Категорія: Новини та події

Напевно, ви давно звиклися з думкою, що мільярди бактерій живуть на вашому тілі і всередині вас, але наступна інформація, швидше за все, стане для вас сюрпризом. Чи знаєте ви, що всередині вашого організму до того ж повно вірусів? Здивовані? Поспішаємо прояснити ситуацію.

Виявляється, наш геном наскрізь пронизаний вірусами, а точніше ретровирусами. “Ретро-” – не тому, що вік цих вірусів досягає 100 млн. років, а тому що з латинської “retro” перекладається як “зворотний” (характерною рисою сімейства є наявність у складі віріона РНК-залежної ДНК-полімерази, інакше званої зворотною транскриптазою).

Так як ретровіруси мають тільки РНК, вони змушені для відтворення вводити весь свій генетичний матеріал в ДНК хазяїна, як це робить найвідоміший в наш час ретровірус – вірус імунодефіциту людини ВІЛ, що викликає СНІД. Як тільки ретровірус потрапляє в клітину, він тут же виробляє ДНК-копію свого генома, яку вбудовує в ДНК клітини. Але найцікавіше відбувається тоді, коли ретровірус потрапляє в статеву клітину. У такому випадку, якщо носій встоїть перед атакою вірусу і виживе, вбудовану ДНК успадкують його майбутні покоління! Тепер для Вас не секрет, яким чином древні ретровіруси потрапили в нашу ДНК.

Залишки стародавніх інфекцій, які вразили статеві клітини і внесли зміни в генотип, називають ендогенними ретровірусами. Довгий час вважалося, що вірусні гени в ДНК людини не грають в житті наших клітин ніякої ролі, що вони так звана “темна матерія”, “сміттєва ДНК”. Але останні відкриття вчених змушують по-іншому поглянути на ці віруси, що мільйони років знаходяться в ув’язненні в нашому геномі.

Вірусні гени і стовбурові клітини

Виявляється, ендогенні ретровіруси грають не останню роль в стовбурових клітинах людини. Нещодавно таке відкриття зробили сінгапурські дослідники. Вони вивчали ендогенні ретровіруси підродини Н – HERV-H, які знаходяться в ембріональних стовбурових клітинах. З’ясувалося, що саме ці гени підтримують одну з основних функцій клітин – плюрипотентність.

Плюрипотентність (pluripotency, від лат. рlures – багато і potentia – сила, міць) – це те, завдяки чому стовбурові клітини дають початок будь-якому іншому типу клітин в нашому організмі. Для підтвердження своєї здогадки вчені провели простий експеримент, в ході якого професор Сіньюй Лу разом з колегами з Сінгапуру і Канади обробив стовбурові клітини спеціальною РНК, що подавляє активність генів HERV-H. Після цього клітини втратили свої стовбурові ознаки і стали схожі на сполучнотканинні фібробласти. Дослідники продовжили експерименти і виявили, що в оброблених таким чином стовбурових клітинах зменшилася активність білків, що відповідають за плюрипотентність.

Відкриття сінгапурських учених дає колосальні можливості для генної інженерії. Адже вчені давно шукають спосіб контролювати перехід клітин зі стовбуроого стану в диференційований і назад, а вірус HERV-H потенційно може дуже допомогти в цій справі.

 

Вірусні гени і багатоклітинні тканини

Більшість тканин і органів в нашому організмі (наприклад, шкіра, м’язи, кістки) складаються з клітин, які злилися разом і утворили одну велику клітку з безліччю ядер. Це відбувається за допомогою білків, під впливом яких руйнуються клітинні мембрани, клітини злипаються, а їх вміст перемішується.

