Автор: administrator

25 травня в місті Суми пройшла конференція отоларингологів Сумської області. Ця конференція проходила в рамках виїзного циклу підвищення кваліфікації ЛОР лікарів, який проводила кафедра ЛОР хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти.

У складі президії були (на фото зліва направо): головний хірург управління охорони здоров’я Сумської обласної державної адміністрації, кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар України Кобилецький Микола Михайлович, завідувач кафедри отоларингології Харківської медичної академії післядипломної освіти, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Гарюк Григорій Іванович, обласний отоларинголог Сумської облдержадміністрації, завідувачка ЛОР відділенням Сумської обласної клінічної лікарні Ситник Валентина Іванівна і завідувач курсом отоларингології медичного інституту СумДУ, кандидат медичних наук, доцент Смєянов Євген Владиславович.

В ході заходу були заслухані доповіді обласних фахівців про ЛОР-службу Сумської області. Обласний отоларинголог Сумської облдержадміністрації, завідувачка ЛОР відділенням Сумської обласної клінічної лікарні Ситник Валентина Іванівна говорила про показники роботи ЛОР-служби в 2016 році і стан надання ЛОР допомоги дорослому населенню області.

Також Валентина Іванівна виступила на тему «Сучасні підходи в лікуванні гострих риносинуситів». Вона зупинилася на питаннях надання медичної допомоги при гострих риносинуситах відповідно до нового наказу МОЗ України від 11.02.2016 №85 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гострий риносинусит». Обласний фахівець зробила акцент на раціональній антибіотикотерапії і звернула увагу фахівців на препарат Лопракс як ефективний, якісний і безпечний антибіотик в комплексній терапії риносинуситів у дорослих і дітей з 6 місяців.

Обласний дитячий отоларинголог, завідувачка ЛОР відділенням Сумської дитячої обласної лікарні Жукова Валентина Іванівна представила доповідь на тему «Стан надання ЛОР допомоги дитячому населенню Сумської області в 2016 році.».

З інформацією про надання слухопротезної допомоги жителям Сумської області виступила обласний сурдолог Вегера Олександра Петрівна.

Ту ж проблему стосовно дитячого населення висвітлила обласний дитячий сурдолог Кулик Тетяна Федорівна.

Завідувач курсом отоларингології медичного інституту СумДУ, кандидат медичних наук, доцент Смєянов Євген Владиславович виступив з інформацією про організацію та довгоочікувану реєстрацію Сумського обласного медичного наукового товариства ЛОР лікарів 19 травня 2017 року. Він висвітлив позитивні перспективи роботи товариства для кожного лор-спеціаліста області.

ТМ ФарсіФарм на конференції представляли співробітники компанії, в тому числі керівник Служби просування Хохлова Олена. Гостям заходу демонструвалися стенди препаратів Лопракс, Лораксон і Ексипім. Для професійного ознайомлення кожен доктор отримав препарат Лопракс в таблетованій формі випуску.

На фото зліва завідувач курсом отоларингології медичного інституту СумДУ, кандидат медичних наук, доцент Смєянов Євген Владиславович, праворуч – керівник Служби просування ТМ ФарсіФарм Хохлова Олена.

Хвороба Паркінсона пов’язана з загибеллю нейронів глибоко всередині мозку, що викликає у пацієнтів тремор і труднощі з пересуванням. Існують лікарські препарати, що полегшують ці симптоми, але вони стають менш ефективними в міру прогресування захворювання.

Раніше вважалося, що це захворювання виникає через пошкодження мозку. Але останні дослідження різних вчених вказують на те, що проблема може ховатися в зовсім іншому місці – в кишечнику.

Дослідження вчених з Каролінського інституту

Група вчених з Каролінського інституту вивчала механізми, що зв’язують ШКТ і блукаючий нерв з хворобою Паркінсона.

Блукаючий нерв – це десята пара черепно-мозкових нервів. Блукаючий нерв дуже довгий і проходить від черепа до середини шлунково-кишкового тракту, тому і має таку цікаву назву. Цей нерв контролює процеси, що йдуть несвідомо, наприклад, серцебиття і травлення.

В ході своєї роботи дослідники вирішили з’ясувати, чи правда, що хірургічне втручання під назвою «ваготомія» (розсічення блукаючого нерва) зменшує ризик розвитку хвороби Паркінсона. Фахівці вивчили історії хвороб більше 9400 людей, які пройшли ваготомію, пов’язану з повним видаленням основного стовбура і гілок блукаючого нерва. Така операція зазвичай проводиться у людей з виразкою шлунка. 337000 людей виступили в якості контрольної групи. Отримані результати показали, що пацієнти, які зазнали ваготомію, мали на 40% нижчий ризик розвитку хвороби Паркінсона, ніж люди із загальної популяції.

