Автор: administrator

Милі жінки!

Настала довгоочікувана весна, а з нею до нас приходить чудове свято жіночності і краси – 8 Березня.

З великою теплотою і любов’ю вітаємо Вас з наступаючим Міжнародним жіночим днем! Бажаємо Вам чудового настрою, позитивних емоцій і сонячних посмішок!

Нехай Ваші домівки будуть наповнені пахощами квітів, а на душі буде світло і радісно. Нехай доля балує Вас приємними сюрпризами і добрими подарунками. Нехай все хороше поквапиться, а все погане залишиться позаду. Безкрайнього Вам щастя, чудового самопочуття і великої, просто величезної, взаємної і справжньої любові!

ТОВ “Медвестснаб”

Гострий апендицит — одне з найпоширеніших показань до проведення невідкладної операції. Це захворювання зустрічається по всьому світу, і довгий час золотим стандартом лікування було хірургічне втручання.

Перша операція з видалення запаленого апендикса сталася в 1735 році. Її здійснив лондонський хірург, засновник госпіталю святого Георгія по імені Клавдій Амьянд, який успішно прооперував 11-річного хлопчика.

Медицина взагалі дуже консервативна і не любить відмовлятися від традиційних працюючих методик. Однак на користь скасування обов’язкового видалення апендикса при запаленні говорять сучасні дослідження.

Апендикс – частина системи

До недавнього часу цей червоподібний відросток сліпої кишки вважався абсолютно непотрібним. Однак кілька років тому вчені з Медичного центру Університету Дьюка опублікували статтю в The Journal of Evolutionary Biology, в якій повідомляється, що насправді апендикс сприяє підтримці захисної функції організму, так як присутні в ньому скупчення лімфоїдної тканини входять до складу периферичних відділів імунної системи.

Крім того, саме в апендиксі знаходиться своєрідний інкубатор мікрофлори товстої кишки: там розмножуються корисні для організму штами кишкової палички. Тому людям з видаленим придатком складніше відновлювати мікрофлору кишечника після лікування антибіотиками.

Результати досліджень

Аналіз даних з 1970 року показав, що моряки в далеких плаваннях, а також малолітні діти в лікарнях, де не застосовували екстрену хірургію, цілком обходилися без операційного втручання при апендициті. Правда, мова йде тільки про неперфоративні аппендицити (без порушення цілісності червоподібного відростка).

Останнім часом вчені з різних країн світу проводять безліч досліджень на тему того, чи можна лікувати апендицит іншими, безопераційними методами.

Так, кілька років тому вчені з Великобританії провели масштабне дослідження, в якому взяли участь 900 чоловік з запаленнням апендикса. З них 430 були прооперовані, а 470 – приймали антибіотики. Успішність медикаментозного лікування склала 63%, а ще в 37% випадків все-таки потрібна була операція. Важливо також те, що у хворих, які пили таблетки, ускладнення виникали на 31% рідше, ніж у тих, хто був прооперований.

Мало хто знає, що в залежності від будови тіла апендикс у різних людей може перебувати в різних місцях – у когось вище, у когось нижче. Якщо апендикс знаходиться вище, то біль буде відчуватися з правого боку ребер, а якщо він розташований низько – буде боліти в області тазу.

У 2014 році американські лікарі вивчали питання про те, чи можна лікувати антибіотиками дитячий апендицит. Спостереженню дослідників піддалися 77 дітей-пацієнтів у віці від 7 до 17 років. Батькам юних пацієнтів був запропонований вибір лікування: операція чи лікарські препарати. 30 сімей зважилися на застосування антибіотиків, інші 47 вирішили вдатися до більш традиційної форми лікування запалення. Діти, чиї батьки вибрали для них медикаментозне лікування, були поміщені в лікарню і протягом десяти днів під наглядом лікарів приймали ліки. Різке поліпшення стану у першу ж добу лікування спостерігалась у 93% випадків, а хірургічне втручання через погіршення перебігу хвороби знадобилося лише для трьох пацієнтів.

Ще одне дослідження було проведене у Фінляндії. На цей раз контрольна група налічувала 529 осіб. 273 з них перенесли операцію з видалення апендикса, яка у всіх випадках, крім одного, завершилася успішно. Інші 256 хворих після лікування антибіотиками протягом року спостерігалися у лікарів. За цей час повторне лікування — вже у формі хірургічного втручання — знадобилося 70 пацієнтам (27,3%).

Підіб’ємо підсумки

Хоча застосування антибіотиків при апендициті багатьом здається якимось нонсенсом, насправді це дуже дієвий спосіб лікування. Так, він працює не завжди, і бувають випадки, коли без операції не обійтися. Але найчастіше антибактеріальної терапії буває досить для повного одужання від хвороби.

Важливо! Тільки лікар може сказати, який принцип лікування гострого апендициту потрібно застосовувати в кожному конкретному випадку. Якщо лікар стверджує, що краще проводити операцію, то дорослій людині навряд чи варто сперечатися з ним.

Дослідники впевнені, що про можливості застосування антибіотиків проти апендициту повинні дізнатися як можна більше людей, так як хірургічне втручання є оперативним і занадто радикальним методом лікування запалення.

Масляна – одне з найвеселіших свят у році, тому що воно приурочено до проводів зими та зустрічі довгоочікуваної весни. На Масляну ми забуваємо про всі дієти і насолоджуємося смачними і ситними стравами. Ну і куди ж без млинців? Млинці – основне частування і символ свята. Рум’яний, підсмажений млинець символізує собою сонце, швидке наближення весни і тепла.