Сьогодні відомі тільки два таких білка, хоча і вони довгий час залишалися загадкою. Один з них – синцитін – відкрили 15 років тому. Під його управлінням відбувається злиття клітин, які утворюють плаценту. Тоді ж і було виявлено, що ген синцитіна має вірусне походження. Ще один білок був відкритий два роки потому, але отримав менш звучну назву EFF-1. Рік тому вчені зробили ще одне відкриття: Фелікс Рей з Пастерівського інституту у Франції повідомив, що білки FF-сімейства, а відповідно, і білок EFF-1, в минулому теж були вірусними. Виявилося, що FF-1 дуже схожий з вірусними білками, за допомогою яких віруси зламують клітину перед проникненням. Особливо схожі у них якраз області, які працюють з клітинною мембраною. Тепер немає сумнівів, що механізм злиття і білки, за допомогою яких клітини зливаються одна з одною, багатоклітинні організми запозичили у вірусів.

Вчені будуть продовжувати дослідження: адже якщо два білки, що відповідають за утворення тканин в нашому організмі виявилися вірусного походження, можливо, й інші не стануть винятком?

Ретровіруси і головний мозок

Ще одне приголомшливе відкриття зробили вчені. Їм вдалося з’ясувати, що спадкові ретровіруси, які потрапили в наш геном мільйони років тому, відіграють важливу роль у створенні складних мереж, що характеризують мозок людини. Тобто практично вони допомагають формувати наше мислення, беручи участь в розвитку мозку!

«Ми вважаємо, що ретровіруси можуть пояснити, чому клітини мозку є настільки багатогранними за своїми функціями, а також чому ми всі такі різні,» – говорить шведський дослідник Йохан Якобсон з Лундського університету.

В одному з останніх досліджень фахівці встановили, що нейронні стовбурові клітини використовують спеціальний молекулярний механізм, за допомогою якого відбувається метилування ДНК – тобто включення і виключення ретровірусів. Контролює активацію генів білок TRIM28, який здатний вимикати ретровіруси за допомогою зворотного придушення гена, що носить назву гістонна модифікація. Коли дослідники видалили TRIM28 з деяких клітин, в тому числі, з печінки, мозку і білих кров’яних тілець, вони помітили зміни в експресії генів у мишей тільки в клітинах мозку. Це доводить, що механізм регулювання ендогенних ретровірусів в клітинах мозку відрізняється від механізмів, що діють в інших клітинах.

Величезне значення отриманих результатів очевидне. По-перше, вони проливають світло на деякі особливості еволюції головного мозку людини, а по-друге, відкривають шлях для подальших досліджень захворювань головного мозку, пов’язаних з генетичними факторами.

Ретровіруси і життя ембріона

Приготуйтеся, зараз найцікавіше. Виявилося, що з найперших днів (ще в утробі матері) ми з Вами знаходилися під захистом… все тих же вірусів! Вчені зі Стенфорда, крім батьківських ДНК, знайшли в триденних людських ембріонах дещо цікаве. З’ясувалося, що ембріон містить генну складову самого останнього ретровіруса під назвою HERVK, що проник в людський організм близько 200 тисяч років тому. Саме HERVK ми, можна сказати, зобов’язані життям.

У ході спостереження за вірусом вчені з’ясували, що він регулює генну активність клітин, діяльність рибосом і пов’язує деякі клітини РНК. Крім того, клітини цього вірусу виробляють особливий білок, який перешкоджає попаданню інших інфекцій в плід, що зародився в утробі матері, наприклад, захищає його від грипу. Таким чином, саме вірус оберігає людину від появи низки небезпечних недуг з перших днів.

Такого роду дослідження поступово змінюють точку зору вчених про ендогенні ретровіруси як про “генетичне сміття”. Все більше і більше дослідників схиляються до думки, що вони відіграють надзвичайно важливу роль в нашому організмі.

Якщо людина від сорому не червоніє –

може справа в поганому кровообігу?

(Нейах)

Одне з найпідступніших захворювань судин – тромбоз. Тромбоз – це формування всередині кровоносних судин згустків крові, що перешкоджають її вільному току по кровоносній системі. Існує безліч факторів, здатних привести до цього захворювання, наприклад зайва вага, нерухомість після операції, вагітність або прийом протизаплідних препаратів, але в першу чергу це, звичайно ж, вік. На жаль, найчастіше лікарям доводиться стикатися вже з наслідками захворювання – інфарктами і інсультами, тому як діагностика тромбозу на сьогоднішній день дуже недосконала.