Боцзін Лю пояснює: «Ці результати можуть розглядатися в якості попереднього доказу гіпотези, що хвороба Паркінсона може починатися в кишечнику. Інше свідчення на користь цієї гіпотези – той факт, що люди, які страждають на хворобу Паркінсона, часто стикаються з гастроентерологічними проблемами, наприклад, з запорами. Ці проблеми нерідко виникають за кілька десятків років до розвитку паркінсонізму».

Цікаве спостереження! Виявляється, існує залежність виникнення хвороби Паркінсона у чоловіків при систематичному вживанні однієї-двох склянок молока. Вважається, що в цьому, можливо, винні забруднення, що містяться в молоці (але встановлено, що це не кальцій).

Робота вчених з Каліфорнійського технологічного інституту

Вченим відомо, що одна з ознак хвороби Паркінсона – накопичення в клітинах мозку білка, який називається синуклеїн. У людей з хворобою Паркінсона щось змушує молекули синуклеїну видозмінюватися в іншу форму, через що вони злипаються одна з однією.

Раніше дослідники припустили, що така трансформація синуклеїну може починатися за межами мозку. Тоді ж патологоанатоми повідомили, що під час розтину виявили синуклеїнові згустки в нервах, розташованих в кишечнику. Медики проводили розтин трупів людей, у яких була хвороба Паркінсона, а також у тієї людини, у якої при житті не було симптомів захворювання, проте і у неї в мозку були виявлені характерні зміни.

Дослідники припустили, що своєрідним тригером (поштовхом до появи хвороби) міг стати якийсь невідомий мікроб або токсин.

Цікаве спостереження! Фермери, які піддаються впливу певних пестицидів, і люди, які п’ють воду з колодязів (можливо, також забруднену пестицидами), мають більше шансів дістати хворобу Паркінсона. Ймовірно, ці хімічні речовини також можуть нашкодити нервам в кишечнику.

Потім вчені простежили за переміщенням волокон синуклеїну з кишечника глибоко всередину мозку. Вони вводили волокна синуклеїну в шлунок і кишечник лабораторних мишей. Через три тижні волокна можна було побачити біля основи мозку, а через два місяці вони вже пробиралися до частин мозку, які контролюють рухи. Гризуни при цьому стали менш моторними – схожий ефект спостерігається у людей з хворобою Паркінсона.

Поки ні одну бактерію або вірус медики “не звинувачували” в тому, що вони викликають хворобу. Однак є деякі дані, які вказують на те, що люди з хворобою Паркінсона мають відмінну від здорових людей кишкову мікрофлору.

Цікавий факт! А ось кава корисна і для профілактики і, в якійсь мірі, для лікування хвороби Паркінсона. Частота захворюваності на хворобу Паркінсона в осіб, які випивають 3-4 чашки кави в день менше на 15%, у кавоманів, які п’ють по 5-6 чашок – на 35%, по 7 чашок – на 70%. Однак в таких кількостях кава, звичайно ж, має безліч протипоказань і побічних ефектів.

Більшість дослідників впевнені, що вже кілька десятиліть потому хвороба Паркінсона може стати для людства гігантською проблемою. Тому чим швидше вчені зрозуміють, де від самого початку “наноситься удар”, тим простіше їм стане виявляти захворювання і, відповідно, лікувати його.

Одноклітинні мікроорганізми покривають практично всю поверхню нашого тіла і є такою ж частиною нашої біології, як тканини і органи. Вони “тренують” імунну систему людини і регулюють її метаболізм.

Сьогодні вивченням мікробів, які існують з нами пліч-о-пліч, займаються багато вчених, ця тема дуже цікава і, напевно, ще довго ми будемо дізнаватися все нові і нові факти про ці загадкові мікроорганізми. Наприклад, зовсім недавно група вчених з Університету Дьюка (Duke University) виявила, що мікроорганізми здатні управляти роботою організму тварин-господарів, на молекулярному рівні змінюючи експресію певних генів. Результати дослідження були опубліковані у виданні Genome Research.

“Експресія генів (gene expression): процес, за допомогою якого закодована в генах інформація перетворюється в структури, присутні або діючі в клітині.

В останні роки дослідники виявили велику кількість зв’язків між людською мікробіотою (трильйонами бактерій, вірусів і грибків) і широким спектром різних захворювань – від анорексії до діабету.

“Отримані нами дані дозволяють припустити, що найстаріші частини нашого геному і моменти взаємодії з мікробами, що відбулися багато років тому, мають відношення до хвороб, які існують сьогодні”, – розповідає провідний автор дослідження Джон Ролз (John Rawls), доцент мікробіології і молекулярної медицини університету Дьюка.

