складу входять солодка гола (Glycyrrhiza glabra), ефірна олія евкаліпта (Eucalyptus essence) і настоянка стручкового перцю (Capsicum annum tincture), завдяки цілющим властивостям яких ТОНЗІГОЛ є одним з кращих рослинних препаратів для лікування таких захворювань:

• вірусні та бактеріальні інфекції дихальних шляхів, які проявляються охриплістю, сухим подразливим кашлем (хронічні бронхіти, трахеїти, коклюш, гострі респіраторні захворювання, бронхопневмонії та бронхіальна астма);
• гострі та хронічні запалення глотки, гортані і мигдалин, які супроводжуються болями в горлі (фарингіт, ларингіт, тонзиліт);
• захворювання порожнини рота: запалення ясен і слизової порожнини рота (стоматит, гінгівіт);
• профілактика простудних захворювань.

Мясистый, фиолетовый, надменный,

Ты воплощенье щедрости Вселенной,

Боготворю твой каждый корешок,

Земной Грааль – священный артишок!

(Неле)

В уявленні більшості людей наявність токсикозу при вагітності вважається нормальним, якщо не обов’язковим, явищем. Тим не менш, ранній чи пізній токсикоз – це, хоч і дуже поширений, але патологічний стан організму, обумовлений додатковим навантаженням на органи, які і без того були не дуже здорові.

В першу чергу при вагітності страждають шлунково-кишковий тракт, печінка і жовчний міхур: підвищення концентрації жіночих гормонів в крові провокує підвищений жовчоутворення на тлі пригніченого жовчовиділення, тому будь-яка, навіть прихована проблема в ШКТ, під час вагітності може загостритися і ускладнити її перебіг.

З перших же днів вагітності багато жінок віддають перевагу здоровому способу життя і правильного харчування.

Для підтримки печінки під час вагітності і зниження токсикозу офіційна медицина використовує цілий арсенал гепатопротекторів. Проте, перш ніж звернутися до синтетичних препаратів, слід розглянути варіанти натуральних продуктів, що позитивно впливають на печінку і жовчні шляхи.

Прекрасним прикладом продукту, що полегшує токсикоз внаслідок природного гепатопротекторного впливу, служить рослина артишок.

Починаючи з середини 80-х років минулого століття, у багатьох країнах світу було отримано ряд лікарських препаратів на основі артишоку колючого. В останні роки препарати з жовчогінною, діуретичною та гіпоазотемічною активністю з листя артишоку широко використовуються в Європі: в Іспанії виробництвом препаратів з артишоку займаються 40 фірм, а у Франції – понад 30 фармацевтичних компаній.

Артишок відомий вже більше 5000 років. Вже в античності артишок застосовувався як лікарський засіб. У Стародавній Греції, Єгипті та Римі його застосовували при лікуванні захворювань жовчного міхура і печінки, а також для очищення крові. Характеризуючи захоплення цією рослиною в Стародавньому Римі, Пліній Старший призводить відому в той час приказку: «Ні дня без артишоку».

Про артишок ходить багато легенд. Одна з найбільш цікавих легенд пов’язана з походженням цієї рослини. Серед творів популярного давньоримського поета Квінта Горація Флакка є цікава історія про те, як прекрасну дівчину на ім’я Кінари перетворили на перший у світі артишок.

Числені римські письменники були небайдужі до незвичайного овочу артишоку. Так, Пліній називав його «їжею багатіїв» – артишок допомагав боротися з багатьма хворобами тодішніх нуворишів. Такі люди не знали міри у вживанні їжі, в результаті чого страждали захворюваннями шлунка, порушенням роботи кишечника і печінки.

У стародавніх Греції та Римі люди вважали артишок делікатесом і сильним афродизіаком. Йому приписували чарівну властивість – сприяти народженню хлопчика.