На підставі симптомів тромбоз не можна ні підтвердити, ні виключити, а досить часто захворювання протікає і зовсім безсимптомно. Тому розпізнати наявність тромбу буває дуже складно. При підозрі на захворювання пацієнтові пропонується пройти ультразвукове дослідження вен (дуплексне сканування). Якщо у людини розвиваються симптоми емболії легеневої артерії, лікар призначає радіонуклідне дослідження легенів для підтвердження діагнозу і дуплексне сканування, щоб перевірити стан вен ніг. Але ці дослідження все ж не дають можливості на 100% підтвердити або спростувати наявність тромбу, особливо якщо мова йде про глибокі вени.

Дати людству швидкий і простий спосіб діагностики тромбозу вирішили дослідники з Массачусетського технологічного інституту. Використовуючи їх методику, можна буде дізнатися про наявність тромбу так само просто, як провести тест на вагітність! Так, це саме те, про що ви подумали, – діагностика тромбозу за допомогою простого аналізу сечі.

Трохи теорії

Згортання крові – це результат складного каскаду білкових взаємодій, кінцевим результатом якого є утворення фібрину – волокнистого білка, який«запечатує» рани. Останній етап цього процесу – утворення фібрину з фібриногену – контролюється ферментом тромбіном. Тромбін є регулятором гемостазу, що грає важливу роль у розвитку тромбозу. Наявні на сьогодні тести на згортання крові носять непрямий характер, наприклад виявляють присутність побічних продуктів фібрину, що вказує на процес руйнування тромбу, але ніяк не на початок його формування.

Суть нового методу діагностики

Свій метод діагностики вчені вирішили прив’язати до ферменту тромбіну, оскільки саме він, а не його побічні продукти, є найбільш інформативним фактором. Для виявлення тромбіну група вчених під керівництвом професора біохімії Сангіти Бхатія розробила спеціальні наночастинки, що ін’єктується. Торік дослідники вже використовували подібні наночастинки, але їх завданням було раннє виявлення колоректального раку. Експеримент був успішним, тому фахівці не сумнівалися в успіху нової розробки.

Щоб забезпечити наночасткам чутливість до тромбіну, на їх поверхню нанесли спеціальні чутливі до тромбіну пептиди. Після внутрішньовенного введення ці синтетичні біомаркери обстежують судинне русло на коагуляцію. Зустрічаючись з тромбіном, пептиди на поверхні наночастинок розщеплюються, і тоді наночастинки вивільняють в сечу ліганд-кодовані молекули-репортери. Для виявлення цих репортерів в сечі і їх кількісної оцінки використовуються антитіла, що специфічно зв’язуються з лігандами.

Для того, щоб не говорити про результати діагностики загалом, фахівці вирішили дати їм кількісну оцінку. Спочатку вчені хотіли оцінювати кількість фрагментів пептидів в сечі, виходячи з їх маси. Для цього вони використовували мас-спектрометрію. Але такий метод виявився складним і дорогим. І тоді вони пішли іншим шляхом – включили в пептиди спеціальні мітки і розробили антитіла до них. При обробці сечі цими антитілами стало можливим підрахувати кількість фрагментів пептидів.

Кому потрібна розробка вчених?

По-перше, нова методика діагностики тромбозу дуже полегшить роботу лікарям. Сьогодні якщо пацієнт звертається в клініку зі скаргами, які свідчать про можливе утворення тромбу, лікарю не залишається нічого, окрім як призначити повне обстеження. І хоча діагноз може не підтвердитися, пацієнт змушений платити немаленькі гроші за обширну діагностику. А от якщо всім пацієнтам спочатку проводити скринінг за допомогою тесту з наночастинками, то це дозволить лікарям швидко виявити пацієнтів з тромбами.

А по-друге, цей тест стане вкрай корисний людям, у яких підвищений ризик тромбоутворення. Знаючи про свою проблему, вони живуть немов на пороховій бочці. Буде дуже добре, якщо такі пацієнти зможуть проводити постійний моніторинг. Ще одна група – це пацієнти після операції, яким доводиться проводити багато часу в ліжку. Вчені працюють над створенням тест-смужки, на кшталт тесту на вагітність, щоб такі пацієнти змогли проводити діагностику не виходячи з дому.

