Наш край (Частина 2)

Немає місця миліше рідного дому.
(Марк Туллій Цицерон)

Для кожного з нас найулюбленіше місце на землі – це рідний край. Скільки цікавого тут відбувалося, скільки приємних спогадів пов’язано з цим місцем. Тут милий дім, в якому мама чекала зі школи, тут рідні вулиці, знайомі з дитинства, тут навіть повітря якесь особливе … рідне. І в якому б куточку землі не опинилася людина, рідний край вона не забуде ніколи. У цій статті ми продовжуємо цикл розповідей наших співробітників про їх маленьку батьківщину.

Наша співробітниця Жигунова Тетяна з гордістю розповідає про своє місто Житомир.

Житомир – одне з найстаріших міст Київської Русі – місто на півночі України, адміністративний центр Житомирської області та Житомирського району, найбільше місто Поліського регіону Волині.

Житомир розташований серед унікальних природних ландшафтів: з усіх боків його оточують старовинні ліси, крізь нього протікають річки Тетерів, Кам’янка, Лісова і Польова, Крошенка, Путятинка. Місто багате скверами. В передмісті на берегах Тетерівського водосховища розкинувся чудовий гідропарк, а в лісопарковій зоні розташовані санаторії.

Датою заснування Житомира вважається 884 р. За легендою, назва міста походить від імені дружинника князів Аскольда і Діра – Житомира. В давнину місто було центром поселення житичів, що входили в племінний союз древлян.

Сьогодні Житомир – важливий економічний і науково-технічний центр регіону. На підприємствах міста випускають скло, електронні прилади, хімволокно, тканини, меблі, взуття, автодеталі і т. п. Розвинены також видобуток і обробка природного каменю. Житомирська область настільки багата корисними копалинами, що її нерідко називають «малим Уралом».

А ще Житомир – батьківщина багатьох великих учених, письменників, композиторів (ботанік В. М. Арциховский, воєначальник Я. Б. Гамарник, історики Б. А. Кругляк і А. А. Скальковський, сходознавець Т. А. Шумовський, художник Д. П. Штеренберг, математик Ігор Шафаревич, піаніст Святослав Ріхтер та ін.).

Тут знаходяться історико-краєзнавчий музей, картинна галерея, музей природи, літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка та меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова, літературний музей Житомирщини та музей історії пожежної охорони.

Гордість Житомира – унікальний музей космонавтики – єдиний у своєму роді на території України. Він невипадково відкритий в Житомирі. Саме тут народився і провів дитинство талановитий вчений і інженер, основоположник практичної космонавтики, творець радянської ракетно-космічної техніки, людина, завдяки ідеям якоъ був здійснений запуск першого штучного супутника Землі, Сергій Корольов.

Наш співробітник Уваров Андрій із задоволенням розповів про рідну Хмельницьку область. Він повідав, що поселення на території Хмельницької області дуже давнє – воно бере свій початок з часів первіснообщинного ладу: раннього палеоліту, підтвердження цьому – археологічні розкопки. Протягом довгих тисячоліть багато населених пунктів безслідно зникали, деякі з них знову відроджувалися, руйнувалися в роки війн і знову відновлювалися і так зазнавали змін протягом всього свого існування.

Донині на території Хмельницької області збереглося безліч цікавих історичних пам’яток архітектури.

Однією з головних визначних пам’яток Хмельницької області є Кам’янець-Подільська фортеця. Це найбільший пам’ятник фортифікаційного мистецтва України. З 1362 по 1434 рр. фортеця в комплексі з оборонними спорудами міста стала головним форпостом литовської, а з 1434 по 1793 рр. – Польської влади в Подолії, і відігравала значну роль у відбитті турецько-татарських походів на Захід.

Міць кам’янецьких укріплень вражала сучасників. Крилатою стала фраза турецького хана Османа, який 1621 р. підійшов до стін фортеці і запитав, хто так її зміцнив. “Сам Бог”, – відповіли хану. “Тоді нехай Бог її і бере”, – відповів Осман, відводячи свої війська. Сьогодні стара фортеця часто служить декораціями до численних фестивалів та історичних реконструкцій.

Крім Кам’янець-Подільської фортеці, на території Хмельницької області знаходяться Меджибізька фортеця (с. Меджибіж) – одна з найкрасивіших і добре збережених фортець України; Покровська церква-замок (с. Сутківці) – яскравий зразок середньовічного оборонного храму; замок у м Летичів, побудований 1362 року литовськими феодалами, які володіли Летичевом.

А ще жителі Хмельницької області пишаються чудовим природним Історико-культурним заповідником «Самчики». Він знаходиться в однойменному селі Самчики. Раніше там розташовувалася садиба місцевого магната Яна Хоєцьких. До наших днів зберігся замок 1725 року споруди.

Палац одноповерховий і побудований в стилі ампір за проектом Якуба Кубіцького, польського архітектора. Пейзаж парку площею 18 га створено засновником самого древнього Українського ботанічного саду в місті Кам’янцы Діониісом Міклером.