Працюючи над новим дослідженням, вчений вивчав вплив, який мікробіота може чинити на геном тварин. Для цього треба було проаналізувати ділянки геному, керуючі включенням і вимиканням генів. ДНК деяких з таких ділянок упакована в щільні структури, які унеможливлюють її прочитання. Інші, так звані «гени-підсилювачі» або «енхансери», для включення гена потребують прикріплення спеціальних білків, факторів транскрипції.

Один з дослідників Джеймс Девісон (James M. Davison) порівнював описані ділянки геному в двох групах мишей: перша складалася з гризунів, у яких не було мікроорганізмів в шлунках, а друга з тварин з нормальною мікрофлорою.

Вчений виявив, що велика кількість енхансерів поводяться інакше в присутності мікроорганізмів. Він також з’ясував, що деякі з цих ділянок ДНК пов’язані з білком HNF4A, древнім фактором транскрипції. Відомо, що він “замішаний” в ряді хвороб людини, в тому числі запальному захворюванні кишечника, ожирінні та діабеті.

Порівнявши геноми послідовності різних видів (в тому числі, людини, миші і риби даніо-реріо), Дейвісон прийшов до висновку, що в ході еволюції білок HNF4A, мабуть, став відігравати захисну роль – він почав запобігати розвитку запальних процесів в кишечнику в відповідь на присутність мікробіоти. Однак деякі мікроорганізми виявилися здатні «вимикати» цей захисний білок, порушуючи його роботу. Коли білок опинявся повністю «вимкнений», мікроорганізми активували експресію генів, пов’язаних з розвитком запальних захворювань кишечника у тварин!

Культура клітин кишечника миші. Зеленим підсвічується захисний білок HNF4A, що знаходиться всередині ядер клітин.

Дослідники досі точно не знають, як мікроби “відключають” HNF4A, але у них є ряд гіпотез, що пояснює цей факт. Наприклад, мікроби можуть якимось чином блокувати місця прикріплення білка до ДНК.

Невідомо також, чи існують окремі групи мікробів, більш схильні до подібних маніпуляцій, ніж інші. Ролз повідомляє, що, якщо вченим вдасться знайти відповіді на ці питання, це може привести до появи нових терапевтичних стратегій, спрямованих на повернення білку HNF4A здатності захищати людське здоров’я.

15-16 травня в місті Запоріжжя проходила Щорічна традиційна весняна конференція Українського наукового медичного товариства лікарів-отоларингологів. Цього року захід був присвячений фармакотерапії і хірургічним методам лікування захворювань ЛОР-органів у дорослих і дітей. Організаторами заходу виступили Міністерство охорони здоров’я України, Національна Академія медичних наук України, ДУ «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», Департамент охорони здоров’я Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізький державний медичний університет, Запорізька медична академія післядипломної освіти та Українське наукове медичне товариство лікарів-оториноларингологів.

Засідання конференції проходили в приміщенні Запорізької обласної філармонії. Щоб послухати доповіді колег, а також представити власні виступи, приїхали фахівці з усіх куточків України і зарубіжжя. Основними темами, які піднімали доповідачі під час своїх виступів, стали гострі та хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів і вуха, а також алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів.

Виступ на тему «Концепція локальної етіологічно адекватної вакцинації проти респіраторних вірусів і грипу» підготували директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», керівник клініки запальних захворювань ЛОР-органів, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, Віце-президент Національної академії медичних наук України, Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Заболотний Дмитро Ілліч (м. Київ), доктор медичних наук, професор, лікар-імунолог вищої категорії Мельников Олег Феодосійович та інші співавтори. Академік НАМН України, головний отоларинголог України, завідувач кафедри оториноларингології Української медичної стоматологічної академії, доктор медичних наук, професор Безшапочний Сергій Борисович (м. Полтава) представив доповідь на тему «Бактеріальні ускладнення ГРЗ/ГРВІ – лікування».

На фото в центрі – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», керівник клініки запальних захворювань ЛОР-органів, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, Віце-президент Національної академії медичних наук України, Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Заболотний Дмитро Ілліч, зліва – завідувач кафедри оториноларингології Запорізької медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук, професор Гусаков Олександр Дмитрович, праворуч – завідувач кафедри оториноларингології Запорізького державного медичного університету, професор, доктор медичних наук, член Правління товариства отоларингологів України Троян Василь Іванович.

Крім пленарних засідань, в рамках конференції відбувся конкурс молодих вчених на кращу наукову доповідь, майстер-клас про сучасні підходи до діагностики та лікування флегмонозних захворювань глотки та шиї, а також проходила виставка медичного обладнання та лікарських препаратів.

ТМ ФарсіФарм за традицією також брала участь в конференції. На цей раз наші препарати фахівцям представляли керівник Служби просування ТМ ФарсіФарм Хохлова Олена, регіональний менеджер Пігарьов Антон, медичні представники ТМ ФарсіФарм по місту Запоріжжя та Запорізькій області Гончарова Віта і Піпур Микола. Фахівці отримували детальну інформацію про такі препарати, як Лораксон, Лопракс, Ексипім, Лорікацин і Лактен. Їх цікавили можливості застосування даних препаратів у власній лікарській практиці, дозування і схеми застосування у лор-хворих.