            Ерозія шийки матки – одне з найпоширеніших гінекологічних захворювань. Вона зустрічається практично у кожної другої жінки, у тому числі у 15-20% молодих жінок, що не народжували. У зв’язку з широкою поширеністю цього захворювання, часто жінки не сприймають проблему всерйоз і не застосовують ніякого лікування. Але ми хочемо застерегти: ерозія шийки матки – це не застуда, і сама по собі вона не пройде. Ну, хіба тільки якщо вона не викликана фізіологічними змінами в молодому організмі, що трапляється вкрай рідко. У цьому випадку вона дійсно зазвичай проходить сама по собі приблизно через 10-14 днів. Крім цього, ерозія може пройти сама по собі ще в одному випадку – після пологів, тому що, як відомо, в цей період відбувається оновлення тканин матки і шийки матки. Але сподіватися на таку вдачу не варто – вона посміхається далеко не всім, хто народив.

            Ерозія шийки матки, а якщо висловлюватися більш професійно, ектопія – це порушення цілісності, дефект слизової оболонки вагінальної частини шийки матки. Як правило, захворювання протікає безсимптомно, але можливі і такі прояви ерозії, як незначні кров’янисті виділення, болі під час або після статевих контактів, у рідких випадках рясні кров’янисті виділення. Це захворювання вимагає ретельного обстеження і негайного початку лікування. Найбільша небезпека невилікуваної ерозії полягає в тому, що ерозія, як і будь-які інші пошкодження шийки, – це фон для майбутніх можливих злоякісних перетворень в тканинах. І чим більш запущений процес, тим вище ризик ускладнень.

            Сучасні методи лікування ерозії шийки матки

Якщо раніше лікарі, діагностувавши ерозію, безапеляційно заявляли: “Треба припікати!”, то сьогодні погляди на лікування докорінно змінилися. Тепер мова про припікання може йти тільки у випадку, якщо жінка вже народжувала, бо після припікання залишаються рубці на шийці матки, а для молодої жінки це неприпустимо.

Так як причини захворювання можуть бути дуже різними, насамперед потрібно з’ясувати, що саме спричинило пошкодження тканин. Провокувати ерозію можуть збій в роботі імунної системи, порушення балансу мікрофлори статевих органів, статеві інфекції, травми шийки матки при оперативних втручаннях і т. д. Після з’ясування причини лікар призначає комплексне лікування, яке направлене як на відновлення слизової шийки, так і на боротьбу з першопричинним фактором.

Найчастіше ерозія шийки матки протікає на тлі статевих інфекцій, тому першим ділом пацієнтці призначають антибактеріальні, протигрибкові, противірусні препарати, після чого здають контрольні аналізи. Визначивши, що інфекція переможена, приступають безпосередньо до лікування уражених ділянок слизової шийки.

Хірургічні методи лікування

До сучасних хірургічних методів лікування ерозії шийки матки відносять діатермокоагуляцію, лікування лазером, кріотерапію і радіохвильовий метод.

Діатермокоагуляція. Цим складним терміном називають один із способів лікування ерозії шийки – припікання струмом. Після цієї процедури на місці ерозії з’являється опік, а потім рубець. Треба сказати, цей метод вже давно став пережитком минулого, тому як припікання струмом використовувалося для лікування пошкоджених тканин ще в 19 столітті. Процедура ця неймовірно болюча і досить небезпечна і, хоча апарат діатермокоагуляції є практично в кожній гінекологічній клініці, жоден сучасний лікар не призначить її пацієнтці, якщо можливі інші способи лікування. Після діатермокоагуляції можливі такі негативні наслідки, як загострення запалень, безпліддя, проблеми з нормальним виношуванням дітей, гематоми, кровотечі та інші.