На Хмельниччині також розташовується Національний Природний Парк «Подільські Товтри». На його території розташовані унікальні рукотворні об’єкти і неповторні природні комплекси. Під охороною знаходяться 129 об’єктів природозаповідного фонду, серед яких є парки і садиби різного ступеня збереження і культурно-історичної цінності, росте 2977 видів дерев, 395 видів плодових рослин, 620 видів тропічних, 111 видів корисних трав’янистих рослин місцевої та дикоростучої флори, більше 302 історико-архітектурних пам’ятників.

Що тут скажеш … Хмельницька область дійсно унікальна і варта того, щоб приїхати сюди і побачити її красу на власні очі.

Наша співробітниця з Ужгорода Деяк Наталя, щоб показати нам красу її рідного Закарпаття, зробила прекрасний фільм про Закарпатську область. (Подивитися його ви зможете, перейшовши за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ePMvPKSeN_o&feature=youtu.be)

 

Її голос за кадром розповідає, що між Карпатськими горами та Середньодунайською низовиною, в самому серці Європи є місце, де вирощують найкращий виноград і готують каву за особливою рецептурою. Закарпаття – колоритна, неповторна і своєрідна частина України. Це сонячний край, територія перетину різних культур і національностей. Пам’ятники старовини тут гармонійно вписані в зелень пейзажів, екзотику і унікальні традиції. Закарпаття відоме затишком маленьких міст, великою кількістю фестивалів, традиційними стравами, чудовими винами, цілющими мінеральними джерелами, сприятливим кліматом і привітними життєрадісними людьми. Краса карпатських гір, квітуча долина нарцисів, озеро Синевир – така природа постійно манить до себе туристів з усіх куточків світу. Відчувши одного разу магію краю, закохуєшся в нього назавжди.

Найбільше Закарпаття чарує навесні, коли вдягається в рожеві квіти сакур і магнолій. Влітку наповнюється ароматами липового цвіту, адже саме в обласному центрі – місті Ужгород – є найдовша в Європі липова алея.

Особливу загадковість Закарпаттю додає його унікальна архітектура. Тут представлені майже всі європейські стилі – від пізньовізантійського, романського, готичного, барокового до стилю кінця XIX-го-початку XX-го століття. На території Закарпаття знаходяться будівлі і руїни дванадцятьох середньовічних замків. Серед найвідоміших – Ужгородський, Мукачевський та Невицький. Вони збереглися майже в первозданному вигляді. Славиться Закарпаття і великою кількістю пам’ятників.

Славиться Закарпаття і великою кількістю пам’ятників. У Мукачеві встановлено монумент Кирилу і Мефодію, які розповсюдили письмо серед слов’ян. В Ужгороді – президенту Карпатської України Августину Волошину та ін. Сучасні скульптори продовжують традиції, створюючи оригінальні твори мистецтва. Серед найцікавіших – пам’ятники ліхтарнику, сажотрусові, виноробу, кондитерові, а також мініатюрні скульптури Миколайчика, солдата Шнейка, Ференца Ліста і Свободки.

Подорожуючи Закарпаттям, варто спробувати унікальні закарпатські страви. В нашій кухні поєднуються унікальні кулінарні традиції країн-сусідів. Але жодна страва не обходиться без чарки хорошої сливовиці або келиха закарпатського вина.

Щорічно винороби представляють плоди своєї праці на численних фестивалях і святах. Крім гастрономічних фестів: меду, вина, бринзи та ін., багато і неординарних заходів – парад наречених і Миколайчиків, «Ужгородська Регата», «Карпатський словоблуд».

Говорити про Закарпаття можна багато. Моя розповідь – тільки легкий етюд історії, культури і традицій. Гостинні закарпатці радо приймуть вас і покажуть принади краю. Той, хто побував тут одного разу, обов’язково повернеться на чарівну срібну землю.

Далі буде …

Сальвігол – чудо природи для жіночого здоров’я

…За властивості зцілення, колись,

Шавлію травою священною нарекли,

І з часів Лікування Гіппократа,

Трави, корисніше шавлії, не знайшли…

(Зінаїда Трубіцина)

Шавлія лікарська (Savlia officinalis) має найдовшу історію застосування в якості лікарської рослини.

«Священною травою» називали шавлію Гіппократ, Діоскорид та інші давньогрецькі медики, вважаючи її особливо корисною при жіночому безплідді.

Як про лікарську рослину писали про шавлію давньоримський медик Гален і Пліній Старший. Водний настій листя шавлії відомий як «грецький чай». А німецькестаровинне прислів’я звучить так: «Хто довго жити бажає, нехай їсть шавлію в травні».

Сама назва salvia походить від латинського слова «salvare» – лікувати, зберегти. У Середземномор’ї з найдавніших часів шавлія використовувалася єгиптянами, греками, римлянами в якості лікарської і пряної рослини. Єгиптяни давали шавлію безплідним жінкам, що як показали дослідження, не позбавлене сенсу – шавлія проявляє помітну естрогенну дію і сприяє настанню овуляції. Досить цікавий факт: в стародавньому Єгипті жерці, для того щоб в сім’ях підвищити народжуваність, молодим жінкам спеціально роздавали шавлію, причому вчили їх готувати чай з цієї рослини, який необхідно було пити кожен день до того моменту, поки не настане вагітність. А от коли приходив час віднімати дитину від грудей, препарати, що містять шавлію, були якраз до речі.

Описано також використання шавлії для лікування менструальних розладів.

Сучасне визнання у світі.