Конференція, як завжди, була дуже корисною для фахівців. Щороку вона створює найкращі умови для спілкування і обміну досвідом лікарів-оториноларингологів і дозволяє обговорити найбільш актуальні питання лікування пацієнтів з різними захворюваннями вуха, горла і носа.

На фото праворуч – міський отоларинголог міста Черкаси Кульчіковскій Всеволод Елліадовіч, зліва – керівник Служби просування ТМ ФарсіФарм Хохлова Олена.

Ні для кого не секрет, що у ссавців клітини крові народжуються і дозрівають в кількох місцях: в першу чергу, це кістковий мозок, потім селезінка, тимус і лімфатичні вузли. Однак 2 місяці тому вчені зробили сенсаційну заяву: виявлений новий орган кровотворення. Ним виявилися… легені!

Колектив під керівництвом професора Каліфорнійського університету в Сан-Франциско Марка Луні (Mark R. Looney) довів, що в легенях утворюється більше половини тромбоцитів.

Тромбоцити — плоскі червоні пластинки крові, які відіграють важливу роль у процесі згортання: вони закривають собою місце розриву кровоносної судини; крім того, на їх поверхні зазвичай відбуваються реакції плазмового згортання і реакції, пов’язані із запальним процесом.

Давно відомо, що тромбоцити утворюються в результаті діяльності мегакаріоцитів — гігантських клітин кісткового мозку. Треба зазначити, що вчені вже знаходили мегакаріоцити в легенях, але вважалося, що вони «живуть і працюють» в кістковому мозку.

Це цікаво! Як не дивно, при значних крововтратах кількість тромбоцитів не зменшується, а збільшується. Це пов’язано з тим, що організм намагається максимально компенсувати втрати. Зниження показника спостерігається лише в перші години після початку кровотечі, але вже через добу рівень вмісту тромбоцитів піднімається помітно вище норми.

Випадкове відкриття

На цей раз вчені збиралися вивчати, яким чином імунна система взаємодіє з курсуючими по судинам легенів тромбоцитами. Дослідження такого типу стало можливим завдяки двофотонній інтравітальній візуалізації, техніці, нещодавно розробили Марком Луні з колегою, професором патології Метью Краммелом (Matthew F. Krummel). За допомогою цієї методики можна спостерігати за поодинокими клітинами всередині найтонших кровоносних судин в легенях живих мишей.

Однак, як це часто буває, випадково дослідники знайшли більше, ніж шукали. У науковій роботі використовувалися трансгенні миші, тромбоцити яких після модифікації випускали зелене світло. У процесі спостереження вчені виявили в легенях гігантську популяцію мегакаріоцитів. Стало ясно, що треба копати глибше. Більш деталізована візуалізація показала, що мегакаріоцити працюють і в легенях – за годину вони виробляли понад 10 мільйонів тромбоцитів, а це більше, ніж половина всього обсягу виробництва тромбоцитів у мишачому організмі! З допомогою відеомікроскопії вчені виявили, що за межами кровоносних судин легень знаходиться близько мільйона клітин-прабатьків мегакаріоцитів, а також стовбурових клітин крові.

Це цікаво! Чому, коли ми нервуємо, сваримося, кричимо, у нас болить голова? Це відбувається через те, що в стресових ситуаціях в організмі починається активне вироблення тромбоцитів, що може призводити до утворення тромбів в судинах. Тромби перекривають вільний рух крові по судинах, в тому числі головного мозку. Це і викликає мігрені.

Як працюють легені?

Щоб зрозуміти, як працюють легені в якості джерела тромбоцитів, дослідники провели серію трансплантацій. Пересаджуючи легені від одних мишей (у яких тромбоцити і мегакаріоцити світилися зеленим світлом) до інших, вдалося з’ясувати, що мегакаріоцити приходять в легені з кісткового мозку, і що якщо пересадити легкі тварині, в якої сильний недолік тромбоцитів, то цей недолік швидко компенсується. Причому після пересадки нормальний рівень тромбоцитів тримається декілька місяців, тобто мегакаріоцити в пересаджених легенях можуть поновлюватися досить довго.

Більше того, коли легені пересаджували мишам, у яких кістковий мозок взагалі погано працював, то легеневі запаси стовбурових клітин переміщалися в кістковий мозок і починали виробляти там не тільки мегакаріоцити, але й імунні нейтрофіли, В-клітини і Т-клітини!