Кріотерапія – це метод лікування ерозії шийки матки, при якому на пошкоджену поверхню впливають рідким азотом. Під час процедури азот направляється строго на уражені тканини, а здорові залишаються недоторканими. Кріотерапія (або кріодеструкція) – це безболісна процедура, вона не залишає ніяких ранок і рубців, підходить для всіх жінок, але не підходить для лікування глибоких ушкоджень слизової.

Лазеротерапія. Припікання лазером, або лазерна коагуляція, – це один з найсучасніших і найменш небезпечних хірургічних методів лікування. Така процедура дозволяє лікувати як поверхневі, так і глибокі пошкодження шийки матки, тому як глибина впливу лазерного пучка регулюється. І хоча деякі лікарі все ж не рекомендують застосовувати цей метод жінкам,що не народжували, лікування лазером безболісне і не залишає ніяких слідів на слизовій. Великий мінус процедури – її висока вартість, а також погана доступність для населення (особливо в маленьких містах), оскільки обладнання лазерної хірургії коштує дорого, і далеко не кожна клініка може собі його дозволити.

Радіохвильова хірургія – остання наукова розробка. Це спосіб, який не вимагає безпосереднього контакту з тканиною. Він полягає в обробці радіохвилями високої частоти ерозії шийки матки, внаслідок чого відбувається руйнування і «випаровування» клітин уражених тканин. З переваг методу – його швидкість і безболісність, відсутність рубця, а також можливість застосування у жінок, що в майбутньому планують народжувати. З мінусів – погана доступність.

Медикаментозні методи лікування

Один з таких методів – хімічна коагуляція. Це спеціальна обробка лікарськими препаратами шийки матки, спрямована на знищення патологічного циліндричного епітелію. При такій обробці плоский епітелій абсолютно не страждає, і уражена ділянка швидко закривається, не залишаючи рубців. Хімічна коагуляція підходить всім жінкам, але тільки у випадку, якщо уражена ділянка має невеликі розміри. Процедура болюча, і для досягнення повного ефекту її треба повторити не менше 5 разів, але навіть у цьому випадку ризик рецидивів залишається досить високим.

В якості ранозагоювальної терапії сьогодні багато лікарів віддають перевагу м’якому впливу, а не деструктивним методам. Якщо вогнище ураження невелике і знаходиться в незапущеному стані, то сучасні лікарські препарати прекрасно можуть вилікувати захворювання в домашніх умовах. Один з таких препаратів – крем КАЛЕНДІТ-Е від ТМ ФарсіФарм. КАЛЕНДІТ-Е – це абсолютно натуральний засіб на основі рослинної сировини, до складу якого входять календула лікарська і ехінацея вузьколиста.

Календула була відома своїми цілющими властивостями ще стародавнім цілителям. Приблизно з дванадцятого століття її почали застосовувати в гінекології, так як виявили, що ця рослина допомагає справитися з багатьма поширеними жіночими проблемами, в тому числі з ерозією шийки матки. Календула діє як антисептичний, протизапальний, загоювальний і антибактеріальний засіб: усуває запальні процеси жіночих статевих органів, бореться з мікробами, грибками і відновлює нормальну мікрофлору піхви.

Ехінацея також давно знайшла своє застосування в гінекології. Препарати з ехінацеї прискорюють процес загоєння ран, знімають больові відчуття, перешкоджають розмноженню інфекцій, вірусів і грибків.

Перевагою крему КАЛЕНДІТ-Е є те, що м’яка основа поступово розтікається по всій слизовій, рівномірно розподіляючи діючу речовину, крім цього, сприяючи вимиванню патологічних виділень. А біологічно активні речовини календули лікарської і ехінацеї вузьколистої у складі крему КАЛЕНДІТ-Е сприяють м’якому та ефективному загоєнню ерозії шийки матки.

Минуло понад сто років з тих пір, як видатний учений Ілля Мечников відкрив макрофаги – клітини могутньої і вельми багатоманітної системи нашого організму – імунітету. Він описав їх як клітини, що пожирають «сміття» в організмі людини. Відкриття вченого пролило світло на багато питань про захисні механізми живих організмів і дало поштовх для нових досліджень. Сьогодні добре вивчені й інші клітини імунної системи – Т-лімфоцити, В-клітини і т.д.