Настільки широке застосування шавлії в народній медицині не могло залишитися не поміченим лікарями і фармацевтами з усього світу, тому препарати на основі шавлії входять в фармакопеї багатьох країн і широко використовуються в науковій медицині.

Щоб оцінити переносимість та ефективність препаратів шавлії у жінок з приливами в клімактеричному періоді, було проведено багатоцентрове відкрите клінічне випробування (Bommer S., Klein Р., Suter A., 2009), в якому препарати шавлії лікарської продемонстрували клінічну значимість в лікуванні приливів та інших симптомів, пов’язаних з менопаузою.

Дослідження показали, що біологічно активні речовини шавлії не виявляють негативних побічних ефектів у людини. Тоді вчені і задумалися про те, чи можуть фітоестрогени стати альтернативою гормональним препаратам при клімаксі? Випробування показали позитивні результати – це було стимулом розробити засоби при клімаксі на основі фітоестрогенів шавлії.

Шавлія лікарська позитивно діє на організм жінок: під час менопаузи допомагає позбутися від приливів жару, пітливості, депресивних станів; нормалізує менструальний цикл (зменшуються або зникають явища передменструального синдрому). Під час клімаксу організм жінки припиняє виробляти деякі гормони, і їх відсутність компенсує рослинний естроген, що міститься в цій чудовій рослині. Це пов’язано з тим, що діючі речовини екстракту шавлії нормалізують рівень власних естрогенів і прогестерону в організмі жінки. Тому шавлія ефективна при формах безпліддя, які викликані порушенням гормонального балансу жінки. Фітоестрогенні речовини шавлії лікарської роблять жінку жінкою: завдяки їм фігура набуває виразної форми, сприятливо діють на нервову систему, прискорюється оновлення кліток організму, продовжують молодість шкіри, сприяють збереженню блиску, кольору і природної пишноти волосся, гальмують небажаний ріст волосся.

Шавлія використовується як природний засіб при галактореї, а також для припинення лактації у жінок, які бажають або змушені припинити годування груддю.

САЛЬВІГОЛ

Препарати шавлії на ринку України представлені різними лікарськими формами – травою, настоянками, розчинами, ефірним маслом і льодяниками для розсмоктування і донедавна були абсолютно відсутні лікарські форми шавлії для внутрішнього застосування.

ТМ ФарсіФарм пропонує унікальне натуральний рослинний засіб на основі цієї цілющої рослини – САЛЬВІГОЛ.

САЛЬВІГОЛ – натуральний високоякісний засіб на основі рослинної сировини – шавлії лікарської, – яка має широкий спектр дії. Дія Сальвігола зумовлена ​​лікарськими властивостями екстракту шавлії. Випускається у формі таблеток, найбільш зручній для застосування лікарській формоі.

Даний засіб при клімаксі, порушеннях менструального циклу, безплідді – знахідка для жінок, які бояться приймати гормональні препарати. Сальвігол – також прекрасна альтернатива при наявності протипоказань до замісної гормональної терапії.

Рекомендації та спосіб застосування Сальвігола:

  • для припинення лактації у жінок – доза встановлюється індивідуально, але зазвичай становить 2 таблетки 6-8 разів на день (1,2-1,6 г екстракту шавлії) протягом 3-5 днів, але тривалість прийому може бути збільшена до 7-10 днів;
  • комплексне лікування форм безпліддя, викликаних порушенням гормонального балансу жінки – доза встановлюється індивідуально;
  • для профілактики та корекції станів в преклімактеричному і клімактеричному періодах (приливи жару, пітливість, депресивні стани, дратівливість) – по 1 таблетці 2 рази на день; тривалість прийому встановлюється індивідуально, але повинна бути не менше 3 місяців;
  • для підтримки жіночого здоров’я – по 1 таблетці на день протягом 4 місяців.

Сальвігол для підтримки жіночого здоров’я на основі екстракту шавлії, таким чином, є натуральним, природним засобом для багатьох жінок.

Дослідження впливу біологічно активних речовин шавлії на організм жінки ще тривають, і напевно нас чекає ще чимало відкриттів про цю корисну рослину!

Бібліографія:

  1. By Gayle Engels «HerbalGram» для Журналу Американськоїботанічноїради.
  2. European pharmacopoeia. 5th ed. suppl. 5.2. Strasbourg, European Pharmacopoeia Commission, 2005.
  3. Northern Ontario plant database (http://www.northernontarioflora.ca/).
  4. Herb CD4: Herbal remedies. CD-ROM. Stuttgart, Medpharm Scientific Publishers, 2001.
  5. Makaschvili A. Lexicon botanicum. Nomina plantarum. Tbilisi, Metsiniereba, 1991.
  6. Farnsworth NR, ed. NAPRALERT database. Chicago, University of Illinois at Chicago, IL (an online database available directly through the University of Illinois at Chicago or through the Scientific and Technical Network [STN] of Chemical Abstracts Services), 30 June 2005 (http: //www.napralert. org).
  7. Wren RC. Potter’s new Encyclopaedia of botanical drugs and preparations.Essex, CW Daniel, 1975.
  8. WHO Library Cataloguing-in-Publication Data.Монографії ВООЗ про лікарські рослини, широко використовуванів Нових незалежних державах (ННД). 1. Plants, Medicinal. 2. Medicine, Traditional. 3. Angiosperms. 4. Commonwealth of Independent States. I. World Health Organization. ISBN 978 92 4 459 772 9 (NLM classification: QV 766)

«Переселенці – киянам! З щирою вдячністю»

Воістину немає в житті нічого кращого,

ніж допомога друга і взаємна радість.