Ці експерименти дозволяють припустити, що в легенях міститься велика кількість стовбурових клітин, здатних відновлювати пошкоджений кістковий мозок і знову починати вироблення багатьох компонентів крові. Як саме мегакаріоцити і стовбурові клітини подорожують між легенями і кістковим мозком, не зовсім зрозуміло; очевидно, вони підпорядковуються якимось хімічним сигналам, які, треба думати, скоро розшифрують.

Стовбурові клітини – унікальний тип незрілих клітин, які є прабатьками всіх клітин і тканин нашого організму. Вони служать «матеріалом» для регенерації уражених тканин або органів. У процесі дорослішання спостерігається катастрофічне зниження кількості стовбурових клітин: при народженні одна стовбурова клітина зустрічається на 10 тисяч інших, до 20-25 років – на 100 тисяч. До 50 років в організмі залишається всього одна стовбурова клітина на 500 тисяч.

Значення відкриття

Отримані результати мають колосальне значення для біології та медицини. Якщо дійсно виявиться, що і наші легені містять стовбурові клітини крові і виробляють тромбоцити, то, ймовірно, це відкриє нову сторінку в медицині – керуючи легеневими запасами стовбурових клітин, можна буде більш ефективно лікувати інфекційні хвороби і різноманітні розлади, пов’язані зі слабким імунітетом і з аномальним згортанням крові.

В цьому році у нас в компанії відбулася несподівана і дуже приємна подія. Ми відкрили свій Музей Писанок! Над створенням експозиції працювали співробітники ТОВ «Медвестснаб», а результати їх роботи перевершили всі наші очікування!

Експонати музею ФарсіФарм виконані з використанням різних технік. Тут і класичний розпис, і декупаж, і в’язання гачком, і бісероплетіння, і фетр… Деякі співробітники підключили до створення писанок дітей. Очі розбігаються від такої краси!

В експозицію музею ФарсіФарм дуже гармонійно вписалася карта України, яку співробітники створили в цьому році під час щорічної наради.

Як відомо, найбільша мотивація зробити щось краще, креативніше, застосувати весь свій талант – це конкуренція. Для того, щоб додати певну нотку суперництва, було прийнято рішення щороку вручати авторам трьох найбільш вподобаних робіт пам’ятні призи.

Але коли всі роботи добралися до Києва, і ми побачили всю цю красу, то зрозуміли, що вибрати кращі роботи просто неможливо! Нічого не залишалося, крім як провести розіграш-лотерею. Спеціально створена комісія у складі Шмирьової Валентини Сергіївни, Долоки Віталія та Пігарьова Антона була уповноважена витягнути з непрозорого мішечка імена трьох щасливчиків. Ними виявилися Рябко Людмила, Деяк Наталія та Хохлова Олена, які отримали в подарунок чудові книги.

Дякуємо нашим талановитим майстрам і майстриням! Ми дуже сподіваємося, що з кожним роком наш музей буде поповнюватися новими і новими екземплярами.

27 квітня у місті Запоріжжі на базі Запорізького державного медичного університету проходила науково-практична конференція, присвячена актуальним питанням педіатрії. У заході брали участь лікарі педіатричного профілю, сімейні лікарі, а також лікарі-інтерни. Організаторами конференції виступили Запорізький державний медичний університет, Асоціація педіатрів Запорізької області та Департамент охорони здоров’я облдержадміністрації Запорізької області.

Під час засідання доповідачі піднімали безліч питань, їх виступи викликли великий інтерес у запрошених фахівців. Так, професор, завідувач кафедри дитячих хвороб факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету, голова Асоціації педіатрів Запорізької області Боярська Людмила Миколаївна представила лікарям доповідь на тему «Фармакологічні підходи до протикашльової терапії». Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії і неонатології Запорізької медичної академії післядипломної освіти Овчаренко Леонід Сергійович виступив з доповіддю на тему «Природна імунізація при гострих захворюваннях респіраторного тракту у дітей». Виступ, присвячений європейським рекомендаціям щодо лікування гострих гастроентероколітів у дітей, представив доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри госпітальної педіатрії Запорізького державного медичного університету Геннадій Олександрович Лєженко.

Підвищений інтерес у слухачів викликала доповідь кандидата медичних наук, доцента кафедри дитячих хвороб факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету Котлової Юлії Валентинівни під назвою «Оптимізація застосування цефалоспоринів III покоління (Цефіксим) у практиці лікаря-педіатра». У своєму виступі вона говорила про можливості застосування препарату Лопракс в педіатричній практиці, а також про переваги даного препарату перед іншими цефалоспоринами III покоління.

ТМ ФарсіФарм на конференції представляли продакт-менеджер Нафієва Сусана і медичний представник ТМ ФарсіФарм по місту Запоріжжя та Запорізькій області Гончарова Віта.

На фото праворуч кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих хвороб факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету Котлова Юлія Валентинівна, зліва – продакт-менеджер ТМ ФарсіФарм Нафієва Сусана.