У Німеччині коріння і листя артишоку були оцінені Леонардусом Фуксом як лікарський засіб. Хієронімус Бок опублікував в 1630 році його докладний опис і вказав на силу і дію екстракту: “Служить для лікування засміченої печінки і нирок, а також водянки“.

Артишок має дві назви: власне артишок, від арабського «ardi shauki» (أرضي شوكي) і Цинара, по латині Cynara scolymus. «Scolymus» означає колючий, точніше схожий на чортополох.

Ранні клінічні випробування Паолілло на здорових і страждаючих хворобами печінки та підшлункової залози людях підтвердили жовчогінну, холеретичну, холекінетичну і антисептичну дію екстракту. Тиксьє, Ек і Крістоф домоглися хороших результатів також у випадках з печінковою недостатністю.

Беггі і Детгорі змогли довести діуретичний вплив артишоку, крім того, надалі вони посилалися на французьких авторів, які за допомогою внутрішньовенної ін’єкції Cynara scolymus збільшили протягом 2-3 годин роботу жовчної секреції в чотири рази.

Фармакологічні властивості

Артишок має жовчогінну, гепатопротекторну, сечогінну дію.

Фармакологічний ефект обумовлений комплексом біологічно активних речовин, що входять до складу препарату – цинарину, хлорогенової кислоти, аскорбінової кислоти, каротину, вітамінів групи В, інуліну.

Основна діюча речовина препарату – цинарин – має, в основному, холеретичну дію, тобто сприяє утворенню жовчі. Стимуляція жовчовиділення, тобто холекінетична дія, виражена в меншій мірі.

Аскорбінова кислота, каротин, вітаміни групи В і інулін покращують процеси обміну.

Препарат на основі артишоку стимулює жовчовиділення, знижує рівень холестерину в крові, стимулює відновлення клітин печінки; має сечогінну дію. Зменшує відчуття переповнення або розтягнення шлунка, усуває спазми. Сприяє виділенню з організму сечовини, креатиніну, а також токсинів (у тому числі нітросполук, алкалоїдів, солей важких металів).

Тому саме на основі екстракту артишоку розроблено засіб для профілактики захворювань печінки від ТМ ФарсіФарм – Тішок. Випускається Тішок в капсулах, кожна з яких містить сухий екстракт листя артишоку польового (Cynara Scolymus) 400 мг.

Під час вагітності Тішок може застосовуватися для профілактики токсикозів у жінок з високим ризиком їх розвитку; при дерматозах та жовтяниці вагітних при нефропатії вагітних; для профілактики, а також у комплексному лікуванні фетоплацентарної недостатності.

Застосовуючи Тішок при вагітності, можна усунути самі причини токсикозу, знижуючи дію негативних факторів на печінку і жовчний міхур.

Спосіб застосування та дози. Дорослим, вагітним жінкам і дітям старше 12 років призначають по 1 капсулі 3 рази на добу за 15-30 хвилин перед їжею.

Тривалість курсу лікування становить 2-4 тижні. Лікування можна повторити через 1-2 місяці.

Тішок – надійний щит, не тільки володіє гепатопротекторним впливом, а й містить масу корисних для організму матері і дитини речовин.

Більшість жінок відчувають деякі неприємні відчуття і дискомфорт напередодні менструації. Деяким з них ці ​​відчуття не приносять занепокоєння, так як не сильно виражені і не тривалі. У інших навпаки сильно порушують загальне самопочуття і доставляють багато неприємностей. Дискомфортні явища можуть тривати від декількох годин до декількох днів, характер і прояви їх дуже різноманітні і індивідуальні для кожної жінки.

Передменструальний синдром (ПМС) – це емоційний і фізичний дискомфорт напередодні місячних.