Однак незважаючи на радість від смачних частувань, багато людей, особливо ті, хто намагається вести здоровий спосіб життя і правильно харчуватися, турбуються: а які користь і шкоду можна очікувати від такої традиційної страви, як млинці? Давайте розберемося, як зробити так, щоб улюблені ласощі не завдали шкоди здоров’ю.

Правила корисних млинців

Основні інгредієнти в млинцях – борошно, яйця, молоко або кисломолочні продукти і рослинне масло. Саме завдяки тим вітамінам і мікроелементам, які містять ці продукти, млинці можуть бути корисні для організму людини.

Правило №1: Готуємо самі!

Краще всього готувати млинці вдома своїми руками – в цьому випадку ви точно знаєте, що поклали в них хороші і свіжі продукти. Якщо млинці – не ваш коник, то важливо купувати їх у надійних, перевірених виробників. Адже досить часто у тих млинцях, які масово реалізують на прилавках наших магазинів, присутні різноманітні харчові добавки, які якщо і не завдадуть шкоди організму, то користі від них чекати зовсім не доводиться.

Правило №2: Борошно

Для млинного тіста краще брати непросіяне борошно або, ще корисніше, суміш пшеничного і житнього борошна. Якщо додати до борошна вівсяні пластівці, кількість клітковини збільшитися в рази. Вона ж у свою чергу насичує організм, налагоджує роботу шлунково-кишкового тракту та поліпшує перистальтику кишечника.

Факт! Калорійність млинців в 4-6 разів нижча, ніж енергетична цінність яких-небудь інших солодощів, наприклад, торта або тістечка.

Правило №3: Яйця

Яйця – обов’язкова складова млинців. Не варто їх боятися і вірити безлічі міфів про їх шкідливість. Яйця містять безліч велику кількість вітамінів і протеїнів, а також ненасичені жири. Білок в яйцях містить амінокислоти, білки, жири, залізо, кальцій, магній і цинк, вітаміни групи В, А і Е. А холестерин в яйцях нешкідливий для нашого здоров’я.

Правило №4: Молоко

Для того, щоб повністю бути впевненими в користі і низькокалорійності млинців, скоротіть використання насичених жирів. Наприклад, використовуйте нежирне молоко або розбавляйте звичайне водою в пропорціях 1:1. Молоко багате кальцієм, вітамінами А, Д, Е, К та В12. Молоко зміцнює кістки, знижує ризик розвитку діабету, зміцнює серцево-судинну систему і знижує кислотність шлунку.

Правило №5: Менше жиру!

Якщо хочете ще більше знизити калорійність страви, зверніть увагу на спосіб смаження млинців. Замість того, щоб щоразу додавати масло на сковороду, додайте трохи в саме тісто або змащуйте сковороду серветкою, змоченою в продукті, а не лийте на сковороду з пляшки. Випікайте млинці тоненьким шаром, це теж дозволить значно знизити кількість вживаних калорій.

Факт! У Франції існує традиція, за якою якщо загадати бажання при перегортанні млинця, тримаючи при цьому однією рукою ручку сковороди, а іншою – монетку, бажання здійсниться.

Правило №6: Обережніше з цукром

Дуже часто в рецептах пишуть: «сіль, цукор за смаком». Однак найчастіше смак характеризує нас як ласунів, у зв’язку з чим багато хто додає цукор в тісто від усієї душі. Все ж у цьому питанні не можна переборщувати. І якщо для вас не переконливий аргумент, що надлишок цукру в раціоні може привести до проблем з вагою, діабету і супутніх їм захворювань, врахуйте, що дуже солодке тісто буде сильно підгорати на сковороді.

Правило №7: Корисна начинка

Корисне тісто необхідно доповнити корисною начинкою! Для солодких млинців підійдуть: запечені яблука з корицею, йогурт зі шматочками натуральних ягід і фруктів, протерті на тертці сухофрукти з натуральним медом, кільця свіжого банана, домашнє варення зі смородини, малини, полуниці або абрикоса. А для солоної начинки можна обрати відварений шпинат з знежиреною сметаною, козячий сир з помідорами, тушковані овочі, відварний лосось із лимоном.

Правило №8: Їмо в належний час

Всі розуміють, що в млинцях досить високий вміст вуглеводів (цього і бояться), тому намагайтеся не їсти їх у другій половині дня, щоб не ускладнювати роботу травної системи. До того ж, навіщо збирати ту енергію, яку ви, швидше за все, не встигнете витратити в решту дня, а значить, все відкладеться на проблемних зонах.

Правило №9: Все добре в міру!

Протягом масляного тижня і, тим більше, в останній день Масляної, ми їмо дійсно стільки млинців, скільки, напевно, за весь рік не з’їдаємо. Проблема в тому, що млинці в розумінні багатьох — це легкий перекус, тому часто в цьому задоволенні ми собі не відмовляємо. Не варто забувати, що млинці — це борошняне і калорійне блюдо, тому не треба занадто зловживати ними.

Смачної і корисної вам Масляної!

Так звані «електронні таблетки» – нове слово в медицині. Вони можуть виконувати в організмі різні функції, чи то своєчасне вивільнення ліків або обстеження та передача інформації про стан організму прямо на телефон! Здається, в найближчому майбутньому ці автономні пристрої відкриють лікарям широкі можливості в обстеженні та лікуванні пацієнтів.

Навіщо потрібні електронні таблетки?

Електронні таблетки — один із перспективних напрямів у сучасній медицині. Як правило, так називають проковтувальні пристрої дозованої подачі ліків, а також діагностичні електронні пристрої в м’якій оболонці, які призначені для збору інформації.