На фото праворуч – медичний представник ТМ ФарсіФарм по місту Запоріжжя та Запорізькій області Гончарова Віта, зліва – продакт-менеджер ТМ ФарсіФарм Нафієва Сусана.

XXI століття – дивовижний час, коли вчені мало не кожен день роблять нові відкриття. Здавалося б, людське серце – один з найбільш вивчених органів. Центральний насос для всього нашого організму, що перекачує збагачену киснем кров з легень по всьому тілу. Але кілька днів тому американські вчені заявили про дивовижне відкриття. Вони з’ясували, що в серцевому м’язі людини і тварин присутні клітини, які в критичному стані здатні виробляти електричні імпульси і при різних збоях повертати серце до нормальної роботи!

Цими клітинами виявилися імунні клітини-макрофаги, які постійно знаходяться в запалених або заражених тканинах тіла, проте в серці вони чомусь живуть завжди. Раніше вважалося, що макрофаги відіграють роль обмежувачів поширення електричних імпульсів, але тепер це виявилося зовсім не так.

Матіас Нарендорф, викладач Гарвардського університету, заявив, що його знахідка в подальшому може допомогти численним пацієнтам уникнути операції на серці, відмовитися від медикаментозного стимулювання серцевої діяльності, ослаблення ознак гіперактивності серцевого м’яза, що призводить до виснаження і сумних наслідків.

Головний мотор людського організму

Серце – унікальний орган, оскільки для своєї діяльності не вимагає прямих вказівок з боку мозкових структур, воно діє цілком автономно за допомогою вироблення імпульсів клітинами-водіями і передачі їх в кардіоміоцити, завдання яких розслаблятися і скорочуватися в певній і злагодженій послідовності. Більшість клітин серця з’єднані одна з однією особливими білковими “проводами”, так званими щілинними контактами, які допомагають їм синхронізувати свою роботу і правильно перекачувати кров через передсердя і шлуночки.

Якщо робота клітин-водіїв або щілинних контактів порушується, виникає серцева недостатність та інші серйозні проблеми.

Роль макрофагів у підтриманні серцевого ритму

Команду Нарендорфа не покидало питання, чому макрофаги постійно перебувають в серці, коли немає ніяких запалень і заражень його тканин. Щоб у всьому розібратися, фахівці виростили декількох мишей, в чиїх серцях макрофаги відсутні, і перевірили, як їх серце буде вести себе під навантаженням. Результати цього експерименту були несподіваними – робота серця не покращилася, а погіршилася. Серцебиття сповільнилося, а на електрокардіограмі вчені зафіксували серйозні порушення.

Потім вчені приступили до вивчення розподілу макрофагів в серце нормальних мишей. Виявилося, що велика частина імунних клітин перебувала на перегородках між шлуночками і передсердями, де знаходяться точки, звідки електричні імпульси, що виробляються клітинами-водіями, поширюються на м’язи.

Підключивши до дослідження електрофізіологів, вчені проаналізували електричні характеристики макрофагів і встановили, що вони не тільки виробляють імпульси струму, але також можуть виступати як додаткові дроти, що з’єднують за допомогою своїх щілинних контактів кардіоміоцити.

“Коли ми вперше виміряли напругу і побачили, що макрофаги ритмічно заряджаються і розряджаються, тільки тоді я зрозумів, що ці клітини не ізолюють серцевий м’яз від навколишнього середовища, а навпаки, допомагають йому проводити струм. Тепер нам потрібно зрозуміти, як запалення в серці впливають на роботу цих клітин і як вони проводять струм”, — заявив Маттіас Нарендорф.

Виходить, макрофаги здатні виробляти електрику самостійно, навіть коли відмирають ділянки серця, або сумарний струм клітин-водіїв є недостатнім. По суті, в таких випадках імунні клітини виконують роль дефібрилятора.

Таким чином, стимулюючи або пригнічуючи макрофаги, згідно з припущеннями вчених, можна змусити серце «відремонтувати себе» без хірургічного втручання.

Нові дані дають надії на позитивне використання відкриття в лікуванні серцевих захворювань.

Слово “трансжири” з’явилося в нашому побуті відносно недавно, на початку минулого століття, коли відома компанія Procter & Gamble приступила до випуску нового продукту для кулінарії, отриманого методом гідрогенізації бавовняної олії. Мова йшла про маргарин Crisco, дешевий, здатний довго зберігатися, не окислюючись, не прогоркаючи і не втрачаючи тверду форму навіть при кімнатній температурі.

Щастя в невіданні

Понад півстоліття гідрогенізовані жири не тільки були на піку популярності через дешевизну і прекрасні споживчі властивості, але й пропонувалися в якості однієї зі складових здорового харчування, ледь не витіснивши собою з традиційного раціону харчування натуральне вершкове масло. Тривалий час гідрогенізовані жири пропагувалися як здорова альтернатива жирам тваринного походження.