На сьогоднішній день точно невідомо, коли виникли вчення про передменструальний синдром. Ще римський лікар Соран Ефеський припускав, що нездужання жінки до менструації залежать від місцевості, де проживає жінка, а античний медик Гален говорив про зв’язки хворобливого стану жінок за кілька днів до циклічних кровотеч з фазами Місяця. Однак перші наукові дослідження про циклічність коливань деяких фізіологічних параметрів були зроблені вченими А. Репревим і Д. Оттом. Вперше термін “передменструальний синдром” згадав доктор медицини Роберт Франк в 1931 році, описавши циклічну нестійкість психологічного стану у пацієнток. А болі, які в цей період відчувають жінки, називаються “альгодисменорея“. Через 10 років Льюїс Грей описав психосексуальні розлади жінки під час ПМС. З того часу дане захворювання вважається нозологічною одиницею, що увійшла в класифікацію хвороб 10-го перегляду Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

ПМС доставляє страждання 80% жінок дітородного віку (20-40 років). Приблизно 30-40% відчувають настільки серйозні страждання, що порушується їх ритм життя. І якщо це залишається без уваги і не лікується, то з плином років дискомфорт перед місячними буде відчуватися все сильніше і сильніше.

Майже всі жінки періодично відчувають симптоми ПМС перед місячними. Найчастіше це болі в грудях (в молочних залозах), болі в животі, виділення з грудей, депресія, дратівливість, вугрі на шкірі. Близько 10% жінок страждають від дуже сильних симптомів ПМС, через які вони навіть стають непрацездатними.

Біль у животі у жінок перед місячними, як і будь-який біль, часто є симптомом захворювання. Але у більшості здорових жінок перед місячними або під час місячних з’являється тягнучий біль внизу живота, який проходить через день-два після їх початку, і легке нездужання – нудота, головний біль, запаморочення.

Якщо у жінок з помірно болючими місячними є вибір – уникати навантажень чи ні, то у жінок з сильним болем такого вибору немає – на кілька діб вони стають непрацездатними. Більшість жінок з вираженими симптомами ПМС і болем в животі під час місячних не підозрюють про те, що потребують лікування, вважаючи свій стан нормальним.

Біль в грудях перед місячними і набухання її – мастодинія – це початкові симптоми однієї з форм мастопатії. Причина мастодинії – циклічне нагрубання залоз, обумовлене набряком строми перед менструацією і венозним застоєм. Як правило, болі в грудях зникають, коли місячні починаються. Іноді жінки скаржаться, що перед місячними з’являються кулясті ущільнення в грудях, які зазвичай зникають без лікування. Надалі при розвитку дифузійної мастопатії відбувається розростання сполучної тканини і утворення дрібних вузликів в молочних залозах. Більшість жінок відносяться до симптомів дифузійної мастопатії спокійно, вважаючи її неминучою ознакою передменструального синдрому. Але часто ця легка форма мастопатії переходить в більш серйозну.

Лікування ПМС

Основною метою фармакотерапії ПМС є полегшення симптомів, присутніх майже у 80% жінок. Для лікування передменструального синдрому використовується дієта, фізичні вправи, фітотерапія, антидепресанти і гормональні препарати. При вираженому больовому синдромі часто пацієнтки вдаються до анальгетиків. При виражених симптомах ПМС багатьом жінкам може допомогти тільки лікування гормональними препаратами. Але застосування анальгетиків виявляється неефективним у 20-30% пацієнток, а гормональних препаратів – у 10%.

Фітотерапія має найбільш натуральний і м’який лікувальний вплив на організм людини і володіє найширшим профілем безпеки. Крім цього, відома різнобічна спрямованість дії біологічно активних речовин рослин, що створює можливість одночасного лікування рослинами основного і супутнього захворювання і дозволяє застосовувати фітопрепарати в комплексі з іншими лікарськими засобами.

Менстругол  – рослинний засіб для усунення болю під час менструації від ТМ ФарсіФарм. Кожна капсула містить сухі екстракти плодів анісу звичайного (Pimpinella anisum) – 60,1 мг, селери запашної (Apium graveolens) – 16,1 мг і шафрану посівного (Crocus sativus) – 4,1 мг. Випускається в капсулах №30.