В Австралії розроблена електронна таблетка, здатна аналізувати кишкові гази, склад яких змінюється при розвитку таких захворювань, як, наприклад, колоректальний рак, синдром подразненого кишечника або хвороба Крона. Результати аналізу пристрій надсилає на смартфон, на якому необхідно встановити спеціальний додаток.

А ось таблетка з вбудованою відеокамерою, розроблена дослідницькою групою з Університету Глазго, допоможе діагностувати рак горла і онкологічні захворювання кишечника. Крім відеокамери, вчені запропонували використовувати для виявлення пухлин флуоресцентне випромінювання: все це дозволить збільшити кількість виявлених пухлин, а також знизить кількість хибно-позитивних випадків.

Компанія Check Cap розробила електронну таблетку, яка дозволяє обстежитися на колоректальний рак. Ця таблетка містить сенсор, який працює як рентгенівський апарат або як система LIDAR для машин з автопілотом. Пацієнт ковтає капсулу, і коли вона добирається до кишечника, то починає видавати сигнали у всіх напрямках, оцінюючи відстань до стінок кишечника. Так вона отримує зображення всієї внутрішньої поверхні кишечника.

Ще одна функція електронних таблеток – доставка та вивільнення ліків. Електронний пристрій, що несе в собі певний медикамент, оснащений радіоприймачем та радіопередавачем. Таблетка приймає сигнали зовнішнього радіопередавача, який повідомляє, яку масу активної речовини і коли вона повинна віддати. Отримавши вказівку, пристрій відкривається, медикамент дозовано надходить в організм, після чого він знову закривається. Такий тип таблеток використовується, наприклад, для лікування малярії.

Про елементи живлення

Одна з головних проблем електронних таблеток полягає в тому, що в цих пристроях використовуються традиційні елементи живлення, які розряджаються протягом декількох днів або навіть годин. Ще один великий мінус – традиційні акумулятори збільшують розміри таблетки, що підвищує ризик пошкоджень. До того ж самі акумулятори представляють певну небезпеку.

Замість акумулятора – шлунковий сік!

Команда вчених з Массачусетського технологічного інституту (Massachusetts Institute of Technology) спільно з медиками з жіночої лікарні Брігхем (Brigham and women’s Hospital) створили електронну таблетку, здатну працювати на шлунковому соці. Для вироблення енергії з нього таблетка оснащена електродами з цинку і міді, які при зануренні в кислу середу починають працювати як гальванічний елемент.

Вироблюваної електроенергії, відзначають автори, достатньо, наприклад, для живлення датчика температури і бездротового передавача. У проведених експериментах на свинях електронна таблетка кожні 12 секунд успішно передавала дані на базову станцію, що знаходиться на відстані двох метрів, а час проходження через шлунково-кишковий тракт склав шість днів. За словами авторів, при переміщенні в тонку кишку ефективність гальванічного елемента падає в сто разів, але це можна компенсувати відповідним зниженням частоти відправки даних.

У перспективі розробники хочуть створити більш мініатюрні версії таблетки і використовувати подібні пристрої для дозованої подачі лікарських препаратів і довгострокового моніторингу показників організму.

Іноді здається, що всі навколо просто збожеволіли на так званому суперхарчуванні. Всесвітньо відомі моделі, зірки (наприклад Мадонна, Стінг і Гвінет Пелтроу), знамениті спортсмени і просто прихильники здорового харчування всі як один твердять про користь суперфудів.

Суперфуди – рослинні продукти з неймовірно високою поживною цінністю і неймовірною кількістю вітамінів, корисних мікро- і макроелементів. Вони — щось середнє між їжею і ліками.

Все почалося з того, що один гуру дієтології на ім’я Девід Вульф «відкрив» всьому світу такі продукти, як какао-боби, водорость спіруліна, ягоди годжі і асаї. Світ з радістю підхопив новину про появу продуктів c багатообіцяючим гаслом «відчувай себе краще, виглядай молодше, живи довше!», і поряд з трендом на все натуральне і органічне слово «superfood», розміщене на упаковці продукту, стало збільшувати продажі і викликати інтерес споживачів.

В основному, всі ці диво-ягоди, корінці і насіння ростуть у важкодоступних місцях планети типу Амазонки і Тибету, але добрі виробники попіклувалися про те, щоб кожен з нас міг замовити їх в інтернеті або купити в магазинах здорового харчування. Зрозуміло, недешево.

Суперфуд — відмінне маркетингове ім’я, яке ввели в обіг американські піонери здорового способу життя.

Наші «фуди» – не менш «супер»!

Давно відомо, що ми краще засвоюємо корисні речовини з тих продуктів, які ростуть поруч з нами, а не на іншому континенті. Тільки в цьому випадку ми отримуємо максимум користі від їжі.

Екзотичні народи, у яких західний світ підглянув звичку вживати суперфуди в їжу, генетично схильні до засвоєння поживних речовин з них, так як харчуються ними з покоління в покоління. Але немає гарантій того, що наш організм буде засвоювати ці екзотичні корінці і ягоди з таким же успіхом.

Чим українцю замінити іноземні суперфуди?

Ягоди Асаї VS шипшина

Ягоди Асаї родом з Бразилії, але з недавнього часу вони стали відомі всьому світу. Американські маркетологи примудрилися продати соки, порошки, капсули, що містять ягоди Асаї, на суму більше $200 млн тільки за минулий рік! Чим же вони так корисні? Всі «чари» цих плодів в антиоксидантах, які перешкоджають старінню, підтримують імунну систему і підвищують витривалість організму.