Іоанн Дамаскін

В суботу на Трухановому острові відбувся народний суботник під девізом «Переселенці – киянам! З щирою вдячністю». В цей день на Труханів острів прийшло більше тисячі людей. Під час заходу було зібрано понад 20 м³ сміття, нового вигляду набули лавочки і опори. Жителі Донбасу і Криму, які зараз вимушено перебувають у Києві, продемонстрували, що незважаючи на всі труднощі, вони залишаються українцями, і організували цю акцію у відповідь на ту допомогу, яку їм надали кияни в непростий для країни час.

Співробітники компанії «Медвестнаб» дуже раді, що внесли і свою лепту у надання допомоги переселенцям. Ми й далі продовжуємо збір гуманітарної допомоги біженцям – у нас в офісі відведено спеціальне місце, куди ми постійно приносимо з дому речі для переселенців. Ми знаємо, що серед біженців дуже багато дітей, тому намагаємося приділити цьому питанню більше уваги. Це стосується не тільки харчування та речей для догляду, але і всього того, що так люблять дітки. Що може більше порадувати дитину, ніж солодощі або нова іграшка? Після перенесеного стресу дуже важливо давати дітям приводи для радості.

В кінці кожного тижня ми передаємо зібрані речі на склад Координаційного центру допомоги вимушеним переселенцям, який знаходиться за адресою: сел. Троєщина, вул. Леніна, 2. Волонтери цього центру доставляють гуманітарну допомогу в табори для біженців.

Кияни, приєднуйтесь! Адже ми всі українці і ми сильні, коли ми разом. Допомагаючи один одному, ми впораємося з будь-якою бідою, і нікому нас не зломити!

Наш край (Частина 1)

Той, хто не любить свою країну,

нічого любити не може.

(Д. Байрон)

Як ви знаєте, в нашій компанії працюють люди з усіх куточків України. Об’єднує нас не тільки спільна праця, а й любов до нашої дивовижної батьківщині. Тому що в якому б місті України ти не жив, завжди буде чим пишатися і про що розповісти з захопленням. Ми вирішили дати нашим співробітникам можливість поділитися частинкою своєї батьківщини і розповісти, за що вони люблять свій край.

На південному заході України знаходиться прекрасне місто Івано-Франківськ, звідки родом наш співробітник Любомир Павлюк. Любомир розповідає, що Івано-Франківськ – відносно молоде місто, але це не заважає йому бути одним з важливих економічних, культурних та архітектурних центрів Західної України. Місто утворилося на місці двох сіл: Заболоття (1437 г.) і Княгинин (1449). Дата заснування міста точно не визначена, проте відомо, що в 1662 році Станіслав (так раніше називався Івано-Франківськ) отримав магдебурзьке право. Ця дата і вважається офіційною датою заснування міста.

У далекому 1654 краківський воєвода і великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький викупив землі, де лежить нинішнє місто, у заможної родини Жечковських з метою спорудження тут фортеці для захисту від набігів кримських татар та як свій опорний пункт на галицькій землі. Місто-фортеця Станіслав був споруджений за короткий термін (5 місяців) за проектом Франціско Корассіні з Авіньйона у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточували власне замок Потоцьких. Проектування і спорудження міста велось за стандартами і нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз міської структури сьогодні дає можливість вказати на її унікальність в Східній Європі. За оригінальність архітектури місто інколи називають «малим Львовом».

У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його перейменували – відтоді воно носить ім’я видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.

Сьогодні Івано-Франківськ є містом зі значним промислово-економічним та науковим потенціалом, широкими можливостями для розвитку як внутрішніх міжрегіональних, так і зовнішніх міждержавних зв’язків. Івано-Франківськ став одним з чотирьох українських міст, удостоєних високих нагород – Європейського диплома та Почесного Прапора Ради Європи.

Боркунова Ольга з гордістю повідала нам про свою рідну Полтавщину. Полтавщина подарувала світові таких великих людей, як Микола Гоголь, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Симон Петлюра, Панас Мирний, Марія Башкирцева, тут жив і працював Володимир Вернадський. Природа тут неймовірно красива, є і зелені ліси, і безкраї степи, і швидкі ріки (їх в Полтавській області аж 62!).

Великі Сорочинці – село в Миргородському районі Полтавської області. Визначною пам’яткою села є Спасо-Преображенська церква – яскравий зразок церковної архітектури України XVIII ст., інтер’єр якого прикрашений унікальним семиярусним різьбленим іконостасом (17×20 м) з більш ніж сотнею ікон. Саме в цій церкві в 1809 р. хрестили Н. В. Гоголя. Щорічно в серпні в селі проходить найвідоміший Національний Сорочинський ярмарок, який в XIX столітті був одніим з багатьох ярмарків в Україні і отримавпопулярність після виходу повісті Миколи Васильовича Гоголя «Сорочинський ярмарок» (він був уродженцем цього села).