Аутоімунні захворювання – одні з найзагадковіших і… прикрих захворювань. Здавалося б, імунна система – наша найсильніша і найнадійніша опора. І раптом вона ні з того ні з сього дає збій і починає знищувати власний організм. Причини таких збоїв вивчені не до кінця, але дослідники, як і в більшості випадків з іншими захворюваннями, сходяться на думці, що причини їх криються в збоях генетичних.

Роблячи такі висновки, вчені не голослівні, а спираються на новітні дослідження. Останнім часом великої популярності серед учених-генетиків набув метод пошуку змін в ДНК під назвою GWAS (Genome Wide Association Studies) або Повногеномний пошук асоціацій. Він передбачає масштабну перевірку ДНК, в ході якої скурпулезно порівнюється кожен відрізок генома, що вивчається, з геномом абсолютно здорової людини. Ця техніка настільки точна, що з її допомогою можна виявити навіть мінімальну відміну в один нуклеотид. Метод GWAS дав можливість виявити більше генів, чия варіативність може призвести до атаки імунної системи на свій організм. Крім генетичної схильності, дослідники також відводять велику роль епігенетиці, тобто змінам експресії генів. Виявилося, велике значення має те, «працює» даний ген в цей момент чи ні. Ніколи не можна точно сказати, захворіє людина чи ні, адже епігенетична регуляція змінюється протягом усього життя в залежності від екології, способу життя і безлічі інших чинників.

 

Аутоімунні захворювання & Генетичні зміни

Найважливішу роль в імунній системі грає головний комплекс гістосумісності (МНС, від англійського major histocompatibility complex), який знаходиться на поверхні клітини. МНС класу I присутній практично у всіх ядровмісних клітинах і має у своєму складі частини внутрішньоклітинних білків, а МНС класу II експресовані тільки на деяких професійних антігенпредставляючих клітинах: на макрофагах/моноцитах, дендритних клітинах, В-лімфоцитах. МНС класу II мають у своєму складі «чужі» пептиди – частини антигену від патогена, які демонструються клітинам імунної системи, щоб ті знали, з ким боротися.

Так от, дослідження показують, що генетичні зміни МНС класу I викликають такі аутоімунні захворювання суглобів, як наприклад, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт. Зміни ж в МНС класу II є причиною ревматоїдного артриту, ювенільного ідіопатичного артриту.

 

Аутоімунні захворювання & Нелюдські гени

Є ще один вид генів, які підвищують ризик розвитку аутоімунних захворювань, – це гени нелюдські. Не секрет, що у більшості європейців 1-4% генома – від неандертальців. В організмі наших предків ці гени відігравали важливу роль, однак у сучасних людей спосіб життя сильно змінився за тисячі років. Потрапивши в організм людини, гени неандертальців можуть чинити на нього дуже несприятливу дію, наприклад, провокувати занадто бурхливу реакцію імунної системи на ті загрози, які більше не актуальні (паразитичні хробаки і т. п.). Дослідження показують, що гени неандертальців призводять до таких хвороб, як діабет, системний червоний вовчак, біліарний цироз печінки і хвороба Крона.

Аутоімунні захворювання & Кишкова мікрофлора

Все нові і нові дослідження доводять, що аутоімунні захворювання тісно пов’язані зі змінами кишкової мікрофлори. Дослідники виявили, що деякі види бактерій в кишечнику призводять до втрати толерантності вторинної імунної системи до білків в ядрі клітин. Атака певних білків власною імунною системою організму призводить до пошкодження тканин і розвитку аутоімунних захворювань. Так, збільшення кількості сегментованих нитчастих бактерій викликає зміни в лімфоїдній тканині кишечника. А ось експансія Prevotella copri корелює з ревматоїдним артритом. Схожі дані отримують і в моделях на тваринах: генетичні чинники впливають на кишкову флору, а та, в свою чергу, змінює ризики розвитку аутоімунних захворювань.