Однак витрачати непристойно велику суму на диво-ягоди немає ніякого сенсу, адже тими ж корисними властивостями володіють і будь-які інші ягоди: чорниця, лохина, ожина, вишня або гранати. Чому ми виділили шипшину? Просто шипшина круглорічна, універсальна і максимально близька до ягід Асаї, а в певному сенсі навіть перевершує їх. Плоди шипшини мають вкрай високу вітамінну цінність: одного тільки вітаміну С в 10 разів більше, ніж у чорній смородині, і в 50 разів більше, ніж у лимоні! За рахунок високого вмісту заліза, шипшина корисна при анеміях, так як покращує кровотворення. До того ж це чудовий антиоксидант.

Ягоди Годжі VS в’ялена журавлина

Ягодам Годжі теж дуже пощастило. Росли вони собі в Китаї, і ніхто про них не знав. Поки в один прекрасний момент зійшла на них всесвітня слава і визнання найкращим засобом у боротьбі за молодість і струнке тіло. Чим же вони корисні? Їх цінують за тонізуючий ефект, здатність зміцнювати імунітет і підвищувати рівень антиоксидантів.

Але абсолютно тими ж властивостями володіють і ягоди журавлини, причому остання навіть корисніше! Більш того, регулярне вживання журавлини запобігає появі інфекцій сечовивідних шляхів. Журавлина багата вітамінами, містить калій, кальцій, магній, йод, залізо, мідь, срібло, барій, свинець, марганець, велику кількість органічних кислот і фітонциди. Вона краще інших ягід тонізує, нормалізує рівень холестерину, зв’язує і виводить з організму токсини.

Моринга Оліфера VS спіруліна

Моринга Оліфера – черговий суперфуд. Це посухостійке зелене деревце родом з Південних передгір’їв Гімалаїв. Порошок листя і насіння дерева є джерелом хлорофілу поряд з багатьма іншими поживними речовинами.

Найкраща альтернатива Моринзі – спіруліна, яку культивують і виробляють у всьому світі, в тому числі і в Україні. Спіруліна містить практично ті ж мікроелементи, що і Моринга, а ще залізо і вітамін В12. Вона допомагає швидко відновлювати клітини тканин і м’язів при фізичних навантаженнях, підвищує імунітет і захисні властивості організму. Хлорофіл у складі спіруліни не поступається хлорофілу Моринги, чудово зменшує запальні процеси в організмі, має антиракові властивості і очищає кров від токсинів і хімії з навколишнього середовища та страв з консервантами.

Насіння Чіа VS насіння льону

Всі модні заклади знають, що якщо додати насіння Чіа в десерт, він принесе більше користі здоров’ю… ну або просто буде краще продаватися. Насправді ці дрібні зернятка – насіння іспанської шавлії. Вони дійсно корисні, тому що є джерелом корисних жирних кислот і легкозасвоюваного рослинного білка, а розмокнувши, утворюють навколо себе слизову оболонку, яка володіє обволікаючою і трохи послаблюючою дією.

Але подивившись правді в очі, той же набір корисних речовин можна знайти, наприклад, у насінні льону. У ньму є все ті ж жирні олії і кислоти (корисні Омега-3), вітамін А і ферменти. Це прекрасний обволікаючий і протизапальний засіб, а ще все та ж слизова оболонка, яка сприяє нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту, виведенню шлаків, зниженню рівня цукру в крові. Крім того, льон — таке ж прекрасне джерело рослинного білка.

Кіноа VS пшоно

Модна зараз кіноа цінується за високий вміст фолієвої кислоти, клітковини, але особливо — рослинного білка: від 10 до 15 г у склянці продукту. Крупа не містить глютену, майже повністю засвоюється організмом, її легко готувати, вона надовго насичує, до того ж має низький глікемічний індекс. Але! Слов’янська альтернатива – пшоно. Груба оболонка пшона містить таку ж корисну клітковину, а кількість рослинного білка в пшоні поступається кіноа всього на 1-2 г. Крім того, пшоно також не містить глютен і тому легко засвоюється організмом і насичує.

Масло какао VS хороша нерафінована соняшникова олія

Масло какао має антиоксидантні властивості і виводить холестерин з організму. Завдяки наявності у його складі кофеїну, танінів, вітаміну А, жирних кислот і мікроелементів, воно володіє тонізуючим ефектом, покращує стан судин, підвищуючи їх «працездатність» і еластичність.

У 100 г соняшникової олії міститься до 90 г тих самих мононенасичених корисних жирів, що володіють омолоджувальними, живильними властивостями — стан судин, їх «працездатність» і еластичність також будуть в порядку. Без кофеїну, але з відчутною кількістю вітаміну Е в складі та «насінняним» ароматом, соняшникова олія — звична і корисна. Про неї не варто забувати. Звичайно, ми говоримо про ароматному, нерафіновану олію.

І наостанок…

Говорячи про суперфуди, важливо також відзначити: неможливо стати здоровим, роблячи акцент лише на щось одне — має бути баланс: правильне харчування (де хоча б 70% їжі буде давати організму живу енергію і вітаміни), рух і вміння не зациклюватися на проблемах — тоді організм буде відповідати взаємністю. Суперфуди — швидше, бонус, який підсилить дію всього вищепереліченого і, безумовно, додасть енергії, вітамінів і мінералів.

Почався новий, 2017 рік, а з ним прийшов час підводити підсумки року минулого і ставити нові цілі, обговорювати нові плани і вирішувати нові завдання. 2-5 лютого у мальовничому куточку України, смт. Східниця Львівської області, проходила щорічна нарада співробітників Служби просування ТМ ФарсіФарм.