Друга світова війна і брак продовольства остаточно перенесли маргарин з хімічної лабораторії на стіл звичайної людини.

Як отримуються трансжири?

Трансжири, або трансжирні кислоти, являють собою тип ненасичених жирів, що рідко зустрічаються в продуктах тваринного походження. Їх отримують шляхом каталітичної гідрогенізації очищеної олії, видаляючи неотверділу рідку фазу під тиском, з подальшим охолодженням для застигання продукту.

Все зводиться до маніпуляції з вуглецевими закінченнями, які є у всіх жирів. Насичені жирні кислоти, що знаходяться в м’ясі, сирах і вершковому маслі, мають вуглецеві ланцюги без подвійних зв’язків між атомами вуглецю, що дає можливість максимально наситити їх атомами водню. Це надає їм корисних властивостей, такі продукти мають тверду консистенцію при кімнатній температурі.

Ненасичені жирні кислоти, навпаки, мають вуглецеві закінчення з подвійними зв’язками і меншою кількістю атомів водню. Використовуючи технологію, описану вище, виробники досягають насичення воднем подвійних вуглецевих зв’язків рослинних олій, перетворюючи їх в тверді жири, хоча у них, як і раніше, зберігаються у великій кількості подвійні вуглецеві зв’язки.

Що небезпечного?

Штучні трансжири шкідливі для нашого здоров’я. Вони токсичні, мають властивість накопичуватися в організмі і породжують небезпечні наслідки. Потрапивши всіма правдами і неправдами в клітину, гідрогенізований жир припиняє процес перенесення в неї живильних речовин через мембрану. В результаті цього клітина не отримує повноцінного харчування і накопичує токсини.

Трансжири пов’язані з системними запальними маркерами і викликають дисфункцію в клітинах, що вистилають органи. Вживання їх пов’язано з більш високим ризиком інсульту і хвороб серця. А значна концентрація трансжирів у тканинах організму асоціюється з багаторазовим ризиком не пережити серцевий напад. Системне вживання трансжирів підвищує шанси розвитку цукрового діабету, проблем з печінкою, ендокринних порушень, знижує рівень тестостерону, погіршує пам’ять і знижує здатність до зачаття.

Отримуючи з їжею трансжири, ми надаємо своєму організму «ведмежу послугу», пропонуючи йому замість якісного будматеріалу дешеву штучну підробку.

Де можна зустріти трансжири?

Звичайно ж, найбільшою популярністю трансжири користуються у виробників фастфуду. Воно й не дивно, адже жир для фастфуду повинен бути дешевим, максимально позбавленим смаку і володіти довгим терміном зберігання.

Також гідрогенізований жир застосовується у виробництві будь-яких напівфабрикатів: зручних і доступних рибних, м’ясних котлеток і т. п. Крім того, ним буквально напхані всі кондитерські вироби промислового виробництва – обожнювані ласунами цукерки, печиво, пончики, торти і тістечка, популярні сьогодні серед молоді крекери, чіпси та попкорн. Не обійшлося без них і виробництво майонезів, всіляких паст-заправок, кетчупів, спредів, кави в стіках (3 в 1), сухих сніданків, готової глазурі, фасованих хлібобулочних виробів і ще багато чого.

Намагайтеся оминати ті продукти, у складі яких є маргарин, гідрогенізовані, частково гідрогенізовані або сатуровані жири, а також кулінарний жир. Якщо на упаковці вказано такі інгредієнти, як «рослинний жир» або «комбінований жир», швидше за все, вони також містять трансізомери.

Трансжири на вашій сковороді

Трансжири з’являються і в процесі звичайного смаження продуктів на сковороді. При смаженні на звичайній соняшниковій, або навіть популярній оливковій оліях, які містять велику кількість ненасичених жирів, під дією високих температур відбувається ізомеризація з природної цис-конформації в небезпечну транс-форму. Особливо шкідливими стають продукти, приготовані у фритюрі. Тому, здавалося б, проста смажена сирна кулька стає носієм руйнівних речовин.

Якщо ви готуєте вдома, замініть смаження тушкуванням, запіканням в духовці або грилем. Вчені довели, що харчуючись таким чином, вже через два роки ви зможете практично повністю «очистити» організм, щільно зашлакованний трансжирами.

Заборона на використання трансжирів показала свою ефективність

Виключення трансжирів з харчового раціону призвело до скорочення числа серцевих нападів і серцево-судинних хвороб за три роки після введення заборони в містах і округах Нью-Йорка. За офіційними даними, число серцевих нападів і інсультів знизилося на 6,2 відсотка порівняно з тими регіонами, які не вводили заборону. Торік інші дослідники повідомили, що заборона на трансжири в Нью-Йорку скоротила смертність від інших серцево-судинних захворювань на 4,5 відсотка, тобто зберегла близько 13 життів на 100 тисяч чоловік щорічно.