Диканька – адміністративний центр Диканського району. Відомий завдяки хрестоматійній книзі Н.В. Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». До наших часів збереглися залишки печерного скиту, який існував в лісовій гущавині на схід від Диканьки до 1602 року. Це було майже ціле підземне містечко з 8 печер, з’єднаних розгалуженими ходами, і системи підтримки життєдіяльності ченців. Серед відомих пам’яток Диканьки – Тріумфальна арка XIХ століття і Миколаївська церква XVIII століття.

Прекрасне і саме місто Полтава. Його історія почалася дуже давно – за свідченням археологів, люди на території сучасної Полтави почали селиться більше 1500 років тому! Тому Полтава багата безліччю історичних пам’яток. У краєзнавчому музеї Полтави зібрано безліч предметів історії, археології, природознавства, етнографії і культури. Один з найкрасивіших символів міста – Ротонда дружби народів або Біла альтанка – колонада в Полтаві.

А ось наша співробітниця з Вінниці Ревякіна Катерина разом зі своїм чоловіком Вадимом зняла красивий фільм про своє рідне місто (Ви можете побачити його, перейшовши за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=oBEVmNfjAXY&feature=youtu.be). Подивившись фільм, ну просто неможливо не полюбити це місто, з його складною і героїчною історією та неповторним шармом і красою.

Вінниця – перлина Поділля. Це прекрасне місто, що розкинулося на берегах річки Південний Буг. Це місто зі своєю самобутньою древньою історією, красиве, привітне і гостинне. Перша документальна згадка про Вінницю відноситься до 1396. Назва міста походить від старословянского слова «вена», що означає «дар». Ці землі литовський князь Ольгерд подарував своєму племіннику Федору Коріатовичу. Тоді ж і почалося будівництво міста як прикордонної фортеці між Литовським князівством і Золотою Ордою. У складних умовах прикордоння Вінниця все ж росла і розвивалася. За часів визвольної війни 1648-1651 років місто стало опорним пунктом українського козацтва. Вінницьким полковником був легендарний Іван Богун. Польські війська кілька разів намагалися захопити Вінницю, але козаки захищали рідну землю самовіддано і героїчно.

З кінця XVII століття Вінниця, котра дісталася Польщі, почала стрімко разростаться. Було побудовано перша велика кам’яна споруда – Єзуїтський монастир, який зберігся і до наших днів.

Наприкінці XIX ст. кількість жителів у Вінниці була вже 40 тис. осіб, вона стає центром Подільської губернії і поступово перетворюється в гарне місто. Основна заслуга в цьому головного архітектора – Григорія Артинова, який створив неповторний стиль Вінниці. Будівлі, побудовані ним, існують дотепер і є візитною карткою міста.

За часів Великої вітчизняної війни Вінниця сильно постраждала. Німецькі загарбники встановили тут особливий режим,через те що тут знаходилась ставка Гітлера «Вервольф». Зараз про неї нагадують лише брили каменю, що залишилися після вибуху в 1944 році. Про «Вервольф» ходить безліч історій, але повністю його таємниці так і не розкриті.

Після війни Вінниця відбудувалася, активно росла і розвивалася. Зараз в ній проживає близько 350 тис. жителів.

На подільській землі останні 20 років свого життя провів видатний учений,лікар, основоположник польової хірургії Микола Іванович Пирогов. Садиба, в якій він жив і працював, тепер є музеєм. Його ім’я носить Вінницький національний медичний університет та Обласна клінічна лікарня.

Вінниці є чим пишатися. І в минулому, і зараз. Вона безперервно змінюється, але береже свої культурні цінності і пам’ятає історію, постійно розвивається і стає прекрасніше. І що б не готувало майбутнє, Вінниця залишається вірною собі, тому що вміє зберігати індивідуальність, радіти життю і дивитися в майбутнє з оптимізмом.

Фільм вийшов дуже професійний, інформативний і яскравий. Але найголовніше – у кожному слові, сказаному Катериною, відчувається невичерпна любов і гордість за свою рідну землю.

Наша країна така різна, але разом з тим вона єдина: нас об’єднує дух, а ще властиві кожному українцеві хоробрість, самовідданість, працьовитість і віра в свій народ.

Далі буде …

Salsa on the beach – 2014

В далекому 2007 році… там, де морська вода зустрічається з золотистими розсипами оксамитового піску, де вітер своїм подихом наповнює розпечене повітря відчуттям свободи – на березі пляжу «Золотий берег» в Одесі пройшов перший в Україні фестиваль кубинської культури і соціальних танців «Salsa on the beach». Організатор фестивалю Гран Маестро Рейнальдо Енріке Лейва Пауелл – кубинець за правом народження і духу – став одним з перших, хто познайомив Україну з куфбинським етносом.

Зараз майже кожен знає, що таке сальса. «Salsa» – найбільш запам’ятовуване слово, яке і стало надалі символом латиноамериканської танцювальної музики і танцю. У 1928 році кубинець Ігнасіо Пінейро вимовив слова «Ечальйе сальсіта», зробивши їх назвою своєї нової пісні. З часом ця фраза трансформувалася просто в «сальсу», а однойменний танець став популярний. З 1970-х сальса крокувала по світу вже як повністю сформований соціальний танець, підкоряючи своєю щирістю, запалюючи серця і даруючи усмішки.