Менстругол  позбавляє жінок від неприємних симптомів ПМС, показаний при болісних менструаціях і ефективний при мастодинії. Всі трави, що входять до складу Менстругола, екологічно чисті, в потрібному дозуванні і вже готові до вживання.

Завдяки своїм спазмолітичним властивостям Менстругол  сприяє усуненню болю під час менструації. Спазмолітичний ефект обумовлений дією ефірних масел у складі екстрактів плодів анісу звичайного, селери запашної і шафрану посівного.

Біологічно активні речовини в складі плодів анісу звичайного надають антисептичну, жарознижувальну, спазмолітичну, знеболювальну та седативну дії.

Флавоноїди, які входять до складу селери запашної, разом зі спазмолітичною дією мають заспокійливий ефект, а також покращують функціонування шлунково-кишкового тракту.

До складу шафрану посівного входять біологічно активні речовини, які надають антиоксидантну дію, а також позитивно впливають на функціонування нервової системи: сприяють поліпшенню настрою і позбавляють від депресивних станів.

Всі екстракти, що входять до складу Менстругола, володіють протигрибковими і антибактеріальними властивостями, надають виражену сечогінну дію, що сприяє виведенню зайвої рідини з організму і зменшенню набряків.

… Сили інтелекту знаходяться в тонкому

зв’язку з можливостями шлунка.

(Едгар Аллан По, «Бон-бон»)

Захворювання шлунково-кишкового тракту знаходяться на одному з перших місць у загальному числі звернень до лікарів, відрізняються великою поширеністю і рецидивуючим перебігом. До них призводять незбалансоване харчування і соціальні навантаження, стреси і погана екологія. Різноманіття причин, що викликають гострі або хронічні захворювання органів травлення, вимагає застосування різних ефективних лікарських речовин, серед яких лікарські рослини займають важливе місце по багатогранності і м’якості терапевтичного впливу.

Серед лікарських рослин особливе місце займає Солодка гола (Glycyrrhiza glabra). Її родова назва походить від грецьких слів glykys – солодкий і rhiza – корінь через солодкийсмак кореня. Видове визначення в перекладі з латинської означає «гола», так як плоди у цієї солодки, на відміну від інших видів, голі.

Стародавні авторитети медицини, такі як Гіппократ, Гален, Діоскорид називали корінь солодки голої «скіфським коренем». Її широко використовували і застосовували як лікарську сировину ще в I столітті до нашої ери. Солодка – один з найдавніших лікувальних засобів. Про неї згадується в папірусі Еберса, в табличках шумерів, в працях давньогрецьких вчених. Приплив сил, відновлення працездатності, гарного життєвого тонусу, радісного настрою, – ці ефекти солодки описані ще в древніх китайських трактатах.

Солодка гола має глибоку кореневу систему і цвіте білувато-фіолетовими квіточками. Лікарське застосування солодки голої величезне, завдяки біологічно активним речовинам, що знаходяться в корені рослини. Сапонін гліциризин, що входить до складу рослини, в 50 разів солодше звичайного цукру, крім цього солодка гола багата флавоноїдами, їх в ній міститься 27 штук. Препарати солодки чинятьрізносторонню дію на організм завдяки вмісту в них стероїдів, пектинів, ліпідів, цукрів, ефірних масел, смол, гіркоти, слизу, аскорбінової кислоти і багатьох інших речовин.

Захисний ефект витяжки з кореня солодки при захворюваннях шлунково-кишкового тракту проявляється підвищенням вироблення муцину, який захищає слизову шлунка від роздратування і пошкоджень. Деякі дослідження показують, що ефективність екстракту солодки може досягати ефективності деяких синтетичних препаратів.

Крім того, солодка здатна знімати спазми, розслаблюючи гладку мускулатуру. В лікарських зборах солодка підсилює дію інших рослин. Ця властивість використовується в комбінованих рослинних препаратах. В одній з наукових робіт витяжка з кореня солодки використовувалася для лікування 100 пацієнтів з виразковою хворобою шлунка, у 86 з яких звичайне лікування не давало ефекту. Лікування протягом 6 тижнів сприяло одужанню 22 пацієнтів, поліпшення відзначило 90% учасників дослідження.