Досвід Нью-Йорка, що послідовно вводив обмеження на споживання трансжирів, починаючи від 2007 року, і посилив вимоги до виробників харчових продуктів в 2015 році, показує, що в цілому вдалося зберегти життя 45 людям на кожні 100 тисяч чоловік. Тому з 18 червня 2018 року FDA (англ. Food and Drug Administration – Управління по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів) поширює ці обмеження на всю територію США!

Експерти ВООЗ вважають, що мінімально безпечного рівня споживання трансжирів не існує і єдиний вихід – їх повна заборона.

Злоякісні пухлини репродуктивної системи є найбільш частими в структурі онкологічної захворюваності жінок. Сумарна частка цих пухлин становить 35%. Один з чинників ефективної боротьби з усіма онкологічними захворюваннями – прямий вплив на клітини пухлини, що не зачіпає здорові тканини. Саме цьому – адресній доставці – природа і навчила… сперматозоїди.

Вчені давно намагалися знайти оптимальний спосіб транспортування ліків, але поки є ряд труднощів. Так, кур’єри-бактерії часто викликають «помилкову тривогу» імунітету, а ліпосоми взагалі насилу проникають в тканини.

Використовувати сперматозоїди як засіб доставки протипухлинних препаратів в жіночому організмі вирішили вчені з Інституту інтегративних нанонаук (нім. Institut für Integrative Nanowissenschaften, IIN) і Технічного університету Кемніца (нім. Technische Universität Chemnitz). Дослідники стверджують, що сперматозоїд відмінно підходить в якості рушійної сили. Він пристосований до пересування в репродуктивному тракті, його мембрана добре захищає ліки від взаємодії зі здоровими клітинами, та й об’єм препарату, який може нести один сперматозоїд, досить значний.

Як змусити «кур’єра» рухатися до ракової пухлини?

Це головна проблема, з якою зіткнулися вчені. Адже надані самі собі, вони, швидше за все, не зможуть доставити препарат туди, куди потрібно, так як рухаються до яйцеклітини. Пухлинні клітини їх «не цікавлять», і зіткнутися з ними вони можуть тільки випадково.

Щоб керувати сперматозоїдами, вчені створили спеціальні «шоломи». Це схожі на трубочки полімерні структури довжиною в кілька мікрометрів, покриті найтоншим шаром заліза і титановим напиленням. Всередині — механізм з чотирьох «пелюсток», що виступають назовні. Коли сперматозоїд потрапляє в таку трубочку, пелюстки закриваються і замикають головку в шоломі. Але якщо він стикається з пухлиною, пелюстки розсуваються, сперматозоїд звільняється і може проникнути в клітину. Залізне покриття дозволяє вченим управляти сперматозоїдами за допомогою магніту, а титанове напилювання зменшує ризик виникнення небажаних реакцій.

Для експерименту вчені використовували сперму бика і препарат доксорубіцин, який використовується для хіміотерапії онкогінекологічних захворювань. Виявилося, що сперматозоїди надійно замикають ліки всередині: коли окремі клітини «просочують» їм, а потім поміщають в розчин на 96 годин, вони вивільняють тільки 18% препарату.

Щоб перевірити працездатність методу, вчені провели ряд тестів з пухлинами, вирощеними з лінії «безсмертних» ракових клітин HeLa. Хоча металева оболонка майже вдвічі уповільнила швидкість пересування сперматозоїдів, а препарат скоротив відстань, на яку вони здатні переміщатися, сперматозоїди все ж виявилися здатні, будучи направленими магнітом, добиратися до ракових клітин і доставляти в них ліки. Через 24 години вони не давали жодного ефекту, але через дві доби вбивали ракові клітини майже так само ефективно, як розчин аналогічного препарату (у живих залишилися 47% і 45% клітин відповідно). Через 72 години сперматозоїди показали найкращий результат — вижили тільки 13% ракових клітин.

Доставка лікарських засобів з допомогою сперматозоїдів:

1. Завантаження ліків.
2. З’єднання сперматозоїда з «шоломом».
3. Вивільнення сперматозоїда при зустрічі з раковою клітиною.
4. Поширення ліків.

До широкого впровадження цього методу ще далеко. Ученим належить вирішити ще багато завдань, в тому числі забезпечити спостереження за процесом, придумати, як позбутися в організмі шоломів, звести до нуля ймовірність, що після виконання заданої функції сперматозоїд стане причиною незапланованої вагітності і т. д. Але німецькі вчені вважають, що у методу є велике майбутнє, і крім онкології, його можна буде використовувати для лікування таких захворювань, як ендометріоз та інші.