А в 1980-х роках на півночі Бразилії виник музичний стиль і танець Ламбада. Зараз він більш відомий як ламба-зук або бразильський зук. Що ж являє собою Зук (Zouk)? Йдеться про парний танець, який виповнюється на три рахунки (toom-cheek-cheek). Численні повороти, красиві рухи рук, зближення і віддалення партнерів один від одного – все це з’єднується в дивовижну композицію, в яку вплітаються то плавні переходи, то стрімкі переміщення. В результаті танець стає схожим одночасно на пристрасне полум’я вогню і нескінченний водний потік – дві речі, на які можна дивитися нескінченно…

Ось так і крокують по планеті Бразильський Зук і Кубино-Латиноамериканська Сальса. А з середини 1990-х – початку 2000-х і по Україні, підкоряючи все більше і більше серця наших співвітчизників.

За більш ніж 20 років незалежності відносини між Україною і Латинською Америкою стали ще ближче. Нинішній рік також не став винятком.

З 25 по 27 липня 2014 року пройшов восьмий фестиваль «Salsa on the beach» під керівництвом Рейнальдо Пауеля. Цього року на березі Чорного моря пройшли семінари всенародновизнанних викладачів Куби. Запальні ритми сальси, зука, кізомби, бачати, регеттона, сона звучали там. Безліч людей з усієї України зустрілися на березі лазурного моря, об’єднані однією любов’ю – до танцю і настільки схожих за духом культур, що навіть не віриться, що наші країни такі географічно далекі.

Завершенням щорічної зустрічі стала феєрична шоу-програма від шкіл-учасників фестивалю, яка стала своєрідним подарунком для міжнародних викладачів, адже деякі з них відвідали Україну вперше.

В шоу програмі взяла участь київська школа KievZouk (керівники школи Ключник Олексій та Ксенія Бідна), в якій займається наша співробітниця з Києва Палій Ірина. Колектив виступив з номером, що поєднує в собі українські народні мотиви, стилістику бразильського зука і кубинську душевність. Виступ команди став новаційним в своєму роді. Три культури сплелися в одну, і це було дійсно захоплююче видовище.

Ірина розповідає:

– Ми постаралися відобразити сподівання і надії наших предків, знайомі кожному. Наш танець передає душевність, трепет, дівочі таємниці, романтику, містику відносин. Номер називається «Івана Купала», тому він став своєрідною презентацією нашої української етнічної культури. В ньому ми зобразили елементи, притаманні цьому святу. Вони відображають протилежність, і в той же час, єдність жіночого і чоловічого начал. Але найголовніше – під час постановки танцю, підбору костюмів, все більше і більше переймаючись традиціями, ми зрозуміли, що для нас немає нічого рідніше, ніж наша культура. Дуже важливо це пам’ятати. Кажуть, будь-яке дерево росте краще, якщо коріння його сильні. А знайомлячись з іншими культурами, ти ще більше усвідомлюєш це і, можна сказати, знаходиш себе.

Нариси учасника сплаву по Дністру (Частина 3)

…Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну…

В. Сосюра

 

День 2.

13.07.2014 р.

А сьогодні в третій частині моєї розповіді я розповім, як проходив другий день нашої подорожі.

Ранок наступного дня кожен зустрічав по-своєму. Хтось прокинувся рано, хтось – не дуже. Прокинувшись, я вирішила оглянути місцеві краєвиди. Величність схилів і пагорбів просто заворожувала.

  

Підкріпившись, поповнивши запаси води, і завантаживши на катамарани все наше спорядження, ми вже о 10:00 рушили далі ….

 

На другий день нашого сплаву ми всі так увійшли в азарт, що почалися невеликі перегони на катамаранах. І як би не хотів борт №1 вийти вперед, вже скоро його склад спостерігав зникаючий попереду наш борт №2, а потім і зовсім втратив із виду.

 

В цей день всі прогнози синоптиків з точністю до навпаки не справдилися, весь день погода була просто відмінна!

 

Нам пощастило таки ще раз – через деякий час вода стала високою, течія стрімкою, а вітер попутним, тому гребти майже було не потрібно.

 

На фото Павлюк Любомир і Пигарев Антон.

Після нетривалого сплаву по річці довжиною в 18 км ми прибули в кінцевий пункт нашого маршруту – в с. Устечко (Тернопільська область) в 13:30. На цьому наш сплав закінчився, але не наша подорож.

 

На той день у нас ще було заплановано ще декілька екскурсій, інтенсивність яких залежала від нашої моторності.

Ми попрямували в одне з наймальовничіших місць Західної України – на Джуринський водоспад, який знаходиться поблизу села Нирків. Нирків – це місце паломництва для десятків тисяч людей. А подивитися тут є на що!

По дорозі до водоспаду нам відкрився непередаваний словами пейзаж руїн Червоноградського замку. Навіть фотографії не передадуть тієї атмосфери, яку ми відчули!

 

Руїни зниклого міста Червоноград.

Після нетривалого спуску ми побачили всю цю красу Джуринського водоспаду – найбільшого рівнинного водоспаду нашої країни, висота якого 16 метрів.

 

Джуринський водоспад.

Покупавшись в Джуринському «джакузі» і освіжившись, ми здійснили пішохідну прогулянку вздовж Джурина – і побачили ще більш приголомшливі красоти старого міста Червоноград – Червоноградський замок XVII століття, а також католицький костел XVIII століття. Дві круглі готичні зубчасті вежі на дні гігантського кратера – все, що залишилося від колись величного старовинного замку, історія якого починається з IX в.