На відміну від противиразкових лікарських препаратів, солодка не пригнічує вироблення власної кислоти в шлунку, а сприяє посиленню слизового захисного бар’єру. Таким чином, солодка не порушує процеси травлення і допомагає захищати і підтримувати травну систему.

Ще один не менш важливий представник лікарських рослин – Деревій звичайний (Achillea millefolium L.) – багаторічна трав’яниста рослина з сімейства айстрових, або складноцвітих, з горизонтальним розгалуженим кореневищем.

Численними народними синонімами деревію лікарського є, наприклад, живуча трава, кровавник, гулявица, ахалей, солдатська трава, поріз-трава, зеленець, серпій і ще багато інших. Це невибаглива рослина, що лікує рани і зупиняє кровотечі.

Стародавні греки були добре обізнані про те, наскільки корисний деревій, лікувальні властивості якого навіть стали причиною виникнення легенди про цю дивовижну рослину. По ній Ахілл застосував деревій, щоб зцілити рани Телефа, що припадає сином Геракла. Саме у зв’язку з цією легендою виникла латинська назва цієї трави, іменованої Achillea millefolium. А древні римляни після завоювання земель обов’язково сіяли біля своїх військових таборів цю рослину і називали її військовою травою.

Значну кількість корисних речовин містить в собі листя деревію. В ньомумістяться органічні кислоти, фітонциди, флавони, каротин, ефірна олія, алкалоїди, вітаміни С, К, смоли, дубильні речовини, мідь і гіркоти. Саме широкий спектр речовин, що є біологічно активними, пояснює безліч корисних властивостей деревію і наявність у нього багатогранного фармакологічного ефекту.

Рослину використовують при лікуванні найрізноманітніших захворювань ШКТ і гепатобіліарної системи – колітів, ентероколітів, гастритів, виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, холециститів, панкреатитів і гепатитів, при метеоризмі, спастичних колітах, геморої, при захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура, дизентерії. Деревій збуджує апетит, посилює діяльність травних залоз і покращує процеси травлення. Справа в тому, що трава деревію чинить спазмолітичну дію на гладкі м’язи кишечника, сечовивідних і жовчних шляхів, у зв’язку з чим розширює жовчні протоки і збільшує жовчовиділення в дванадцятипалу кишку, а також підвищує діурез і може купірувати біль, викликаний спазмами в кишечнику. Ці властивості рослини пов’язують з вмістом в ній флавоноїдів і ефірних масел. У зв’язку з гірким смаком ахіллеіну деревій дратує закінчення смакових нервів і посилює секрецію шлункового соку. Трава деревію, крім того, перешкоджає утворенню газів в кишечнику, зменшуючи метеоризм.

Аскорбінова кислота, або вітамін С, що міститься в деревії, сприяє швидкому загоєнню ран і виразок, підвищує опірність організму інфекції.

Велика кількість вітаміну К, чи фаллохінона, що також міститься в деревії, сприяє швидшому згортанню крові, зупиняє кровотечі і прискорює загоєння ран і виразок.

Деревій – найкращий кровоспинний засіб серед усіх відомих засобів. Він миттєво зупиняє кровотечу при внутрішньому застосуванні, тому рослина використовується при виразковій хворобі шлунка навіть в тих випадках, коли стінка шлунка вкрита ерозією і буває кровотеча.

Рослина характеризується в’яжучою, сечогінною і потогінною властивостями, сприяє правильному обміну речовин. При систематичному застосуванні препаратів деревію у хворих нормалізується секреція і моторика травного тракту, поліпшуються жовчовиділення і секреторна активність підшлункової залози, підвищується апетит, зникають болі.

