Цироз печінки є однією з найбільш складних і невирішених проблем сучасної гастроентерології. В економічно розвинених країнах цироз входить в число шести основних причин смерті пацієнтів від 35 до 60 років, складаючи 14-30 випадків на 100 тисяч населення.
Цироз печінки – хронічне прогресуюче захворювання, в основі якого поступова загибель клітин печінки (гепатоцитів), надмірне розростання нефункціональної сполучної тканини і активний розподіл збережених гепатоцитів.
Одне з основних ускладнень цирозу печінки, яке зустрічає кожен лікар, що стикається у своїй професійній діяльності з пацієнтами, що страждають на цироз печінки, – це енцефалопатія. У 45% випадків цироз печінки призводить до печінкової енцефалопатії, оскільки печінка не в змозі впоратися з нейтралізацією токсичних речовин, що призводить до поступового отруєння мозку.
Печінкова енцефалопатія – це нервово-психічний синдром, що виявляється розладом поведінки, свідомості, нервово-м’язовими порушеннями, обумовлений метаболічними розладами внаслідок гострої печінково-клітинної недостатності, хронічних захворювань печінки або порто-системного шунтування крові.
Печінкова енцефалопатія і кишкова мікрофлора
Останнім часом під пильною увагою вчених знаходиться роль кишкової мікрофлори у розвитку когнітивних порушень при цирозі печінки. Дослідження показують, що функціональний стан і морфологічні зміни слизової оболонки кишечника у хворих на цироз печінки є потенційним фактором ризику для розвитку транслокації кишкових бактерій у внутрішнє середовище. З огляду на роль порушень нормального складу кишкових бактерій в патогенезі ускладнень цирозу печінки, терапія, спрямована на відновлення кишкової мікрофлори, є патогенетично обгрунтованою.
Відразу кілька досліджень підтвердили, що за допомогою впливу на мікрофлору можна зменшити вираженість когнітивних порушень і запобігти потенційним несприятливим наслідкам, таким як падіння, у пацієнтів з цирозом печінки.
Наприклад, метою дослідження, результати якого були опубліковані в журналі Hepatology Communications, була оцінка впливу мультиштамового пробіотика на когнітивну функцію, ризик падінь і вираженість запальної відповіді у пацієнтів з цирозом (Джерело: http://www.antibiotic.ru/index.php?article=2899).
У дослідження включалися послідовні пацієнти з цирозом і когнітивною дисфункцією. Пацієнти були рандомізовані на отримання плацебо або саше з мультиштамовим пробіотиком. Дослідники оцінювали зміни в когнітивній функції; ризики падінь (тест «Встань і йди на час» – Timed Up and Go, швидкість ходьби і частота падінь); системна запальна відповідь, «кисневий вибух» нейтрофільних лейкоцитів; цілісність інтестинального бар’єру (сироваткові рівні білка 6 і 2, що зв’язує жирні кислоти – FABP-6 і FABP-2, зонуліна і сечового клаудина-3); бактеріальну транслокацію (ліпополісахарид-зв’язуючий білок – ЛЗБ); а також склад фекальної мікробіоти.
Пацієнти, які отримували пробіотик, продемонстрували статистично достовірне в порівнянні з групою плацебо поліпшення когнітивної функції, а також тенденцію до меншої частоти падінь в періоді подальшого спостереження. У групі використання пробіотиків відзначалося зниження рівня С-реактивного білка, ФНП-альфа, FABP-6 і клаудина-3, а також підвищення постстимульованого «кисневого вибуху» нейтрофільних лейкоцитів. В ході дослідження не було зареєстровано пов’язаних з використанням пробіотика або плацебо небажаних явищ.
Таким чином, дане дослідження продемонструвало, що застосування пробіотиків покращує когнітивну функцію, зменшує ризик падінь і вираженість запальної відповіді у пацієнтів з цирозом і когнітивними порушеннями і анамнезом падінь.
Індійські вчені також провели експеримент, що підтверджує роль пробіотиків в лікуванні і профілактиці когнітивних порушень при цирозі печінки. В ході цього експерименту група пацієнтів отримувала протягом 3 місяців пробіотики, а друга група отримувала плацебо. Через 3 місяці вміст корисних мікроорганізмів в кишечнику значно підвищився, що призвело до зниження рівнів амонію та інших токсичних речовин в крові. В ході дослідження енцефалопатія розвинулася у 14 пацієнтів в групі плацебо, і тільки у 7 з групи з пробіотиками. Цей результат ще більше підсилює інтерес вчених до вивчення різноманітних механізмів впливу мікрофлори на здоров’я людини.