Аутоімунні захворювання & Зайва вага

Епігенетична регуляція вкрай чутлива до зовнішніх впливів. Такі її порушення, як метилювання ДНК, модифікація гістонів – білків, що підтримують компактну упаковку ДНК, і т. п., тісно пов’язані з розвитком аутоімунних захворювань. Новітнє дослідження, проведене в 2014 році в різних країнах, показує зв’язок між ожирінням і хворобами, пов’язаними з імунітетом. Результати вражають: адипокіни (гормони жирової тканини) беруть участь у патогенезі таких захворювань, як ревматоїдний артрит, розсіяний склероз, цукровий діабет першого типу, псоріаз, запальне захворювання кишечника, псоріатичний артрит і тиреоїдит Хашимото.

Аутоімунні захворювання & Стать

Давно було відомо, що аутоімунні захворювання частіше обирають своїми жертвами жінок, але тепер учені на рівні регуляції включення і виключення генів змогли довести, що стать – дійсно важливий фактор для розвитку хвороби. Дослідники вивчили експресію п’ятиста генів в Т-клітинах крові здорових волонтерів, і виявилося, що деякі з них (7%) у одних людей «включені», а у інших «вимкнені». Причому комбінація «включення-виключення» генів зберігається унікальною на тривалий час і може служити своєрідним аналогом відбитка пальця. Але навіть при всих цих розбіжностях найголовнішим фактором, що впливає на режим роботи генів, все-таки була стать.

Аутоімунні захворювання & Сіль

Ряд експериментів, проведений декількома вченими незалежно один від одного, показав, що захоплення сіллю може спровокувати розвиток аутоімунних захворювань. Справа в тому, що у людей, які захоплюються їжею з підвищеним вмістом солі, високий рівень Т-хелперів третього типу (Th17). Ці Т-лімфоцити синтезують білок інтерлейкін-17, що бере участь в процесі запалення. Такі клітини хоч і допомагають організму боротися з хвороботворними бактеріями, але підвищений їх вміст в організмі провокуєрозвиток розсіяного склерозу, псоріазу та запальних захворювань кишечника. Результати досліджень на моделі розсіяного склерозу на мишах показали, що дієта з високим вмістом солі підвищила швидкість прогресування захворювання.

Аутоімунні захворювання VS. Кава

Вчені з Корнельського університету зробили несподіване відкриття, використовуючи тваринну модель для вивчення розсіяного склерозу. У мишей аналог розсіяного склерозу – аутоімунний енцефаломієліт. Так от, виявилося, що миші, що одержували дозу кофеїну, еквівалентну шести-восьми чашкам кави на день для людини, були повністю захищені від розвитку аутоімунного енцефаломієліту! Це пояснюється тим, що кофеїн – відомий блокатор рецептора аденозину, пов’язаного з інфільтрацією центральної нервової системи імунними клітинами.

Не турбуйтесь про те, що подумають про вас інші:

вони занадто стурбовані тим, що ви думаєте про них

 

Сором’язливість здається зовсім чарівною рисою характеру. Але так вважають тільки рішучі і впевнені в собі люди, яким вона абсолютно не заважає жити. Адже це природно: нервувати перед важливою співбесідою при вступі на привабливу роботу або відчувати напругу, пропонуючи коханій жінці руку і серце. Але є й такі, хто дійсно страждають від надмірної боязкості і сором’язливості. Необхідність спілкуватися з незнайомцями заводить їх у глухий кут, а думка про те, щоб виступити з промовою перед великою аудиторією, і зовсім жахає.

Якщо звернутися до психології, то сором’язливість – це форма соціальної тривожності, для якої характерні загострена самосвідомість і турбота про те, що подумають оточуючі. Прояви у соціальної тривожності різні: одні починають заїкатися, інші червоніють, у третіх в животі бурчить, а четверті ні з того, ні з сього починають пересувати предмети. Намагаючись уникнути неприємних відчуттів, сором’язливі люди обмежують коло свого спілкування лише дуже близькими людьми і замість веселих посиденьок з друзями віддають перевагу вечорам вдома біля комп’ютера. Боязнь оточуючих позбавляє їх радості спілкування, знижує самооцінку, заважає реалізації здібностей, перешкоджає встановленню близьких відносин, а іноді навіть призводить до самотності і депресії.