 

Наша команда на тлі зруйнованих веж замку.

Червоноградський замок заслужено носить звання «самий таємничий замок України». Таємничості цьомумісцю надає хоча б той факт, що Червоноград – зникле місто і ви не знайдете його на карті. Ходять легенди, що в одній з веж є збережений до наших днів потайний хід, через який можна потрапити до тунелів, що ведутьдо княжих скарбниць, які, до речі кажучи, числяться в списку не знайдених скарбів нашої України. Під час ворожого нападу річка Джурин повністю перекривалася дамбою, і замок опинявся ніби на острові.

Поруч з вежами Червоноградського замку знаходяться руїни костелу Вознесіння Діви Марії. Спорудження вражає …

 

Руїни католицького костелу XVIII століття.

Ближче до нашого від’їзду, прикупивши сувеніри у місцевих крамницях, ми сіли в автобус і вирушили в Івано-Франківськ. Наша подорож тривала…

Регіональним менеджером Лапунькою Олегом було запропоновано здійснити пішу екскурсію по «файномумісту» Івано-Франківськ. Він же і зголосився стати нашим гідом-екскурсоводом.

 

На фото регіональні менеджери Лапунька Олег і Пігарьов Антон.

Івано-Франківськ вражає своєю самобутністю. Центр міста дуже компактний, нам не довелося їздити на громадському транспорті, можна було просто гуляти. Вулички тут затишні і тихі, немає широких проспектів з великою кількістю галасливого транспорту. З 2002 року в Івано-Франківську проводиться щорічний конкурс ковальської майстерності. Конкурсанти з різних куточків України прикрашають вулиці міста своїми роботами.

 

Вишняк Павло поруч з ковальським твором під назвою «Дерево щастя», … на якому, до речі, кожен може знайти свій щасливий символ …

В Івано-Франківську є як мінімум два цікавих фонтани. Один з них представлений у вигляді величезної чаші, з якої падають потоки води. Можна було постояти під чашею фонтану прямо за цими потоками.

 

Фонтан на Вічевому майдані.

Повечерявши в літньому кафе на площі Ринок, ми відправились на залізничний вокзал, звідки ми повинні були роз’їхатися по домівках – в різні регіони нашої країни. Самим останнім випробуванням для нас в той день стало – це вгадати місце зупинки нашого вагона потягу «Софія-Київ», щоб за 5 хвилин стоянки встигнути закинути себе і всі одиниці нашого багажу в вагон.

Розташувавшись в вагоні, ми відчули легку втому, але з усвідомленням того, що ця втома була приємнадля нас. Я ще раз переконалася наскільки красива наша Україна, скільки ще невідомого і казкового ми не бачили. Але літо ще попереду… і хто знає, скільки всього дивного ми зможемо ще побачити в наших подорожах.

До нових зустрічей!

ФарсіФарм – срібний призер Чемпіонату Києва з пляжного футболу 2014!

30 червня на піску Гідропарк Арени футбольна команда ФарсіФарм зустрічалася з командою Гріффін. На жаль, в цій грі наш противник виявився сильнішим за нас. Команда Гріффін взагалі славиться своєю згуртованістю і напором, до того ж у її складі є дуже сильні гравці – 3 кращих бомбардира (за підсумками всього Чемпіонату) грають за Гріффін. Не на руку нам зіграло і те, що матч проходив у будній день – позначилася втома після робочого дня. Ця битва закінчилася з рахунком 2: 6 на користь Гріффіна і забрала у нас можливість підтвердити чемпіонський титул. Але попереду на нас чекала битва за срібло!

2 серпня відбувся матч за 2-е місце в Чемпіонаті Києва з пляжного футболу. Нам випала гра з командою Артур Мьюзік – Чемпіонами України 2013.

З самого початку гри в повітрі повисла напруга, обстановка була дуже бурхливою. Обидві команди були б не проти приміряти срібні медалі, тому запеклонаступали. Рахунок відкрив гравець команди Артур Мьюзік, відправивши м’яч у наші ворота вже на третій хвилині. Але, як не дивно, перший період більше не приніс командам голів і закінчився з рахунком 0 : 1 на користь наших суперників.

Обговоривши подальшу тактику на перерві, наші хлопці знову кинулися в бій. Їм у що б то не стало потрібно було перемогти в цій сутичці. Після програшу в середу, перемога – єдине, що могло виправдати їх в очах відданих уболівальників. І у них вийшло! Максим Войток, Олександр Тринос і Віктор Бакуменко у другому періоді змогли прорвати оборону противника і відправили кожен по м’ячу у ворота Артур Мьюзік. А автогол у свої ж ворота від суперників завершив вельми приємну картину на табло після другого тайму – 4: 1 на користь ФарсіФарм!

У третьому періоді наш Дмитро Джафаров поставив красиву крапку в грі з командою Артур Мьюзік, забивши п’ятий гол у ворота супротивника.

ФарсіФарм : Артур Мьюзік – 5: 1

Ура! Срібні медалі наші!

