Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
400 mg №14 (7х2)
Основні фізико-хімічні властивості: довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою
оболонкою від білого до світло-кремового кольору з рискою з однієї сторони.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики.
Цефалоспорини третього покоління. Код АТХ J01D D08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.
Цефіксим – антибіотик групи цефалоспоринів III покоління для
внутрішнього застосування. В умовах in vitro проявляє значну
бактерицидну активність щодо широкого спектра грампозитивних і
грамнегативних мікроорганізмів.
Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найчастішими
патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae,
Streptococcus pyogenes, E.coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species,
Haemophilus influenzae (бета-лактамази – позитивні і
негативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамази – позитивні і
негативні) і Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності при
наявності бета-лактамаз.
Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи
D) і Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні і

метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість
штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria
monocytogenes і Clostridia стійкі до цефіксиму.

Фармакокінетика.
Всмоктування. Абсолютна біодоступність після перорального
застосування цефіксиму становить 22-54 %. Оскільки наявність їжі значно
не впливає на всмоктування, цефіксим можна призначати незалежно від
вживання їжі. Максимальний рівень у сироватці крові після прийому
рекомендованих доз для дорослих або дітей становить від 1,5 до 3
мкг/мл. При повторному дозуванні можливе незначне накопичення
цефіксиму.
Розподіл. Цефіксим майже повністю зв’язується з фракцією альбуміну,
середня вільна фракція становить приблизно 30 %.
Метаболізм. Метаболіти цефіксиму не були ізольовані із сироватки крові
або сечі людини.
Виведення. Цефіксим виводиться в основному в незміненому вигляді із
сечею. Переважаючим механізмом є клубочкова фільтрація.
Немає даних про проникнення цефіксиму у грудне молоко.

Показання

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату
мікроорганізмами:

• інфекції верхніх дихальних шляхів (у тому числі запалення середнього вуха) та інші інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт, тонзиліт бактерійної етіології) у випадку відомої або підозрюваної стійкості збудника до інших часто використовуваних антибіотиків, або в разі ризику неефективності лікування;
• інфекції нижніх дихальних шляхів (у тому числі гострий бронхіт і загострення хронічного бронхіту);
• інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі цистит, цистоуретрит, неускладнений пієлонефрит).

Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найчастішими патогенними
мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E.coli,
Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамази – позитивні і
негативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамази – позитивні і негативні) і Enterobacter
species. Має високий ступінь стабільності при наявності бета-лактамаз.
Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи
D) і Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні і метициліностійкі
штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis,
Listeria monocytogenes і Clostridia стійкі до цефіксиму.

Побічна дія

Підтверджена гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або
до інших компонентів препарату; гіперчутливість до пеніцилінів; порфірія.