Якщо ви страждаєте від зайвої сором’язливості, наступні поради допоможуть вам з нею впоратися і стати більш впевненим у собі.

Відстежуйте негативні думки. Як тільки до вас у голову приходить негативна думка, тут же постарайтеся знайти їй більш позитивну альтернативу. Наприклад, «я буду виглядати нерозумно» або «я жахливо виглядаю» тут же трансформуйте в «я досить багато знаю і виглядаю прекрасно!»

Не йдіть на поводу у інших. Мабуть, один з найважливіших пунктів. Робіть тільки те, що самі вважаєте за потрібне, і намагайтеся жити в своє задоволення. Якщо комусь це не до вподоби – це тільки його проблеми, а справжні друзі завжди підтримають вас.

Більше гумору! Не судіть себе строго. Вносьте в ставлення до самого себе легку відстороненість і м’який гумор. Якщо ви сказали щось не так, не треба себе сварити – посміхніться і дозвольте собі бути собою. Кепкуйте над своєюсором’язливістю і невпевненістю.

Зустрічають по одежі. Одягайтеся красиво і зі смаком. Слідкуйте за тим, щоб одяг був завжди чистим і акуратним, і обов’язково додайте до нього хоча б одну яскраву деталь: краватку, шарф, хустку, квітку або інші аксесуари.

Не зациклюйтеся на невдачах. Згадайте і усвідомте, що не помиляються тільки ті люди, які нічого не роблять – це істина. Запам’ятовуйте не свої помилки і невдачі, а свої перемоги і успіхи, хоча і помилки нам даються для того, щоб витягувати з них позитивний досвід.

Перестаньте себе накручувати і представляти все найжахливіше. Всіляко зменшуючи свої достоїнства, ви самі зрештою повірите в свою неповноцінність і почнете вести себе відповідним чином. Іншим людям буде досить просто подивитися вам в очі, щоб все зрозуміти: перед ними вкрай невпевнена в собі людина.

Клин клином! Беріть участь у громадських заходах так часто, як це можливо. Страх оточує те, чого ми уникаємо, так що свідомо занурюючись в ситуації, в яких ви могли б бентежитися, ви почнете вибивати сором’язливість зі свого життя.

Не бійтеся відмови. Якщо абсолютно незнайома людина або навіть знайома відмовила вам у чомусь, то задумайтеся, невже це дійсно так страшно і ви щось загубили?

Несподівані властивості пробіотиків

Дуже цікаве відкриття нещодавно зробили вчені. Виявляється, існують продукти, вживання яких допомагає позбутися від сором’язливості. Під час дослідження на питання спеціальних анкет відповідали 710 чоловік. Крім психологічних питань, завданням яких було визначити характер і особистісні якості учасників дослідження, анкета включала і питання щодо їх раціону харчування. Зокрема, учасників попросили розповісти про кількість ферментованих продуктів, які вони зазвичай вживають.

Ферментовані продукти – це джерело пробіотиків, тобто корисних бактерій. У список ферментованих продуктів, запропонованих учасникам, входили йогурт, ферментоване соєве молоко, місосуп, квашена капуста, деякі види темного шоколаду і соління. Результати дослідження показали, що учасники, які вживали більше продуктів з пробіотиками, були менш сором’язливими і взагалі мали менше симптомів соціального розладу. Особливо показовим ефект пробіотиків був серед людей з генетичною схильністю до тривожних розладів.

Ще одне прекрасне джерело корисних бактерій – новий препарат від ТМ ФарсіФарм ЛАКТЕН. Він поєднує в собі як пробіотики (корисні бактерії), так і пребіотики – їжу для корисної мікрофлори, тобто речовини, які стимулюють її ріст і життєдіяльність. Завдяки такому дуету корисні бактерії у складі ЛАКТЕНА добре приживаються в шлунково-кишковому тракті, а крім цього, стимулюється його власна корисна мікрофлора.