Вентиляційно-асоційована пневмонія (ВАП) – одна з патологій пацієнтів відділення реанімації та інтенсивної терапії. Найчастіше виникає у хворих за тривалої штучної вентиляції легень (ШВЛ), що знаходяться в критичному стані, в процесі інтенсивної терапії та інвазивних методів санації трахеобронхіального дерева.
Зазвичай перші симптоми такої пневмонії проявляються вже протягом двох діб. Основними ознаками є виділення гнійного мокротиння під час кашлю та підвищена температура тіла. Це госпітальна або внутрішньолікарняна інфекція, що виникає після реанімації.
Профілактика ВАП
Незважаючи на використання профілактичних заходів і досягнень в антимікробній терапії, ВАП є другою за поширеністю внутрішньолікарняною інфекцією в США (1). Це пов’язано з підвищеною вірогідністю захворювання і смерті, а також з підвищеними витратами на охорону здоров’я.
Патогенез ВАП є складним, але зазвичай включає колонізацію аеродигестричного тракту патогенними бактеріями, утворення біоплівок і витік забруднених виділень з ротоглотки навколо манжети ендотрахеальної трубки і в легені (2).
Вважається, що пробіотики можуть посилювати бар’єрну функцію кишечника, що може привести до клінічних переваг. Однак до теперішнього часу не було чітких доказів, що дозволяють визначити, чи пов’язані пробіотики з кращими клінічними результатами.
Значення пробіотиків у профілактиці вентилятор-асоційованої пневмонії
Дослідники з Китаю виконали мета-аналіз опублікованих рандомізованих контрольованих досліджень для оцінки ефективності та безпеки застосування пробіотиків для профілактики ВАП у пацієнтів, які отримували штучну вентиляцію легенів (3).
Пошук відповідних досліджень проводився в базах даних медичної літератури для виявлення рандомізованих контрольованих досліджень, в яких порівнювалося застосування пробіотиків у порівнянні з контролем для профілактики ВАП.
Критеріям включення в мета-аналіз відповідали 14 досліджень, в яких брали участь 1975 чоловік. Профілактичне використання пробіотиків асоціювалося зі зниженням частоти ВАП в 13 дослідженнях, включених в мета-аналіз. Було встановлено, що в групі пробіотиків антибіотики при ВАП застосовувалися більш коротким курсом у порівнянні з контрольною групою. Результати мета-аналізу продемонстрували, що застосування пробіотиків статистично достовірно знижує частоту виникнення ВАП. Дане твердження вимагає перевірки в великомасштабних, добре організованих, рандомізованих багатоцентрових дослідженнях.
Загальна повнота і придатність доказів
Хоча механізми, що лежать в основі захисних ефектів пробіотиків у критично хворих пацієнтів, ще належить з’ясувати, існує все більше свідчень того, що пробіотики здатні пригнічувати колонізацію патогенних бактерій і підвищувати імунітет (1). Ясно, що існує безліч механізмів, за допомогою яких різні пробіотичні бактерії проявляють свою дію, і ці ефекти варіюються в залежності від вивченого штаму і популяції. Огляд показав, що пробіотики значно знижують частоту ВАП. Тим не менш, вони не надали ніякої додаткової вигоди з точки зору інших виміряних результатів.
Частота виникнення діареї була однією з основних проблем при використанні пробіотиків у критично хворих пацієнтів. Оскільки вони мають ослаблений імунітет, вважалося, що ці пацієнти можуть бути уразливі до розвитку захворювань, пов’язаних з пробіотиками. У чотирьох дослідженнях, присвячених частоті виникнення діареї та об’єднаних результатах було показано, що пробіотики безпечні в світлі цієї проблеми.
Джерела:
