Феліноз, доброякісна лімфаденопатія або хвороба котячих подряпин

Багато хто погодиться, що тварин просто неможливо не любити. Скільки існує людина, стільки і триває наша дружба з братами меншими. І сьогодні, як і тисячу років тому, ми з радістю приводимо в будинок собак, кішок, папужок, рибок і кого тільки душі завгодно, щоб дарувати їм свою любов і турботу. А вони платять нам зворушливою прихильністю, піднімають настрій і заряджають своєю невгамовною енергією. У більшості сімей тварини з’являються в будинку на прохання дітей, а для дитини це можливість відчути відповідальність і навчитися піклуватися про когось.

Але незважаючи на всі плюси тварини в будинку, необхідно знати і про інший бік медалі. Як мовиться, попереджений – значить озброєний! Деякі любителі кішок не здогадуються, що їхні улюбленці – носії дуже неприємного і навіть небезпечного для людини захворювання – фелінозу.

Феліноз (інші назви: доброякісний лімфоретикульоз, доброякісна лімфаденопатія, гранульома Молларе) – це гостре інфекційне захворювання, що виникає від бактеріальної інфекції, яка потрапляє в організм людини, якщо його дряпає або кусає кішка. З латинської “felinus” перекладається як “котячий”. Але любителям собак, які зараз зітхнули спокійно, рано радіти: собаки, хоча і досить рідко, теж стають переносниками фелінозу. Захворювання поширене в усіх країнах, але досить часто залишається нерозпізнаним, тому судити про справжній рівень захворюваності складно. Його частіше зустрічають в зимові місяці, чоловіки хворіють дещо частіше, ніж жінки. За статистикою, найчастіше до захворювання схильні молоді люди до 18-20 років, особливо діти.

Уперше захворювання було описано в 1932 році ученими А. Дебре і К. Фошей, потім в 1950 році про нього повторно заговорив В. Молларе. У цьому ж році доктор Роберт Дебре визначив, що саме кішки є природним резервуаром хвороби. Але незважаючи на докладний опис симптомів і перебігу фелінозу, дуже довго не вдавалося знайти збудника захворювання. Вчені один за одним висували припущення: спочатку збудниками вважалися віруси, потім хламідії. Пізніше, в 1983 році, вдалося виявити бацилу, яку нарекли Alipia felis. Але й тут медиків знову чекав провал – в крові пацієнтів з фелінозом не було ні самої бактерії, ні антитіл до неї. Пошуки таємничого збудника тривали… І тільки через кілька років в лімфатичних вузлах практично всіх захворілих (більш 96%) вдалося знайти ДНК Bartonella henselae (сімейство рікетсій – Rickettsiaceae) – невеликої грамнегативної бацили, яка може мати різну форму (поліморфізм).

Відомо, що близько половини всіх диких і домашніх кішок заражені Bartonella henselae, але, на відміну від людей, у них захворювання протікає безсимптомно. Серед вчених навіть існує думка, що ця бацила – складова нормальної мікрофлори ротової порожнини кішок. Основні переносники Bartonella henselae – котячі блохи, хоча під час укусу людини безпосередньо зараженою блохою передача захворювання чомусь не відбувається. Також медицині не відомі випадки зараження фелінозом людини людиною.

Симптоми фелінозу

Насправді у хвороби котячих подряпин виділяють дві форми: типову і атипову. Перша проявляє себе через кілька днів після пошкодження шкіри твариною. На місці подряпини з’являються виступаючі ущільнення – так звані папули, які починають нагноюватися і повільно гояться. Після заживання ніяких видимих ​​змін на шкірі не залишається.

Приблизно через 2-3 тижні збільшуються лімфатичні вузли, найчастіше в пахвових западинах. Якщо були подряпані руки, можливе збільшення шийних лімфовузлів. Гістологічно в лімфатичних вузлах відбувається гіперплазія клітин, утворення гранульом, абсцесів, характерних «зірчастих» некрозів, а іноді і свищів.

Потім відбувається загальне погіршення стану: підвищення температури до 38-38,5 градусів, слабкість, відсутність апетиту, біль у горлі, іноді біль у суглобах, м’язах і животі, анорексія. Досить часто процес супроводжується проявом висипу, аналогічно алергічній реакції. У процесі поширення вірусу з кров’ю по організму запальні гранули можуть виникати і у внутрішніх органах, як правило, в селезінці та печінці. Прояви інтоксикації спостерігаються від 7 до 21 дня, після чого поступово зникають.

Атипова форма фелінозу проявляється синдромом Паріно, при якому виникає односторонній кон’юнктивіт, запалення привушних або підщелепних лімфатичних вузлів. Крім того, у хворого може розвинутися односторонній нейроретиніт. У рідкісних випадках (приблизно у 2% хворих) виникає ураження нервової системи, яке супроводжується сильним жаром, радикулітом, поліневритом, енцефалопатією.

Лікування фелінозу

При підозрі на інфекцію потрібно негайно звернутися до лікаря. Так як симптоми фелінозу схожі з симптомами інших інфекційних захворювань (інфекційний мононуклеоз, орнітоз, лімфогранулематоз та інші серйозні захворювання), доктор проведе додаткові аналізи для підтвердження діагнозу.

Досить часто одужання настає без лікування (через 1-3 місяці за умови, що у людини не спостерігається зниження імунітету), тому як феліноз – інфекція, що проходить сама. Але використання медикаментів скорочує час одужання, а також є обов’язковим, якщо захворіла дитина. Як правило, хворому призначають протизапальні нестероїдні засоби та антигістамінні препарати. Антибіотики використовують рідко, в основному при важких і нетипових формах фелінозу. Крім цього, курс антибіотиків застосовується, якщо захворювання торкнулося іммуноскомпроментованих людей.

При виникненні абсцесів в області лімфовузлів потрібна хірургічна допомога (розтин, звільнення від гною), що впливає на тривалість загоєння і склерозування.

Все під контролем

Не варто панікувати і негайно виставляти улюбленця за двері. По-перше, феліноз найчастіше вражає людей з ослабленою імунною системою, так що якщо у вас і ваших близьких немає проблем з імунітетом, організм у разі небезпеки сам себе захистить. (Цікаво, що до 5% населення мають антитіла до Bartonella henselae, і звичайно це саме власники кішок.) А по-друге, досить дотримуватися простих правил: регулярно перевіряти улюбленця у ветеринара і вчасно лікувати, після прогулянок на вулиці обробляти його засобами від бліх, після кожного контакту з твариною ретельно мити руки з милом (особливо слід привчити до цього дітей), якщо трапилося так, що улюблений пухнастик вас подряпав або вкусив, потрібно негайно обробити пошкоджену шкіру перекисом водню і помазати зеленкою або йодом.

Не потрібно позбавляти себе домашніх улюбленців, досить проявити акуратність при спілкуванні з ними!