Хронічний холецистит – а чи дрібниця?

Життя є поєднання меду і жовчі.

(Апулей)

Сьогодні важко знайти людину старше 45 років, у якої немає хронічного холециститу. Ви можете не повірити, але так воно і є. Ця підступна хвороба не завжди буває яскраво вираженою, а навпаки, часто протікає в прихованій формі. Але найдивніше, що навіть ті, хто точно знає про свою хворобу, найчастіше воліють просто закрити очі на цю “дрібницю”. А й справді, раз хронічний – значить, лікувати марно, раз є у всіх – значить, нічого страшного. Не болить – добре, заболить – ляжу і пройде, ну а якщо стане зовсім не під силу – подумаєш, позбудуся цього “непотрібного” органу і буду жити далі, як ні в чому не бувало. Усвідомлення своєї легковажності приходить пізніше…

Хронічний холецистит – це довготриваюче запалення жовчного міхура. Згідно з медичними даними, холециститом страждає більше 20% населення, а за оцінками деяких фахівців, ця цифра набагато вища, оскільки, знову ж таки, далеко не кожен хворий здогадується про існуючу проблему.

Багато в чому завдяки розвитку такого хірургічного напряму, як лапароскопія, сьогодні видалення жовчного міхура стрімко наздоганяє за частотою операцій видалення апендикса, хоча роль останнього в нашій травній системі набагато менш значна.

Жовчний міхур не дарма з’явився в нашому організмі. Справа в тому, що поки ми займаємося своїми справами, працьовита печінка невпинно виробляє жовч. Якби жовч постійно надходила в дванадцятипалу кишку, її витрати були би вкрай нераціональними. З іншого боку, коли з’являлася б реальна потреба в жовчі, то її обсягу могло б не вистачити. Ще в процесі еволюції природа передбачила резервуар для накопичення жовчі на випадок, якщо нашому предку пощастить і йому вдасться наїстися досхочу. Тоді припасена заздалегідь жовч допомагала переварити великий об’єм їжі.

А що ж сьогодні? Більшість сучасних людей частенько навантажують травну систему великою кількістю їжі, та щей  якої їжі! Небагато хто з нас в змозі відмовити собі в задоволенні насолодитися улюбленою смаженою картоплею, жирним м’ясцем, гострими соусами, копченими і маринованими закусками. А якщо додати до цього нерегулярність прийомів їжі, внаслідок чого жовч частенько застоюється в жовчних шляхах, стає зовсім не дивно, що жовчний міхур через якийсь час перестає справлятися з такими навантаженнями.

Наслідком тривалого запалення жовчного міхура є його зморщування і деформація, порушення його функцій. Це призводить до того, що всередині міхура утворюються зі складок слизової оболонки замкнуті порожнини, в них накопичується інфікована жовч, відтік відсутній, що ще більше сприяє хронічному запаленню. Як наслідок, можливе подальше поширення інфекційного агента по жовчовивідних протоках, що викликає холангіт і навіть ураження тканин печінки.

Щоб уберегти себе від цих сумних наслідків, не можна ставитися до хронічного холециститу як до чогось неістотного. Зберегти важливий орган жовчний міхур допоможуть загальновідомі правила:

            1) Їсти часто і невеликими порціями;

            2) Обмежити (а в ідеалі, звичайно, виключити) страви, які призводять до запалення жовчного міхура (копченості, консерви, жирне, смажене, гостре, надто солоне, алкогольні напої, гострі прянощі, велику кількість солодощів);

            3) Під час приготування страв віддавати перевагу тушкуванню без обсмажування, запіканню в рукаві або в фользі, відварюванню, приготуванню на пару;

            4) Обов’язково включати в своє харчування свіжі овочі, фрукти, каші, висівки, хліб, зроблений з борошна грубого помелу, і рослинні масла;

            5) Більше рухатися, вести активний спосіб життя, щоб зменшити застій жовчі.

І найголовніше – запастися терпінням і ні в якому разі не опускати руки. Хронічний холецистит не можна перемогти «одним ударом». До того ж не варто забувати про рослинні препарати, адже для лікування хронічного холециститу матінка-природа підготувала нам багато цілющих рослин. Наприклад, артишок польовий!

Артишок польовий (Cynara Scolymus) є родичем поширеного у нас чортополоху, про що свідчить зовнішня схожість їх квіток. Але, на відміну від нашого чортополоху, артишок – культурна рослина. Його вирощування практикувалося ще в стародавній Греції і Римі, і з тих же давніх часів відомі його лікувальні властивості. Основною діючою речовиною артишоку є цинарин, що представляє собою комплекс споріднених за хімічною будовою речовин з групи фенолів і флавоноїдів.

Для виготовлення екстракту використовують свіже листя артишоку. Екстракт артишоку надає холеретичну жовчогінну дію, стимулюючи вироблення жовчі печінковими клітинами. Також відзначено і холекінетичну жовчогінну дію – викид жовчі за рахунок стимуляції моторики жовчного міхура і жовчовивідних шляхів. Вже через 30 хвилин після прийому екстракт артишоку збільшує на 50% концентрацію жовчних кислот у кишечнику, значно покращуючи переварювання жирів.

Один з кращих рослинних препаратів на основі артишоку – ТІШОК від ТМ ФарсіФарм. Завдяки дії біологічно активних речовин у складі артишоку, ТІШОК не тільки нормалізує роботу жовчного міхура, а й виступає як могутній гепатопротектор, сприяє виділенню з організму азотовмісних речовин (сечовини, креатиніну), токсинів; знижує вміст загального холестерину в крові, а також сприяє нормалізації ліпідного, білкового та вуглеводного обмінів.