На захід зібралися співробітники з усіх регіонів України, та протягом 3-х днів вся команда продуктивно працювала, закріплюючи отриманий досвід і накопичуючи нові знання. Робоча частина заходу розпочалася з виступу директора компанії «Медвестснаб» Розгон Ірини, в ході якого вона підводила підсумки 2016 року і говорила про плани на новий 2017 рік. Слово також взяла комерційний директор Бабакіна Тамара, вона зробила детальний розбір основних питань, пов’язаних з дистрибуцією продукції, обговорила рішення деяких проблем і позначила кроки, необхідні для ефективного розвитку дистрибуції в компанії.

Заступник директора та коучинг-менеджер ТМ ФарсіФарм Балута Олександр підготував виступ про роботу з рекламаціями. У своєму зверненні до співробітників він говорив про особливі якості і навички, необхідні медичним представникам, а також наводив конкретні приклади дій.

Наступний день заходу був присвячений стратегіям просування препаратів ТМ ФарсіФарм. Виступали продакт-менеджери Долока Віталій і Нафієва Сусана. Вони представили системний, аргументований підхід до маркетингу просування кожного окремого препарату. У медичних представників склалася чітка картина, що в сучасній ситуації найвищої конкуренції серед фармацевтичних компаній головне в справі просування – це комплексний підхід. Успішне просування повинно враховувати як особливості продукту, тобто його ефективність, переваги і т. д., так і ставлення до продукту лікарів, їх обізнаність.

Незважаючи на всю серйозність заходу, в щільному графіку виступів та побудови стратегій, звичайно ж, знайшлося часу для відпочинку і розваг. Для підтримки бойового духу колективу і хорошої фізичної форми, наші співробітники взяли участь у фізкультурно-оздоровчому заході з мотивуючоюназвою «Швидше! Вище! Сильніше!».

На наступний день кожному співробітнику представилася чудова можливість відчути себе краєзнавцем, прийнявши участь у творчому вечорі з поетичною назвою «Моя відома невідома Україна». Співробітники підготували невеликі виступи, в яких постаралися представити свій регіон з незнайомого боку, поділилися цікавими маловідомими фактами і легендами про свою батьківщину.

Хочеться відзначити високий професіоналізм всіх співробітників ТМ ФарсіФарм, володіння поточною ситуацією на фармацевтичному ринку і глибоке розуміння проблематики роботи в умовах конкуренції. Таке поєднання вмінь і навичок робить кожного медичного представника особливо значущим і цінним для компанії.

Кожен з нас має свої смакові уподобання, не сильно замислюючись про те, яким чином вони сформувалися. Комусь просто подобається смак яловичини, а хтось не уявляє свого дня без склянки яблучного соку, а ще хтось вважає день прожитий дарма, якщо в ньому не було плиточки шоколаду. А між іншим, вчені вже давно відкрили взаємозв’язок між нашими смаковими перевагами і особливостями характеру.

Наприклад, експерт японської Асоціації природного харчування Норіко Куріяма вивів формулу, яка може розповісти про людину практично все, судячи з її смакових уподобань. Так що якщо Вам це цікаво, давайте спробуємо розібратися, за яким принципом люди вибирають продукти і страви, і як цей вибір залежить від особливостей характеру людини.

«М’ясний» тип

Ті, хто не уявляє свого життя без соковитих стейків і шашликів, часто виявляються імпульсивними людьми, схильними до необдуманих вчинків. Тим не менш, любителі м’яса займають лідируючі позиції в роботі і особистому житті, мають веселий характер. Нетерпимість таких людей до критики часом комічна, вони швидко спалахують в сварках і конфліктах, але також швидко остигають. Хоча рідко коли відкрито і прямо визнають свої помилки і просять прощення.

Для цього харчового психотипу характерне уміння домагатися поставлених цілей. Різкість, правдивість, почуття справедливості — все це властиво м’ясоїдам. Вони люблять перебувати в колі родини, їх шлюб зазвичай міцний і стабільний, незважаючи на зайві прояви емоцій. При додаванні в раціон такої людини великої кількості клітковини і молочних продуктів можна згладити деякі негативні прояви особливостей характеру.

«М’ясний» тип (Любителі птиці)

Про того, хто любить курку і індичку, часто говорять як про доброго сім’янина. Ці люди дійсно дорожать своїм будинком, сімейними правилами і традиціями. Вони трепетно ставляться до всіх своїх близьких, як до своїх батьків, так і до своїх дітей. Вони люблять і цінують затишок і комфорт, серед них багато людей ведуть здоровий спосіб життя. В більшості своїй це добрі, м’які, сердечні люди.

«Рибна душа»

Ті, що люблять рибу і морепродукти, характеризуються спокоєм. На відміну від м’ясоїдів, це досить меланхолічні люди. Вони люблять компроміси у всьому, справедливо вважаючи, що поганий мир краще доброї сварки. Вправні дипломати, які можуть сказати «так» і «ні» мільйонами завуальованих способів, при цьому їх слова кожен зрозуміє по-своєму. Любителі морепродуктів часто є хорошими аналітиками, чітко простежуючи взаємозв’язок речей і подій.

Серед «рибоїдів» більшість тонко відчуваючих, уважних, тактовних людей, які не хочуть заподіювати занепокоєння та незручність оточуючим. Однак саме цими якостями такі люди доставляють незручність собі, так як щоб нікого не образити і не зачепити, будуть терпіти багато. Вони вміють жити не поспішаючи, люблять порядок і вишуканість.

Фанати молочних продуктів

Любителі молочних продуктів – досить різношерста публіка, тому що молочні продукти включають в себе як звичайне молоко, так і сири та інше. Відомо, що любителі звичайного молока чуттєві і вразливі, високо цінують комфорт, безпеку, увагу, ніжність і потребують їх. Кефір, начебто, теж молочний продукт, проте спостереження свідчать про те, що любителі кисломолочних продуктів люди дуже самостійні, активні, люблять багато тримати під контролем, здатні на жорстке лідерство.