Про наступного представника величезної співдружності лікарських рослин чув кожен. Ромашка аптечна, або ромашка лікарська, (Matricaria chamomilla) – трав’яниста однорічна рослина, висотою до 60 см з сильним специфічним запахом. Наукова назва роду Matricaria (маткова трава) походить від латинського слова matrix (материнська утроба, матка), що пояснює традиційне застосування трави при лікуванні гінекологічних захворювань. Інші назви: маткова трава, ромашка обдерта, камила, моргун, рум’янок, романова трава, німецька ромашка.

Лікувальні властивості ромашки аптечної відомі з давніх часів. Давньогрецькі лікарі Гіппократ і Діоскорид рекомендували її для заспокоєння судом і болю. А Пліній Старший писав, що всі частини рослини можна використовувати як протиотруту при укусах змій, відвар – як сечогінний, при надмірному виділенні жовчі, хворобах печінки, захворюваннях очей, а розжовуванням рослини можна лікувати виразки. Авіценна стверджував, що ромашка – «найкорисніший засіб від виснаження, бо теплота її походить на теплоту тварини».

Лікувальний вплив ромашки є наслідком її дивовижного складу, що включає великий комплекс хімічних елементів. Її склад унікальний, і робить її чудотворноюквіткою. В ідеальних пропорціях тут поєднуються бісаболл оксид і ефірне масло, кадинен, фарнезен, кумарин, холін, полісахариди, фітостерини, а також гліцерид жирних кислот. Серед біологічних кислот в її складі виділяють ноілову і ізовалеріанову кислоту. Ця квітка також має антибактеріальні властивості завдяки наявності флавонідів в її складі. До них відносяться кверцитин, лютеолін і аігенін.

Ромашка аптечна володіє прекрасною антисептичною дією і є одним з найкращих засобів лікування хронічних і гострих запалень слизової оболонки шлунка. Трава здатна викликати апетит, діє розслаблююче на гладку мускулатуру, тим самим знімаючи спазми.

Її широко використовують для лікування шлунково-кишкового тракту. Фахівці рекомендують ромашку при сильних болях в кишечнику, так як вона здатна знизити чутливість і швидко зняти запалення. Сучасна медицина використовує корисні якості ромашки в цілях допомоги хворим на гастрит, діареєю, метеоризмом, коліт і спазми кишечника. Завдяки цій квітці відбувається правильна стимуляція функцій жовчного міхура та його проток. Її благотворна дія також позначається і на нирках, і на печінці.

Препарати ромашки аптечної надають спазмолітичну, протизапальну, антисептичну, седативну та деяку знеболюючу дію. Механізм спазмолітичної дії пояснюється холінолітичними властивостями глікозидів рослини. Препарати ромашки прискорюють процеси регенерації епітелію при експериментальних виразках і затримують розвиток експериментального запалення.

Силу всіх трьох цілющих рослин увібрав в себе рослинний препарат ТМ ФарсіФарм ГАСТРОФІТОЛ. Він є одним з кращих в групі фітозасобів для лікування захворювань органів травлення. ГАСТРОФІТОЛ в ідеальних пропорціях містить сухі екстракти солодки голої, деревію звичайного і ромашки аптечної, до того ж випускається в зручній таблетованій формі.

ГАСТРОФІТОЛ – це комплексний засіб на основі лікарської рослинної сировини. Завдяки дії біологічно активних речовин у складі екстрактів солодки голої, деревію звичайного і квітів ромашки аптечної, ГАСТРОФІТОЛ покращує функціонування органів травлення.

Рекомендаціями до застосування ГАСТРОФІТОЛА є:

• порушення функціонування органів травлення;
• явища диспепсії (біль, відчуття тяжкості, дискомфорт і здуття в епігастрії);
• розлади травлення;
• метеоризм, спазми кишечника;
• гастрити, в тому числі хронічний гіперацидний гастрит;
• у складі комплексного лікування виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки;
• ентероколіти, виразковий неспецифічний коліт;
• порушення апетиту.