Але розслаблятися поки рано. Попереду у нас Чемпіонат України з пляжного футболу, який відбудеться 20-24 серпня. Ось там ми пограємо! Слідкуйте за нашими новинами. ☺

Таблетки ЛОПРАКС- тепер в алюмінієвому блістері!

В останні два тижні літо радує нас справжньою спекою. У таку спекотну погоду так і хочеться з насолодою випити крижаної води або з’їсти кілька порцій морозива, а ще краще – поїхати ближче до моря і не вилазити з прохолодної води. Тому не дивно, що зараз в ЛПУ України часто звертаються пацієнти з різними захворюваннями ЛОР-органів (отити, фарингіти, тонзиліти та синусити бактеріальної етіології), дихальної системи (гострий і хронічний бронхіти бактеріальної етіології, гостра пневмонія), бактеріальними інфекціями сечостатевої системи. Для лікування подібних захворювань фахівці успішно застосовують цефалоспорини III-го покоління.

Лопракс – пероральний цефалоспорин ІІІ-го покоління з оригінальної японської сировини, що застосовується 1 раз на добу, в дорослій та дитячій формах.

Звертаємо Вашу увагу, що в даний час препарат Лопракс у формі таблеток випускається в алюмінієвому блістері. Блістерна упаковка має високу міцність і герметичність, тому добре захищає таблетки при транспортуваннях і збільшує термін збереження препарату. Також однією з переваг такої упаковки є зручність для споживача – при необхідності пацієнт може без зайвих зусиль відокремити потрібну кількість препарату, щоб використати його пізніше.

Попереду у нас ще один місяць літа. Бажаємо Вам повною мірою насолодитися ним, набратися здоров’я і зарядитися енергією для плідної роботи або навчання після літнього відпочинку.

Родом з дитинства

Дорогі наші співробітники!

У тяжкий для нашої країни і нас всіх час важливо не втрачати оптимізму і знаходити приводи радіти. Відмінний приклад оптимізму подають нам наші діти. Вони дивляться на життя легко і безтурботно, а кожен новий день для них – привід дізнаватися щось нове, надихатися, творити. А адже глибоко в душі ми ті ж діти. Так, іноді нам важко, часто доводиться вирішувати проблеми, часом приймати важкі рішення … Доросле життя – воно таке складне! Але давайте все ж таки не будемо забувати, що всі ми родом з дитинства.

З радістю повідомляємо Вам, що в січні-лютому наступного року у нас в компанії буде проходити грандіозний конкурс виробів з природних матеріалів. Чому ж ми заговорили про конкурс так рано, подумаєте ви. А вся справа в тому, що взимку вибір природних матеріалів для творчості не надто багатий. Зовсім інша справа влітку. Зараз політ нашої фантазії не обмежений нічим, тому саме влітку краще всього зробити заготовку матеріалів для нашого майбутнього творіння. У нас в розпорядженні все, що тільки може прийти в голову: сухі гілки і листя, квіти, ягоди і фрукти, шишки і жолуді, волоські і лісові горіхи, зерно та крупи, мушлі і камінці, привезені з відпочинку на морському узбережжі, та що завгодно! Головне – бажання творити.

Для того, щоб зробити наш конкурс справедливішим, ми вирішили, що будемо визначати переможця окремо серед дорослих та окремо серед дітей. Так що як тільки конкурс буде оголошений, усаджуйте поруч своїх діток і майструєте кожний свій твір. Ми просто впевнені, що у вас вийдуть справжні шедеври.

Коли допомога рятує життя

На жаль, всі ми відчули гіркоту страшних подій, що відбуваються на сході нашої батьківщини. Сьогодні неможливо відгородитися від цього, сховатися за дверима своєї квартири і переконувати себе, що все в порядку і тебе це не стосується. Коли з життя йдуть наші з вами співвітчизники, це стосуватися кожного з нас.

Серед наших співробітників, напевно, неможливо знайти людину, байдужу до цих подій. Всі ми щиро переживаємо і хочемо тільки лише одного – щоб наші хлопці поверталися живими. А деякі співробітники компанії «Медвестснаб» беруть активну участь у забезпеченні захисту наших солдатів. Наприклад, Вовк Максим з Дніпропетровська два тижні тому почав роботу по збору коштів для однієї з військових бригад Дніпропетровщини. Про те, що солдати потребують допомоги, повідомив брат дружини Максима Лариси – Болоненко Михайло Анатолійович, який тоді був у складі цієї бригади. Нещодавно він отримав важке вогнепальне поранення і втратив ліву нирку. Зараз Михайло знаходиться в реанімації Військового госпіталю в Дніпропетровську у вкрай важкому стані. Серед друзів, серед співробітників, серед просто небайдужих людей Максим разом з дружиною шукали допомоги.

На щастя, готових допомогти виявилось достатньо, і Максиму з Ларисою вдалося зібрати 80’000 грн. На пожертвувані гроші були куплені спальні мішки, взуття, натільна білизна, інші необхідні для солдатів речі, а також прилад нічного бачення – тепловізор. Все це Максим і Лариса вчора передали начальнику однієї з військових частинДніпропетровщини. Завтра він виїжджає на схід і доставить допомогу військовій бригадіМихайла. Солдати бригади перебувають в зоні бойових дій і кожну секунду ризикують життям. Ми всі дуже сподіваємося, що наші зусилля допоможуть врятувати їх життя.

×