Взагалі ж «молочний» тип людей характеризується відкритістю характеру, вони дуже гостинні господарі, порядні, м’які і податливі, легко сходяться з іншими людьми, позитивні і повні енергії. Такі люди люблять подорожі, нові місця і знайомства. З віком вони стають максималістами.

Овочеїди

Любителі овочів володіють хорошими лідерськими якостями і цілеспрямованістю в досягненні поставлених цілей. Вони обожнюють вчитися, при цьому у них високий рівень честолюбства. Це сильні люди, вони рідко коли показують свою агресію, так як люблять добиватися своєї мети мирним шляхом, шляхом переговорів та пошуку компромісу. Вони практичні, в усьому шукають раціональне зерно і — що важливо — знаходять його! Навколишні можуть вважати любителів овочів егоїстами, хоча насправді це не так. Вони допитливі, піклуються про своє здоров’я, цінують і люблять життя.

У побуті це дуже мирна і спокійна людина, яка прагне до гармонійного партнерства. Експерти попереджають, що цьому типу необхідно побоюватися надмірного споживання солі – це призведе до мігреней і проблем зі шлунком.

Цінителі фруктів

Любителі фруктів – творчі особистості. Необов’язково вони зроблять запаморочливу кар’єру, однак їх креативні здібності не залишаться непоміченими. Зазвичай це чуйні, турботливі й уважні до чужих проблем люди. Любителі фруктів часто можуть обмежувати себе в приємних надмірностях, не знаходячи в цьому нічого поганого. Вони легко заводять друзів, цінують життя, можуть і знають, як отримувати від нього задоволення.

Не дивлячись на те, що ці люди володіють почуттям такту, тонко сприймають і відчувають навколишній світ, це любителі посперечатися. Їм важливо дійти до самої суті питання, зрозуміти, буквально «вгризтися в питання» і також важливо бути зрозумілим. Однак у деяких життєвих ситуаціях у них може виявлятися певна безтурботність.

Шанувальники гостренького

Спеції, соуси, маринади, кетчупи, соління – гастрономічне задоволення для таких людей. Про них є дві діаметрально протилежні точки зору. І обидві обґрунтовуються різними науковими дослідженнями.

Варіант 1. Це темпераментні люди, схильні до пригод і авантюр, пристрасні як у справах, так і в особистому житті. Для них характерна легкість у спілкуванні і відсутність будь-яких комплексів. Вони часто страждають від різних видів залежності, особливо пов’язаних з екстримом і азартом.

Варіант 2. Любителі гостренького найчастіше пересічні обивателі світу цього. У них є чіткий алгоритм – дім, робота, дім якого вони дотримуються повсякденно. А от як раз всі ці гостренькі продукти харчування і є їх єдиною втіхою, таким собі перчиком в нудному житті. Їм потрібні вольові другі половинки, які можуть гарненько струснути, показати всі солодощі життя.

Прихильники фастфуду

Різним гамбургерам, чізбургерам, хот-догам, піці, картоплі фрі і чіпсам з сухариками віддають перевагу люди, які поки ще «не вийшли» з дитинства. Прагнення з’їсти щось некорисне і тому заборонене йде від бунтарства, коли хочеться все робити наперекір традиційним засадам суспільства. В принципі, нічого страшного в цьому немає, якби не одне «але»: харчуючись фастфудом, вони завдають шкоди своєму організму.

Ласуни

На десерт залишилася категорія людей, що обожнюють все солоденьке. Ці люди зазвичай у спілкуванні веселі, приємні та відкриті. Як правило, вони дуже вразливі та сентиментальні. Часто хочуть всім сподобатися, а тому вони часто розчаровуються і в людях, і в житті.

Ласуни добре вчаться і вміють працювати. Але часто перебуваючи в колективі або сім’ї, можуть вважати себе дуже самотніми, незрозумілими, не оціненими людьми. Їх емоційний голод, який вони безуспішно намагаються погасити шоколадом, шматочком торта, морозивом, формується ще в дитинстві. А між тим, ласуни ніжні, м’якосерді і альтруїстичні, просто у них підвищена вразливість і, якщо так можна висловитися, погана переносимість реальностей життя.

Печінку не даремно називають «мовчазним» органом людського організму. Навіть при такому страшному діагнозі, як цироз печінки, коли здорових клітин залишається всього 20%, а 80% — рубці, які не працюють, печінка не болить. Тому виявити захворювання печінки можливо лише випадково, або під час планових оглядів, які для нашої людини, на жаль, рідкість.

Неалкогольная жирова хвороба печінки (НАЖХП) відноситься до найбільш частих хронічних захворювань органу. Перша доповідь про загрозу цієї патології була зроблена на міжнародному гепатологічному конгресі всього 20 років тому, і спочатку ця новина сприймалася з великою недовірою. Але проведені після цього дослідження показали, що НАЖХП не тільки широко поширена, але і вкрай небезпечна для життя.

Неалкогольная жирова хвороба печінки особливо небезпечна тим, що довгий час ніяк себе не проявляє. Лікарі називають її хворобою-невидимкою.

На жаль, дані з питань епідеміології НАЖХП в Україні поки не систематизовані. Але судити про них допомагають дослідження, які проводяться, наприклад, в Росії. Так, в одному авторитетному медичному закладі було проведено повне обстеження пацієнтів, які зверталися до лікаря з абсолютно іншою симптоматикою (ГРВІ, захворювання серця, легенів, шлунково-кишкового тракту). Після того, як таким пацієнтам зробили УЗД, ознаки НАЖХП виявилися у кожного другого! Цифри дуже серйозні.

Ще одне дослідження стверджує, що НАЖХП страждають 37% пацієнтів у віці від 18 до 29 років, і 66% — у віці від 70 до 80 років!

Чому хвороба вибирає «тверезників»?

Зміни у печінці у абсолютних тверезників при НАЖХП відбуваються точно такі ж, як у сильно питущих людей. Вся справа в тому, що від деяких продуктів печінка страждає не менше, ніж від алкоголю або хімічних ліків. Небезпечніше всього — надлишок в щоденному раціоні тваринних жирів і цукру, який в організмі синтезується в жир. Вони накопичуються в клітинах печінки і ушкоджують їх.

Кілька років тому у Швеції провели цікавий експеримент, який показав: для накопичення зайвого жиру в печінці достатньо всього лише місяць харчуватися фаст-фудом! Такий же результат буде і від будь-якої жирної і солодкої їжі. При цьому, як не дивно, хвороба може розвинутися навіть у худих людей!

Перший етап розвитку захворювання – стеатоз. Це етап накопичення в клітинах печінки жиру і заміщення робочої тканини органу жировою. Далі розвивається стеатогепатит – запалення. Таким чином, жир порушує будову печінки. Замість робочих гепатоцитів з’являються так звані рубці, і якщо вчасно не вжити заходів, то з часом це може призвести до цирозу і навіть до гепатоцелюлярної карциноми — злоякісної пухлини печінки.

Хто в зоні найвищого ризику?

Людина може бути переконаним тверезником, але, приміром, ласуном або просто любителем поїсти, вести «сидячий» спосіб життя, не стежити за своїм холестерином і не займатися спортом. І плачевний результат не змусить себе довго чекати.

Перший фактор – звичайно ж, зайва вага, коли індекс маси тіла (ІМТ) становить більше 27 кг/м2. При цьому найчастіше жирова дистрофія печінки виникає у жінок після 50 років, у яких через гормональні перебудови відбуваються серйозні метаболічні зміни в організмі. Небезпечно в цьому плані і абдомінальне ожиріння, коли жир відкладається в області талії. Тривожна ознака — окружність талії більше 88 см у жінок і більше 102 см у чоловіків.

У нашій країні ожиріння пов’язане не стільки з захопленням фастфудом, скільки з особливістю національної кухні — всенародною любов’ю до численних салатів з величезною кількістю майонезу, смаженої картоплі з м’ясом, копченої ковбаски, пиріжків і млинців.

Другий фактор – гіперхолестеринемія (дисліпідемія). Це підвищений вміст ліпопротеїнів низької щільності в крові («поганого» холестерину), що також загрожує жировою дистрофією печінки.

Наступна група ризику – люди, що страждають діабетом 2-го типу, при якому в кров надходить багато глюкози і жирних кислот. Виток підвищеної глюкози крові (>6,1 ммоль/л) тягне за собою цілий шлейф гормональних і метаболічних порушень.

Підвищення артеріального тиску понад 130/85 мм рт. ст. також може стати причиною розвитку НАЖХП.

Як запідозрити в себе НАЖХП?

Як ми вже говорили, підступна хвороба часто протікає безсимптомно. Непрямими ознаками НАЖХП є швидка стомлюваність, що не відповідає віку, особливо вечорами, підвищена дратівливість, загальна слабкість, невизначене відчуття дискомфорту — так званий астенічний синдром. Це найчастіший симптом, який зустрічається у пацієнтів, які страждають НАЖХП.

Один з основних способів діагностики – проведення біохімічного аналізу крові (показники ферментів печінки), а також ультразвукове дослідження печінки.

Що робити?

Для початку хороша новина! Печінка може самостійно відновлюватися. Тому якщо Ви потрапили в зону ризику, не варто панікувати. На ранніх стадіях захворювання достатньо лише скорегувати харчування і спосіб життя.

1. При жировій хворобі печінки підходить середземноморська дієта. Більше овочів, риби, зернових. Необхідно скоротити кількість легкозасвоюваних вуглеводів, якими хвалиться хліб, картопля, рис, та жирів: в першу чергу, насичених жирів і трансжирів, таких як в майонезі.
2. При надмірній вазі важливо схуднути. Оптимально – на 0,5-1 кг в тиждень. Занадто швидке зниження маси тіла може, навпаки, призвести до важких метаболічних і хімічних порушень і підвищити ризик розвитку стеатогепатиту або печінкової недостатності.
3. Корисні аеробні навантаження. Наприклад, ходьба в середньому темпі протягом 20 хвилин 5 разів на тиждень.
4. Потрібно уникати або з обережністю приймати будь-які потенційно гепатотоксичні препарати. Якщо є супутні захворювання, лікар повинен бути обов’язково проінформований про хвороби печінки, щоб підібрати відповідні ліки.

Якщо до печінки ставитися дбайливо, при дотриманні правильного способу життя і харчування вона здатна регенерувати до 70% здорової тканини.

На сьогоднішній день не існує чітких даних про ефективність того або іншого лікарського препарату при лікуванні НАЖХП. Тому медикаментозна терапія НАЖХП рекомендована лише в тому випадку, якщо адекватно підібрана дієта і регулярні фізичні вправи неефективні.

Зима – найнебезпечніший час для наших кісток і суглобів. Адже падіння на лід як мінімум загрожує забоєм, а як максимум – вивихами та переломами. У «слизький» період важливо пам’ятати основні заходи безпеки, щоб не поставити під удар своє здоров’я.

Виходячи на вулицю

Само собою, насамперед потрібно дістати з шафи підходящу пару взуття з максимально нековзною і рельєфною підошвою, широким носком і ніяких високих каблуків і платформ. Іноді, балансуючи на льоду, доводиться активно розмахувати руками, тому одягайте щось, що не сковує рухів. На слизькій дорозі забудьте про красиву ходу від стегна і ступайте важким кроком, на злегка зігнутих ногах, не тримайте руки в кишенях.

Не поспішайте! Ті, хто поспішає в ожеледь, швидше за інших опиняється в травмпункті.

Ожеледь особливо небезпечна для літніх людей, так як загрожує переломом шийки стегна, який важко лікувати і після якого доводиться довго відновлюватися. Тому можна ходити з паличкою – це додаткова точка опори.

Як правильно падати?

Багато людей соромляться падати і відчувають себе в цей момент дуже ніяково. Але практика показує, що людина, навчена падати, не отримує травм.

Падаючи, більшість людей захищають сумку і репутацію. А треба б – руки та голову!

Правильно падаємо вперед (на живіт). При падінні потрібно встигнути в частку секунди позбутися предметів у руках, відкинувши їх в сторону. Моментально ноги повинні бути випрямлені, а обидві руки злегка зігнуті в ліктях і в упівсили напружені, пальці рук розвести, як віяло. Зробити треба так, щоб обидві руки торкнулися землі одночасно. Це вдвічі зменшить навантаження на кожну руку, а контакт із землею гаситься пружністю обох рук.

Правильно падаємо на бік. При падінні на бік негайно витягніть руку перед собою, а не в бік падіння, розгорніть її долонею вниз. Рука повинна торкнутися землі одразу всією своєю довжиною на частку секунди раніше решти тіла, замортизувавши падіння тулуба. Одночасно зігніть ногу, на яку Ви падаєте, під 90 градусів, створивши з неї подобу трикутника і постарайтеся торкнутися землі всієї бічною поверхнею цієї ноги. Підборіддям торкніться грудей, злегка притиснувши вухо до протилежного плеча, а не до того, на яке падаєте.

Правильно падаємо назад (на спину). Розведіть в сторони прямі руки під кутом до тулуба близько 45 градусів, повернувши їх долонями вниз. Пальці рук повинні бути прямими і притиснутими один до одного. Опустіть підборіддя на груди і закрийте рот, щоб язик не потрапив між зубами. Коліна трохи зігніть і розведіть в сторони (щоб не вдарити себе колінами в обличчя). Спина повинна прийняти дугоподібну форму, таку, що по ній можна було погойдатися від плечей до попереку і назад. При правильному падінні Ваші руки повинні торкнутися землі раніше, ніж інше тіло і замортизувати удар.

Проведіть вдома тренування падіння, і ваше тіло автоматично згадає необхідний навик в потрібний момент!

Якщо падіння уникнути не вдалося

Забиття – звичайна справа при слизькій дорозі. Діставшись додому, постарайтеся звести наслідки удару до мінімуму, приклавши до потерпілого місця щось холодне. Після цього не зайвим буде змастити місце забиття знеболюючою маззю і постаратися якомога менше напружувати постраждалу кінцівку. Якщо нога або рука почала опухати – мчіться до травмпункту.

Якщо наслідок ненавмисного «приземлення» – синяк, подивіться, як він буде себе вести. Якщо «цвіте», тобто змінює забарвлення, значить все в порядку. Якщо не змінює колір, а тільки більше червоніє – негайно зверніться до лікаря!

Якщо розтягнули зв’язки. Розтягнутим зв’язкам потрібно надати допомогу негайно, інакше з часом вони ослабнуть, і нога стане підвертатися не тільки в ожеледь. Відразу ж поверніться додому, змастіть область суглоба гепариновмісною маззю, накладіть тугу пов’язку. Забинтовавши ногу, на 15-20 хв прикладіть до хворого місця холод. 1-2 дні побудьте вдома і намагайтеся не навантажувати хвору ногу.

А раптом перелом? Про неблагополуччя дасть знати гострий біль у руці або нозі, що посилюється при найменшій спробі нею поворухнути, через що рух стає неможливим. Необхідно терміново дістатися до травмпункту, тому кричіть якомога голосніше, кличте на допомогу перехожих, викликайте швидку допомогу.

Дієта для міцних кісток і суглобів

Налягайте на рибу і морепродукти – в них багато фосфору, який необхідний для міцності кісток. У щоденному раціоні має бути присутнім також сир (в ньому потрібний вам кальцій). Балуйте себе холодцем, желе і киселем – желюючі речовини в їх складі забезпечують гнучкість суглобів. Не забувайте і про вітамінно-мінеральні комплекси.

Спортсмени – не падають!

Дослідження в області травматології довели, що навіть мінімально тренована людина (що займається силовими навантаженнями помірно) схильна до ризику падіння менше на 65%, ніж ті, хто тільки планує похід в спортивну секцію. Не так бояться впасти в ожеледицю і танцюристи завдяки постійному виконанню вправ на координацію.

Зима у розпалі. Будьте обережні!

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я!

Вельмишановні спеціалісти!

Повідомляємо Вам інформацію про те, що 10 січня 2017 року виробник «Exir Pharmaceutical Company», Iran – отримав:

СЕРТИФІКАТ ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ ВИРОБНИЦТВА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ВИМОГАМ НАЛЕЖНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

CERTIFICATE OF GMP COMPLIANCE

Сертифікат підтверджено Державною службою України з лікарських засобів.

Даний сертифікат дійсний до 19.10.2019.